З прадавнього Єгипту у широкий світ

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

«ВОНИ „покинули“ свою батьківщину, щоб стати величними символами могутньої цивілізації, якій і завдячують своїм існуванням»,— говориться в італійському журналі «Аркео». Ще в далекому минулому більшість з них було вивезено з Єгипту, і згодом вони потрапили до таких міст, як Стамбул, Лондон, Париж, Рим та Нью-Йорк. У Римі туристи можуть зауважити, що ними прикрашено багато відомих площ міста. Про що ж іде мова? Про обеліски.

Обеліск — це чотиригранна кам’яна колона, яка звужується до гори і має пірамідальну вершину. Найстаршому обеліску 4000 років, і навіть наймолодшому — приблизно 2000.

У стародавньому Єгипті обеліски витісували переважно з червоного граніту. Ці моноліти встановлювали перед гробницями і храмами. Деякі обеліски просто грандіозні. Найбільший досі стоїть на одній з площ Риму. Він сягає 32 метрів заввишки і важить коло 455 тонн. Обеліски, які дійшли до наших днів, переважно вкриті ієрогліфами.

Ці монументальні споруди зводили на честь бога сонця Ра. Таким чином єгиптяни дякували йому за охорону і свої перемоги та прохали в нього милості. Дехто вважає, що своєю формою обеліски віддалено нагадують піраміди. Вони зображають сонячне проміння, яке ллється на землю, щоб зігрівати та освітлювати її.

Крім того, обеліски прославляли фараонів. Нерідко єгипетських володарів у викарбуваних на обелісках написах називали «улюбленцями Ра». Про них говорилося, що вони були «гарні... як Атум», бог вечірнього сонця. А про військову доблесть одного з фараонів було сказано: «Він могутній, як Монту [бог війни], бик, що топче чужі землі і вбиває непокірних».

Перші обеліски з’явились в Єгипетському місті Іуну (біблійному Оні). Припускають, що ця назва в перекладі означає «місто стовпів» і, можливо, стосується саме обелісків. Греки називали Іуну Геліополем, тобто «містом сонця», оскільки в Єгипті воно було центром поклоніння сонцю. Грецька назва Геліополь відповідає єврейській Бет-Шемеш, яка означає «дім сонця».

У пророчій книзі Єремії згадується, що мали бути поламані «стовпи Бет-Шемеша, що в єгипетському краї». Це могло стосуватися обелісків Геліополя. Вони були символом ідолопоклонства, яке засудив Бог (Єремії 43:10—13).

Виготовлення і перевезення

Таємницю виготовлення обелісків розкриває величезний моноліт, який і досі лежить в гранітному кар’єрі поблизу єгипетського міста Асуана. Знайшовши підхожий шар породи, робітники спочатку вирівняли його зверху, а потім висікли траншеї по боках вздовж брили, яка мала стати обеліском. Тоді, аби відколоти її від породи, вони видовбали під нею канали і вставили в них дерев’яні бруси. З усіх кам’яних брил, вирізьблених єгиптянами, цей моноліт — найважчий. Його вага становить приблизно 1170 тонн. Обеліск мали дотягнути до Нілу і відправити баржею до місця призначення.

Однак під час роботи працівники зауважили, що в моноліті утворились тріщини. Тож виготовлення обеліску довелося припинити. Якби його закінчили, він сягнув би 42 метрів заввишки, а площа основи була б 4 квадратних метри. Досі невідомо, як єгиптянам вдавалося встановлювати обеліски у вертикальному положенні.

 З Єгипту в Рим

У 30 році до н. е. Єгипет став провінцією Риму. Багато римських імператорів прагнуло прикрасити свою столицю обелісками, які стали б символами їхньої могутності та слави. Саме тому до Риму привезли 50 таких монументів. Для їх перевезення спеціально будували величезні кораблі. У Римі обеліски і далі були тісно пов’язані з поклонінням сонцю.

Після падіння Римської імперії її столиця постраждала від грабіжників і вандалів. Більшість обелісків було повалено, і якийсь час про них ніхто не згадував. Згодом дехто з римських пап підняв обеліски, які було знайдено серед руїн давнього міста. А втім, римо-католицька церква визнала, що ці монументи один з єгипетських фараонів свого часу «присвятив сонцю» і що колись вони «несли марну славу богозневажним поганським храмам».

Перші обеліски підняли під час правління папи Сикста V (1585—1590). Їх встановлення супроводжувалося благословеннями, обрядами очищення, окропленням святою водою і кадінням. Перед ватиканським обеліском єпископ співав: «Я освячую тебе, аби ти міг нести на собі святий хрест і був чистий від поганської скверни і всякого зла».

Численні туристи, що сьогодні приїздять до Риму, мабуть, задумуються, яких же зусиль потрібно було докласти, аби виготовити, перевезти і встановити ці величні монументи. Проте їх може дивувати, чому місто пап прикрашають обеліски, які колись використовувались у поклонінні сонцю.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Луксор, Єгипет.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Рим.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Нью-Йорк.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Париж.