Пташине перо. Шедевр конструкторської думки

КІЛЬКА енергійних змахів крил — і чайка здіймається у височину. Вона з легкістю кружляє над землею, ловить повітряні течії та піднімається все вище й вище. Лише трохи змінюючи положення крил та хвоста, чайка, здається, нерухомо ширяє у повітрі. Яка ж граціозність та досконалість рухів! Що допомагає птахам так вільно почуватись у небі? Секрет криється в їхньому пір’ї.

Птахи — єдині створіння, тіло яких вкрите пір’ям. Загалом існує декілька видів пер. Одним з них є контурні пера. Саме ці, найбільш видимі пір’їни, надають тілу птаха обтічної форми. Контурні пера хвоста та крил відіграють основну роль під час польоту. В колібрі, наприклад, таких пір’їн близько 1000, а в лебедя їх понад 25 000.

Перо — це справжнє інженерне чудо. Його стрижень гнучкий і водночас навдивовижу міцний. З нього відходять зчеплені між собою відростки, які називаються борідками. Вони утворюють гладенькі опахала пера́. Борідки з’єднані одна з одною кількома сотнями крихітних борідочок. А ті у свою чергу перетинаються і зчіплюються між собою, утворюючи своєрідну «застібку-блискавку». Якщо борідочки «розстібаються», птах, чистячи пір’я, знову їх з’єднує. Ви теж можете зробити це, обережно протягнувши розчепірене перо між пальців.

Махові пера крил мають асиметричну форму: вузькі на передньому краї та ширші на задньому. Завдяки цьому кожна махова пір’їна функціонує наче маленьке крило. Якщо придивитись до стрижня великого махового пера, на його спідній частині можна побачити жолобок. Цей простий конструкторський елемент робить стрижень досить міцним і дозволяє скручувати й згинати перо, не ламаючи його.

Багатофункціональність пір’я

У більшості птахів поміж контурних пер ховаються порошкові пухові пір’їни і довге нитковидне пір’я. Припускають, що нитковидне пір’я служить своєрідним органом чуття. Воно реагує на будь-який зовнішній вплив на оперення і навіть допомагає птахові контролювати швидкість польоту. Порошкове пір’я — унікальний вид пір’їн. Воно росте постійно,  і птахи не втрачають його під час линяння. Борідки цього пір’я кришаться і утворюють дрібний порошок, який робить оперення птаха водонепроникним.

Пір’я також захищає птахів від жари, холоду й ультрафіолетових променів. Наприклад, чимало видів морських качок чудово переносять надзвичайно холодні океанські вітри. Завдяки чому? Під щільним покривом контурного пір’я міститься грубий, двохсантиметровий шар м’якого і густого пуху. Він вкриває майже все тіло качки. Натуральний пух дуже добре тримає тепло. Досі не було винайдено жодного матеріалу, який міг би з ним зрівнятись.

З часом пір’я зношується, і в птахів починається линька. Тоді вони скидають старе пір’я та «одягаються» в нове. Пера з хвоста і крил більшість птахів втрачає в строго визначеному порядку. Саме тому під час линьки вони й далі можуть літати.

«Надто досконале»

Сучасні літаки — плід копіткої праці багатьох інженерів і науковців. А що сказати про птахів та їхнє пір’я? Через відсутність викопних решток, які свідчили б про еволюцію пера, серед науковців точаться запеклі суперечки щодо його походження. Як зазначає журнал «Саєнс ньюс», нерідко під час цих дебатів можна і побачити «фанатичну впертість» та «затятість палеонтологів», і почути «взаємні образи». Один біолог-еволюціоніст, який організував симпозіум на тему еволюції пера, визнав: «Я навіть не уявляв, що обговорення звичайного наукового питання може призвести до грубощів і такої негідної поведінки». Якби перо дійсно з’явилося в процесі еволюції, чи була б потреба в цих гарячих дискусіях?

