«Чорний лебідь». Господар венеціанських каналів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

ВІН неквапливо пливе каналом в оточенні вологих мурів. Повагом минає прикрашені арабесками вікна і проходить під склепіннями кам’яних мостів. Чорний і граціозний, здалека він нагадує лебедя. І хоча його тулуб дерев’яний, а шия металева, він нечутно лине водами венеціанських каналів. Йдеться про гондолу — найвідоміший, мабуть, у світі човен. Як він з’явився? Чому він такий популярний і чим відрізняється від інших човнів?

Його історія

Неможливо точно сказати, коли саме з’явилися перші гондоли. Однак дехто вважає, що це було в XI столітті. Перші зображення човна можна побачити на картинах кінця XV століття. Та свого характерного вигляду гондола набула протягом XVII—XVIII століть. Цей плоскодонний човен став більш довгастим, а його ніс прикрасили залізним наконечником.

Важко також визначити, звідки взялося слово гондола. Дехто каже, що воно походить від латинського слова cymbula (кюмбула), яким називали маленький човен, або від conchula (конкула) —  зменшувальної форми слова concha (конка), яке означає «мушля».

Символ Венеції

А втім, ніхто не сумнівається, що гондола нерозривно пов’язана з Венецією. І справді, вона стала головним символом міста. Лише згадайте численні картини із зображенням Венеції, незмінним елементом яких є гондола.

Однак гондола — це не просто атрибут Венеції. Гондольєр на ім’я Роберто, який возить туристів каналами міста, сказав, що, пливучи гондолою, «ви відкриєте для себе зовсім іншу Венецію, ви зазирнете у саме її серце, а не лише побачите популярні місця». Відомий німецький поет Йоганн-Вольфганг Гете писав, що, відкинувшись на подушки гондоли, він, наче справжній венеціанець, відчув себе «господарем Адріатичного моря». За словами Роберто, «тихий хід гондоли ідеально відповідає духу Венеції. Вмостившись на м’яких подушках, ви відчуєте, що час ніби зупинився».

Особливості гондоли

Декого дивує, як гондольєрам вдається вести човен по прямій лінії. Оскільки в гондоли тільки одне весло,— з правого боку,— вона, здавалося б, мала крутитись на місці. Однак цього не стається. Вас цікавить чому? Знавець історії човнів Джільберто Пенцо пояснює: «Якщо порівняти каркас човна зі скелетом людини, де кіль — це хребет, а шпангоути — ребра, то можна сказати, що гондола страждає на сильний сколіоз». Іншими словами, корпус човна асиметричний. Обвід його правого борту менший за обвід лівого на 24 сантиметри. Завдяки цьому правий бік гондоли занурений у воду більше, ніж лівий, що компенсує силу гребка і вагу гондольєра, який стоїть на лівому боці. Таким чином гондола рухається по прямій.

Інша особливість венеціанського «лебедя» — його залізна «шия». На цілому човні тільки цей наконечник та одна деталь на кормі зроблені з металу. За словами Джанфранко Мунеротто, автора книжки про гондоли, цей елемент «настільки ефектний і оригінальний, що відразу запам’ятовується тим, хто бачить його вперше». Колись металевий наконечник зрівноважував вагу гондольєра, який веслував на кормі, тепер же він служить лише прикрасою. Традиційно вважається,  що шість зубців наконечника символізують «сестьєрі» — шість районів міста, а єдиний зубець на протилежному боці наконечника — венеціанський острів Джудекка. Вигнутий контур наконечника у формі літери S пов’язують з обрисами Великого каналу.

Інша характерна ознака гондоли — її чорний колір. Як тільки не пояснювали те, що гондоли чорні. Наприклад, за однією з версій, протягом XVI—XVII століть власники гондол, вихваляючись один перед одним, розкішно оздоблювали та розцвічували свої човни. Щоб хоч якось спонукати їх виявляти поміркованість, венеціанський сенат вирішив штрафувати власників особливо вичепурених гондол. Однак більшість була готова заплатити штраф, аніж відмовитись від пишного декору. Тому магістрат міста звелів, аби всі гондоли фарбували в чорний колір. Згідно з іншим поясненням, чорний колір гондол означав жалобу за тими, хто помер під час епідемії чуми у середні віки. Ще одна версія — чорний колір гондол вигідно відтіняв білосніжну шкіру венеціанських аристократок. Насправді ж усе дуже просто: гондоли були чорними, тому що їх, принаймні попервах, обробляли смолою, аби зробити водонепроникними.

Після приємної прогулянки тихими водами каналів «чорний лебідь» повертається до набережної. Зійшовши на берег, ви ще довго проводжаєте поглядом гондолу, яка плавно віддаляється від вас, і на якусь мить вам здається, що човен перетворюється на лебедя, вигинає шию і пригладжує блискуче пір’я.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Гондола має асиметричний корпус.

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Характерний наконечник.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Гондольєр на ім’я Роберто.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

© Medioimages