Фарбування тканин. У давнину і тепер

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

ЧИ ВИ коли-небудь помічали, що колір може впливати на настрій? Недарма люди з давніх-давен намагалися зробити свій одяг кольоровим і навчилися фарбувати тканину.

Купуючи одяг, предмети інтер’єру чи тканину для їх виготовлення, ви, мабуть, хочете, аби ці речі довго зберігали яскраві кольори. Щоб довідатися, як досягають стійкості барв і як розвивалися традиційні методи фарбування, ми завітали до Музею кольору, створеного Товариством фарбувальників і колористів (місто Брадфорд, що на півночі Англії) *. У галереї кольору і текстилю ми побачили незвичайні барвники, які використовуються вже багато століть.

Фарбування у давні часи

До другої половини XIX століття тканини фарбували лише природними барвниками. Їх отримували з рослин, комах та молюсків. Наприклад, така рослина, як вайда фарбувальна, давала блакитну барву (1), резеда жовтенька — жовту (2), а марена красильна — червону. Чорний барвник отримували з кампешевого дерева, а фіолетовий — з рочели красильної, одного з видів лишайника. З молюска мурекса виготовляли дуже цінний пурпуровий барвник, відомий як тирський або імперський пурпур (3). Цим барвником фарбували шати римських імператорів.

Ще задовго до епохи римських імператорів знатні і заможні люди носили одяг, пофарбований натуральними барвниками (Естер 8:15). Червону фарбу виготовляли, наприклад, з тіл самиць комахи кошенілі (4). Імовірно, саме з кошенілі в стародавньому Ізраїлі отримували багряну красильну речовину, якою фарбували одяг первосвященика, а також тканину для оздоби скинії (Вихід 28:5; 36:8).

Процес фарбування

Одна з експозицій музею показує, що зазвичай процес фарбування включає в себе набагато більше, ніж просто занурення пряжі чи тканини у розчин барвника. Часто при цьому використовують протраву — речовину, яка добре зв’язується як з волокнами, так і з фарбою. Завдяки протраві барвник закріплюється на волокнах і не розчиняється у воді. Деякі хімічні речовини, котрі використовують для протравлення, токсичні, і тому слід бути обережними під час роботи з ними.

Іноді при фарбуванні утворюється неприємний запах. Наприклад, це відбувається протягом довгого і складного процесу фарбування тканини одним з яскраво-червоних  барвників. Пофарбована таким методом бавовна не вигоряє, не линяє і не вибілюється. Колись, для того щоб пофарбувати тканину в цей колір, потрібно було виконати 38 операцій. Увесь процес займав чотири місяці. Серед найгарніших експонатів музею — взірці одягу, пофарбованого саме цим барвником (5).

Синтетичні барвники

У 1856 році англійський хімік-органік Вільям Генрі Перкін синтезував перший штучний барвник мовеїн. Експозиція розповідає про те, як Перкіну вдалось отримати цей яскраво-червоний барвник з фіолетовим відтінком. Наприкінці XIX століття було синтезовано ще багато інших яскравих барвників. Нині виготовляється понад 8000 синтетичних фарб (6). З природних красильних речовин у наш час використовують лише чорний і червоний, які отримують з кампешевого дерева і кошенілі.

Ми також дізналися, як фарбують синтетичні тканини. У 1905 році почалося промислове виробництво популярного сьогодні віскозного шовку. Оскільки хімічна структура віскозного волокна і бавовняної нитки подібна, більшість барвників того часу можна було використовувати для його фарбування. Однак для таких сучасних матеріалів, як ацетатний шовк, поліестер, нейлон і акрил, треба було синтезувати нові типи барвників.

Збереження кольору — нелегке завдання

Звичайно, кожен з нас хоче, щоб одяг чи тканини довго не втрачали свого кольору. Але часто наші речі вигоряють на сонці або линяють після чергового прання. Деколи одяг змінює колір під час прання з іншими речами або знебарвлюється, всотуючи піт. Полиняє одяг чи ні, залежить від того, наскільки сильно молекули барвника зв’язані з молекулами волокон. Унаслідок частого прання, особливо з використанням засобів для виведення плям, барвник розчиняється у воді, і тоді річ блякне. Тож виробники фарб випробовують свої продукти і працюють над тим, щоб яскравість кольору якомога менше змінювалась під впливом світла, пральних порошків і поту.

Екскурсія до Музею кольору спонукала нас звертати більше уваги на те, з яких тканин виготовлений наш одяг. Але найцікавіше було довідатись, як закріплюють фарбу на тканині, щоб вона не втрачала колір навіть після неодноразового прання.

[Примітка]

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

Фотографії 1—4: Courtesy of the Colour Museum, Bradford (www.colour-experience.org)

[Відомості про ілюстрації, сторінка 25]

Фотографія 5: Courtesy of the Colour Museum, Bradford (www.colour-experience.org); Фотографія 6: Clariant International Ltd., Switzerland