«Проблема полягає в тому, що пір’я надто досконале»,— сказано у виданому Єльським університетом посібнику з орнітології «Будова і життєдіяльність птахів». Пташине перо ніколи не потребувало вдосконалень. По суті, «найдавніші скам’янілі пера нічим не відрізняються від пір’я сучасних птахів» *. Проте, згідно з теорією  еволюції, перо з’явилось у результаті поступових, сукупних змін шкірних відростків. Більш того, як говориться у посібнику, «еволюція пера неможлива без очевидних ознак пристосувальних змін на кожному етапі його розвитку».

Іншими словами, перо не могло з’явитись у процесі еволюції. Адже за еволюційною теорією на кожному етапі мусили відбуватися випадкові зміни в будові пера, які передавалися б наступним поколінням. Це мало б істотно збільшувати шанси птахів на виживання. Але багато еволюціоністів навіть не припускає, що такий складний і функціонально досконалий орган, як пір’я, розвинувся саме так.

Крім того, якщо б пір’я поступово розвивалось протягом довгого періоду, серед викопних решток палеонтологи мали б знайти багато перехідних форм. Однак на сьогодні вчені знайшли рештки тільки повністю сформованих пер. «Пір’я має надзвичайно складну будову, тож створює чимало проблем для прихильників еволюційної теорії»,— зазначається у вищезгаданому посібнику.

Потрібне не лише пір’я

Досконалість пір’їн — це лише одна з проблем, з якою стикнулись еволюціоністи. Адже ціле тіло птаха збудоване так, щоб він міг літати. Наприклад, птахи мають легкі порожнисті кістки, добре розвинену дихальну систему і особливі м’язи, за допомогою яких вони керують крильми. У птахів є м’язи, котрі навіть можуть змінювати положення окремих пір’їн. Нерви сполучають кожен м’яз з крихітним, проте дивовижним, мозком, який автоматично і точно контролює всі згадані органи, і все це він робить одночасно. Отже, для польоту птахові потрібні не лише пера, але й неймовірно складний комплекс різних систем.

Також візьміть до уваги, що кожен птах розвивається з маленької клітини. У ній закладена вичерпна інформація про ріст та інстинкти птаха, які одного дня спонукують його здійнятись у небо. Чи все це стало можливим внаслідок низки звичайних випадковостей? А може, найбільш логічним і науковим є найпростіше пояснення: птахи та їхнє пір’я — результат праці розумного Творця. Про це свідчать усі докази (Римлян 1:20).

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 24]

ПІДРОБЛЕНІ ДОКАЗИ

Деякі скам’янілості, котрі вважалися незаперечними доказами того, що птахи розвинулись з інших створінь, виявились підробкою. Скажімо, 1999 року в журналі «Нешнл джіоґрефік» з’явилась стаття про викопні рештки пернатої істоти з хвостом, як у динозавра. Журнал стверджував, що це «і є та відсутня ланка в складному ланцюгу, котрий з’єднує динозаврів з птахами». Однак з’ясувалося, що то була підробка — комбінація решток двох різних тварин. Насправді ж, «відсутньої ланки» ніколи не було знайдено.

[Відомості про джерело]

O. Louis Mazzatenta/National Geographic Image Collection

[Рамка на сторінці 25]

ЯК БАЧАТЬ ПТАХИ

Люди часто захоплюються яскравими кольорами пташиного пір’я. Однак самих птахів різнобарвне оперення приваблює ще більше. На відміну від людського ока, в якому є лише три види світлочутливих клітин, очі деяких птахів мають аж чотири види таких клітин. Завдяки цьому птахи можуть бачити невидиме для нас ультрафіолетове світло. Самці і самиці деяких видів птахів виглядають для людини однаково. Проте пір’я самців відбиває ультрафіолетове проміння по-іншому, ніж пір’я самок. Птахи вловлюють таку різницю, і це допомагає їм знайти собі пару.

[Схема на сторінці 23]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Борідка

Борідочка

Стрижень

[Ілюстрація на сторінці 24]

Контурні пера.

[Ілюстрація на сторінці 24]

Нитковидне перо.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Порошкове перо.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Пух.

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Олуша.