Улюблений плід парфумерів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

ІСТОРІЯ парфумів сягає прадавніх віків. Ще у біблійні часи люди мастилися різними ароматичними речовинами, напахували ними свої доми, одяг і постіль. До складу парфумів входили алое, ароматичні олії, кориця та інші прянощі (Приповістей 7:17; Пісня над піснями 4:10, 14).

Рослинні есенції й досі лежать в основі парфумерного виробництва. Запрошуємо вас здійснити невеличку подорож до Калабрії, що на самому півдні Італії, і подивитись, як виготовляють одну з таких есенцій. Мова піде про есенцію бергамота. Вона входить до майже третини всіх жіночих і половини чоловічих парфумів. Тож дізнаймося більше про дивовижний фрукт, з якого отримують цю есенцію.

Бергамот — вічнозелене цитрусове дерево. Воно цвіте навесні, а під кінець осені або на початку зими на ньому дозрівають жовті гладенькі плоди розміром з апельсин. Донині походження бергамота залишається таємницею. Багато хто вважає його гібридом. Ви ніде не знайдете дикорослих дерев бергамота, його також не можна виростити з насінини. Для розведення бергамота садівники прищеплюють його пагінці на інші дерева подібних видів, скажімо на лайм.

Виробники парфумів цінують плоди бергамота за рідкісні властивості. В одній спеціалізованій книжці говориться, що есенція бергамота має унікальну здатність «сполучати різні аромати і надавати їм стійкості, створюючи неповторний букет. Вона також вносить у будь-яку композицію особливу нотку свіжості» *.

Культивування бергамота

Письмові джерела вказують на те, що бергамот ріс у Калабрії вже на початку XVIII століття. Місцеві жителі продавали його випадковим подорожнім. Однак в комерційних цілях вирощування бергамота почалося тоді, коли набула популярності кельнська вода. У 1704 році Джан Паоло Фемініс, італієць, який переїхав у Німеччину, виготовив свою знамениту туалетну воду. Він назвав її «Аква адмірабіліс», що означає «чудова вода». Головним її складником була бергамотова есенція. Нова ароматична рідина стала відома, як одеколон або кельнська вода — за назвою міста, де її було виготовлено.

Першу плантацію бергамота заклали 1750 року в районі італійського міста Реджо-ді-Калабрія. Вона приносила непоганий прибуток, тож бергамот почали активно вирощувати. Дерева добре приживаються в умовах м’якого клімату. Їх садять на південних схилах гір, щоб захистити від холодного вітру з півночі. Бергамот не любить різких перепадів температури, сильних вітрів  і затяжних дощів. Ідеальне місце для вирощування бергамота — вузька смуга землі, яка прилягає до найпівденнішого узбережжя Апеннінського півострова. Її ширина становить 5 кілометрів, а довжина — 150. Хоча бергамот намагаються вирощувати ще й в інших місцях, проте найвищий відсоток світового виробництва припадає на регіон Реджо-ді-Калабрія. Другий найбільший постачальник бергамотової есенції — Кот д’Івуар (Африка).

Бергамотова ефірна олія — це зеленувато-жовта рідина, яку отримують зі шкірки фрукта. Раніше плід розрізали навпіл та видаляли м’якоть. Потім з цедри вичавлювали есенцію на губку. Щоб одержати 100 грамів бергамотової олії, потрібно було переробити 20 кілограмів цедри. Сьогодні виробництво бергамотової есенції автоматизоване. Її вичавлюють за допомогою абразивних дисків або циліндрів, які стирають цедру з цілих плодів.

Широке застосування

Можливо, за межами Калабрії цей фрукт мало кому відомий. Але фахівці прекрасно знають бергамот і високо його цінують. Фруктовий аромат бергамота можна розпізнати не тільки в парфумах, а й у милі, дезодорантах, кремах і зубній пасті. Бергамотом ароматизують чай, морозиво, цукерки та напої. Оскільки бергамот сприяє утворенню інтенсивної засмаги, його есенцію додають до багатьох косметичних засобів для загару. Завдяки антисептичним та бактерицидним властивостям бергамот входить до складу дезінфікуючих розчинів, які використовують у хірургії, офтальмології і дерматології. Пектини, які містяться в плодах бергамота, мають сильну в’яжучу дію. Тому їх застосовують для виготовлення кровоспинних і протипроносних препаратів.

Хіміки з’ясували, що бергамотова есенція складається з приблизно 350 компонентів, які зумовлюють її унікальний аромат і надають їй інших неповторних властивостей. Який же чудовий фрукт!

Навряд чи люди, які писали Біблію, знали про бергамот. А втім, один з них слушно сказав: «Хваліте Господа... фруктові дерева» (Псалом 148:1, 9, Деркач). І ми, довідавшись про дивовижні властивості цього цитруса, також прагнемо нести хвалу нашому Творцеві.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 25]

Бергамотову есенцію отримують, стираючи цедру з цілих плодів.

[Відомості про джерело]

© Danilo Donadoni/​Marka/​age fotostock