Затока Шарк. Підводна країна чудес

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В АВСТРАЛІЇ

ЗАТОКА ШАРК (Акуляча затока) — це мілководна бухта, розташована на самому заході Австралійського материка, за 650 кілометрів на північ від міста Перт. У 1629 році відомий голландський мандрівник Франсуа Пелсарт назвав цю пустельну місцевість «неплідним і проклятим краєм, де не побачиш ні листочка, ні травинки». Згодом враження інших мандрівників від цього краю відобразилося в таких назвах, як Закуток безнадії, Мертва бухта, Лагуна розчарувань.

Однак у наш час кожного року в затоку Шарк приїздить понад 120 000 туристів. Природні феномени цієї місцевості такі дивовижні, що 1991 року ця затока була внесена до Списку світової спадщини *.

Луки, які буяють життям

Пелсарт побачив би трав’яні луки, якби зазирнув у світ під водою. Адже затока Шарк знаменита своїми найбільшими і найбагатшими у світі заростями морської трави, що вкривають площу в понад 400 тисяч гектарів. Лише Вурамельська банка, яка повністю встелена морською травою, простягається на 130 кілометрів вздовж східного берега затоки.

Морська трава, або камка, яка належить до квітучих рослин, підтримує життя багатої морської фауни. У цих густих заростях живуть малесенькі креветки, крихітні рибки та безліч інших морських тварин. Крім того, морська трава є джерелом їжі для великої популяції дюгоня (понад 10 000 особин). Стада цих лагідних і допитливих ссавців, кожен з яких важить до 400 кілограмів, мирно пасуться на родючих підводних луках. Деколи можна побачити стадо з більше як 100 дюгонів. Популяція дюгонів у Північній Австралії,— від затоки Шарк на заході і до Моретонської затоки на сході,— очевидно, найбільша у світі *.

У затоці Шарк, або Акулячій затоці, відповідно до її назви, водиться більше десятка різних видів акул. Це і грізна тигрова акула,  і велетенська, але зовсім нешкідлива, китова акула. Її вважають найбільшою у світі рибою. У цій акваторії акули живуть разом з дельфінами, що заперечує міф про те, ніби там, де водяться дельфіни, ніколи не буває акул. Дослідники виявили, що близько 70 відсотків дельфінів у цій затоці мають на своїх тілах шрами від акулячих зубів. Морська фауна затоки представлена також тисячами горбатих китів, котрі щороку під час своїх міграцій на південь зупиняються тут для відпочинку. У водах затоки теж багато черепах, які припливають сюди кожного року, щоб відкласти на пляжах яйця.

Чи це дійсно камені?

На відміну від інших частин затоки Шарк, лагуна Гамелін-Пул, яка розташована на півдні, виглядає сумною і безжиттєвою. Через інтенсивне випаровування теплі води цієї мілини вдвічі солоніші, ніж звичайна морська вода. Над поверхнею води видніється щось подібне до темно-сірого каміння. Однак якщо придивитися уважніше, то можна побачити, що це не каміння, а строматоліти — продукт життєдіяльності колоній одноклітинних мікроорганізмів, які називаються ціанобактеріями, або синьозеленими водоростями. Лише на одному квадратному метрі поміщається близько трьох мільярдів ціанобактерій!

Ці витривалі організми перемішують свій клейкий слиз з речовинами, які вони виділяють з морської води, і шар за шаром будують «кам’яний» дім. «Будівництво» йде надзвичайно повільно. Має минути майже 1000 років, поки строматоліт виросте тільки на 30 сантиметрів.

Строматоліти лагуни Гамелін-Пул найбільші і найрізноманітніші у світі. Крім того, це чи не останнє місце на землі, де строматоліти перебувають у безпеці.

«Суперзірки» затоки Шарк

Найчастіше туристи приїздять у затоку Шарк, аби помилуватися афалінами. Ці «дзьобасті» дельфіни водяться у водах біля Манкі-Міа — узбережної зони на краю півострова Денем. Манкі-Міа — одне з небагатьох місць у світі, де дикі дельфіни постійно припливають до берега, щоб поспілкуватися з людьми. Ніхто не знає напевно, коли почалася ця дружба між людьми і дельфінами.

У 1950-х роках дехто помітив, як дельфіни заганяли рибу на мілину. Інколи це можна побачити і сьогодні. Можливо, саме тоді люди почали підгодовувати дельфінів і таким чином подружились з ними.  У 1964 році одна жінка, яка рибалила з човна в районі Манкі-Міа, кинула рибину дельфінові, що бавився неподалік. Дельфін, котрого назвали Чарлі, приплив до неї наступного вечора і взяв рибу просто з рук. Невдовзі до Чарлі приєднались також його друзі.

Відтоді вже третє покоління дельфінів приносить радість мільйонам відвідувачів. Також тішаться біологи: понад 100 науковців з різних країн вивчає дельфінів із затоки Шарк, тож тепер вони є найбільш вивченими у світі.

У наші дні майже щоранку дельфіни зі своїми малюками припливають до пляжу Манкі-Міа. Натовпи відвідувачів з нетерпінням очікують їх, але лише кільком дозволяється погодувати тварин. Чому? Тому що доглядачі заповідника не хочуть, щоб дельфіни стали залежними від подачок людей. Але всі присутні можуть спостерігати за дельфінами. «Якби ж то люди могли так дружити з усіма живими створіннями на землі!» — вигукнула одна жінка.

Біблія каже, що таке бажання узгоджується з початковим наміром Бога щодо людей і тварин. Людина мала панувати над усіма тваринами і жити з ними в мирі (Буття 1:28). Через гріх цей намір ще не сповнився. Але він обов’язково сповниться, коли Боже Царство — небесний уряд під керівництвом Ісуса Христа — запанує над землею. І якщо ви любите тварин, то вам, мабуть, приємно про це дізнатися (Матвія 6:9, 10; Об’явлення 11:15).

Під правлінням Божого Царства вся земля буятиме життям і стане наче прекрасний заповідник. Невдовзі такі місцевості, як затока Шарк, будуть вабити до себе відвідувачів ще більшим розмаїттям усього живого (Псалом 145:16; Ісаї 11:6—9).

[Примітки]

[Карти на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

АВСТРАЛІЯ

ЗАТОКА ШАРК

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Вигляд з літака на пляж Манкі-Міа.

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Миролюбний дюгонь.

[Відомості про джерело]

© GBRMPA

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Мільярди крихітних організмів будують строматоліти.

[Ілюстрація на сторінці 17]

Дикі дельфіни постійно припливають до пляжу Манкі-Міа.

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

© GBRMPA; satellite map: Jeff Schmaltz, MODIS Rapid Response Team, NASA/GSFC

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 17]

Усі зображення, окрім дюгоня, надані з люб’язного дозволу Tourism Western Australia