Баптистерії. Мовчазні свідки забутого обряду

ВІДТВОРИТИ

Баптистерії. Мовчазні свідки забутого обряду

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У ФРАНЦІЇ

«ОХРЕЩЕНИЙ в костелі через занурення у воду». Під таким заголовком 2001 року вийшла стаття в одній французькій газеті. Однак на фотографії було зображено новонаверненого, що стоїть лише по коліна у воді в хрещальному басейні, і католицького єпископа, який ллє йому воду на голову. Власне такий обряд хрещення здійснюють у багатьох частинах світу. Він свідчить про нову тенденцію в католицизмі, яка з’явилася після II Ватиканського собору (1962—1965 роки). Але оскільки католиків переважно хрестили ще немовлятами, окроплюючи їхню голову водою, то постає запитання, яка форма хрещення відповідає зразку, що залишив Іван Хреститель та Ісусові апостоли? Щоб отримати відповідь, розгляньмо історію баптистеріїв *.

Хрещення у I столітті і поява баптистеріїв

Спочатку хрещення християн відбувалось через повне занурення у воду. Це підтверджує біблійна оповідь про ефіопського вельможу, якого охрестив учень Пилип. Почувши добру новину про Ісуса, чоловік вигукнув: «Глянь, ось вода! Що заважає мені охреститись?» (Дії 8:26—39). Грецьке слово баптізо, перекладене тут як «охреститись», означає «поринати» або «занурюватись». Воно стосується занурення у воду з головою. У Біблії хрещення прирівнюється до поховання, і це також показує, що занурення має бути повним (Римлян 6:4; Колосян 2:12). Цікаво, що Івана Хрестителя в деяких французьких перекладах Біблії так і названо «Іваном Занурювачем» (переклади Шуракі і Перно).

Протягом перших століть існування християнства хрещення здійснювали всюди, де було достатньо води для повного занурення,— у річках, в морі або в приватних купальнях. Згодом через зріст новонавернених почали будувати баптистерії по цілій Римській імперії — від Далмації до Палестини, від Греції до Єгипту. Один з найдавніших розкопаних археологами баптистеріїв міститься в Сирії на берегах річки Євфрат і датується приблизно 230 р. н. е.

У IV столітті спотворене християнство стало державною релігією Римської імперії. Тоді відбувались масові хрещення, для яких повсюдно будували баптистерії. У VI столітті тільки в самому Римі було близько 25 хрещалень. Серед них і баптистерій у Латеранській базиліці св. Івана. У Галлії кожна єпархія, очевидно, мала свою хрещальню. Згідно з одним джерелом, цих споруд налічувалось принаймні 150. Та, мабуть, їх було набагато більше, якщо додати сотні хрещалень по селах, які будували біля невеличких церков, гробниць чи монастирів.

Конструкція і водопостачання

Баптистерії нерідко були круглими або мали форму багатогранника. Їх прибудовували до церков або зводили окремо. Як свідчать розкопки, баптистерії були невеликими (зазвичай менше 200 квадратних метрів). Часто їх прикрашали колонами, мармуром, мозаїками і фресками, на яких іноді зображали біблійні сюжети. Деякі баптистерії, як наприклад у містечку Маріана (Корсика), навіть мали розкішний балдахін над купальнею. Баптистеріями називали і самі купальні. Їх робили квадратними, прямокутними, круглими або у формі шестигранника, восьмигранника чи хреста. Розміри давніх купалень свідчать про те, що їх використовували для хрещення дорослих. Вони були достатньо великими, щоб вмістити принаймні двох осіб. Скажімо, в місті Ліоні, що на південному сході Франції, баптистерій був завширшки 3,25 метра. Багато купалень мали зазвичай по сім сходинок, які спускались до води.

Одним із головних завдань архітекторів було забезпечення баптистерію водою. Тому багато цих споруд зводили біля звичайних джерел або на руїнах римських терм, як наприклад в Ніцці на півдні Франції. Нерідко воду в купіль закачували через труби і відводили її так само. В інших випадках воду носили відрами з резервуарів, наповнених дощівкою.

Типовою хрещальнею IV століття є баптистерій св. Івана в Пуатьє (на заході Франції), побудований приблизно в 350 році н. е. Усередині прямокутної споруди, оточеної кількома прибудовами, нефами, міститься восьмигранний басейн з трьома сходинками. Його глибина — 1,41 метра, а в найширшому місці він сягає 2,15 метра. До нього був підведений акведук, який постачав воду в місто з поблизького джерела.

Повне чи часткове занурення?

Чи повністю занурювали людей у воду під час хрещення у баптистеріях? Деякі знавці католицизму вважають, що ні. Вони посилаються на праці, які припускають, що хрещення через окроплення (коли виливали воду на голову) було звичною процедурою в період становлення католицької церкви. Ці історики також зауважують, що багато купалень були не глибші одного метра. Тож занурити в них дорослу людину було неможливо. А в «Католицькій енциклопедії» (англ.) говориться, що в Пуатьє «священнослужитель міг стояти на нижній сходинці і навіть не намочити ніг».

Однак художні зображення навіть пізнішого періоду показують, що хрещення відбувалось через повне занурення. Особа, яка мала охреститись, стояла по груди, а то й по шию у воді (дивіться фотографії вгорі). Чи можливо було повністю занурити у воду дорослу людину середнього зросту, якщо вода сягала їй лише до пояса? В одній книжці сказано, що стік води можна було тимчасово призупинити, поки людину, яка ставала на коліна або присідала, повністю не занурять *. Професор П’єр Жюнель, знавець католицьких церковних ритуалів, пояснює: «[Людина] стояла по пояс у воді. А священик або диякон клав їй руку на голову і занурював її у воду лицем донизу».

Баптистерії зменшуються в розмірах

Згодом проста церемонія хрещення, яку проводили в часи апостолів, перетворилась на складний ритуал. Тепер для хрещення потрібен був спеціальний одяг, а сам обряд супроводжувався особливими жестами, молитвами-заклинаннями, освяченням води, повторенням символів віри та помазанням. Часткове занурення ставало дедалі поширенішим. Купелі почали зменшувати, деякі навіть уполовину від початкових розмірів або й ще більше. Наприклад, у баптистерії міста Казер на півдні Франції купіль, котра мала 1,2 метра завглибшки, у VI столітті зменшили до 48 сантиметрів. Пізніше, в XII столітті, римо-католицька церква відмовилась також і від часткового занурення, замінивши його кропленням. За словами професора П’єра Шоню, це сталося тому, що «хрещення новонароджених дітей поширилось у країнах з суворим кліматом. Адже немовлят неможливо було занурювати в холодну воду».

Усе це призвело до того, що місця для хрещення почали будували зовсім малими. Історик Фредерік Бюле, який вивчає походження обряду хрещення, каже: «Археологічні знахідки, письмові джерела, а також картини і скульптури свідчать, що хрещення зазнало еволюції: від повного занурення дорослих у I столітті християнської ери до окроплення немовлят. Проміжними стадіями цього перетворення було часткове занурення дорослих і повне занурення дітей».

Сьогодні, здається, хрещення дорослих через часткове занурення знову набуває популярності. Тому тепер баптистерії будуть більшими. Бюле називає це явище «ностальгією за зануренням». Саме тому католицька церква, як ніколи раніше, заохочує, щоб новонавернених хрестили, повністю занурюючи їх у воду. Цікаво, що вже багато століть тому в Біблії було вказано, що хрещення має відбуватись через повне занурення у воду.

[Примітки]

^ абз. 3 Слово «баптистерій» зазвичай стосується будівлі при церкві або приміщення в самій церкві, де проводиться обряд хрещення.

^ абз. 14 У наш час багато Свідків Єгови охрещуються, повністю занурюючись у воду в невеличких басейнах чи навіть ваннах.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Баптистерій св. Івана в Пуатьє, Франція.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Макет баптистерію в Маріані (Корсика, V століття).

[Відомості про джерело]

[Ілюстрації на сторінці 14]

ХРЕЩЕННЯ ХРИСТА

Ісус стоїть по груди в річці Йордані; ангели принесли рушники, щоб обтерти його тіло (IX століття).

[Відомості про джерело]

Ісус в ріці Йордані по шию у воді. Зліва: два ангели тримають полотно, щоб витерти його тіло (XII століття).

[Відомості про джерело]

ПРОБУДИСЬ!