На блакитних берегах Вануату

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В НОВІЙ КАЛЕДОНІЇ

Якщо ваше життя сповнене стресу і вам хочеться кудись утекти, тоді уявіть собі залитий сонцем тропічний острів. Ви ніжитесь на теплому піску, плаваєте в блакитних водах, пробираєтесь крізь джунглі і спілкуєтесь з аборигенами. Чи є ще десь на землі такий рай? Авжеж! Його ви знайдете на далеких островах Вануату.

ВАНУАТУ — група з 80 невеликих островів, які вишикувалися літерою Y в південно-західній частині Тихого океану. Вони лежать приблизно посередині між Австралією і Фіджі. За словами геологів, унаслідок зіткнення масивних тектонічних плит земної кори тут з’явились високі гори. Вони переважно лежать під водою, і лише верхівки найвищих з них виступають над поверхнею океану, утворюючи скелясті острови Вануату. Рухи тектонічних плит часто призводять до незначних землетрусів і зумовлюють активність дев’яти вулканів. Допитливі сміливці можуть навіть зблизька побачити розпечену лаву.

Острови вкриті вологими тропічними лісами. Найбільш поширеним деревом тут є бенгальський фікус, відомий своєю пишною розлогою кроною. У густому підліску росте понад 150 видів орхідей і 250 видів папороті. Обрамлені білосніжними пляжами і стрімкими скелями чисті бірюзові води служать домівкою для безлічі барвистих риб та коралів. Туристи з цілого світу приїжджають на острів Епі, щоб поплавати з лагідними та водночас грайливими дюгонями *.

Канібалізм і культ карго

Уперше європейські мореплавці прибули до Вануату в 1606 році *. Тоді на островах жили войовничі племена, серед яких був поширений канібалізм. У той час на архіпелазі росли цілі ліси сандалових дерев. Їхню запашну деревину надзвичайно цінували в Азії. Зрозумівши, що можна швидко збагатитись, європейські торговці почали вирубувати ці дерева. Згодом вони стали поневолювати тубільців і змушувати їх до важкої праці.

Європейці та австралійці «наймали» остров’ян для роботи на плантаціях цукрової тростини і бавовни в Самоа, Фіджі та Австралії. Теоретично робітників мали набирати з добровольців на трирічний термін. Але найчастіше їх просто викрадали. На початку XIX століття, коли торгівля тубільцями досягла свого розквіту, більше половини чоловічого населення деяких островів Вануату працювало за межами своєї батьківщини. Більшість з них ніколи не повернулись додому. Лише в Австралії загинуло (переважно від хвороб) понад 10 000 мешканців тихоокеанських островів.

Жителі Вануату також страждали від хвороб, завезених європейцями. Адже тубільці зовсім не мали імунітету до таких недуг, як кір, холера, віспа тощо. «Через звичайну простуду могли вимирати цілі села»,— говориться в одному джерелі.

 Перші місіонери прибули на Вануату 1839 року. Їх одразу ж запросили на обід у ролі головної страви. Багатьох їхніх наступників спіткала така ж сумна доля. Та з часом католицька і протестантська церкви міцно вкоренилися на островах. Нині 80 відсотків мешканців країни належать до цих церков. Але, як зазначає публіцист Пол Раффаеле, «багато остров’ян і досі вшановують місцевих чаклунів, які за допомогою духів та магічних ритуалів можуть приворожити коханця, вбити ворога, або зробити так, щоб розжиріла свиня».

У Вануату досі процвітає культ карго, або культ вантажу (від англійського «cargo» — «вантаж»). Під час Другої світової війни американські солдати висадилися на тихоокеанських островах, у тому числі на Вануату. Остров’яни були вражені великою кількістю «багатства», яке солдати привезли з собою. Коли війна закінчилась, американці покинули острови, а непотрібну техніку, вартістю мільйони доларів, просто затопили. Тоді і з’явилися численні культи карго. Їхні прихильники будували пірси, злітно-посадкові смуги та влаштовували «паради», маршируючи з бамбуковими гвинтівками. Так вони сподівались повернути іноземців. Навіть сьогодні на острові Танна сотні його мешканців моляться до Джона Фрума, «уявного американського месії», і вірять, що одного дня він принесе їм надзвичайно багато цінного вантажу.

Розмаїття культур

Різноманітність мов та звичаїв цієї острівної держави просто вражає. В одному путівнику сказано: «Мешканці Вануату розмовляють такою кількістю мов, якою не розмовляють у жодній іншій країні світу». Жителі архіпелагу послуговуються щонайменше 105 мовами і діалектами. Офіційними мовами є англійська, французька та біслама (місцевий варіант англійської).

На противагу мовному розмаїттю, мешканців Вануату об’єднує одна річ: кожною сферою їхнього життя керують звичаї. Один з них — обряд родючості, який проводять на острові Пентекост. Він навіть поклав початок шалено популярним у багатьох куточках світу банджі-стрибкам. Щороку під час збору ямсу чоловіки і хлопці стрибають з 20—30-метрових дерев’яних веж. Від смерті їх рятують довгі ліани, прив’язані до гомілок. Ці сміливці пірнають додолу і ледь торкаються головою землі, вважаючи, що таким чином «запліднюють» її, аби отримати врожай наступного року.

У недавні роки в туристів з’явилась можливість відвідувати деякі села на острові Малекула. Тут живуть племена, які називають себе «великі намбас» і «маленькі намбас». Колись вони були людоїдами. Кажуть, що свою останню жертву ці канібали з’їли 1974 року. У минулому на острові хлопчикам-немовлятам туго обмотували голови, щоб сформувати «гарний» видовжений череп. Але тепер цей звичай не практикується. Сьогодні люди з племен намбас надзвичайно дружелюбні і з радістю розповідають відвідувачам про свої культурні традиції.

Рай на землі

Більшість туристів приїжджає у Вануату, щоб відпочити. Але Свідки Єгови прибули сюди, аби допомогти місцевим жителям пізнати правдивого Бога. Праця проповідування, яку вони вже близько 70 років виконують у цьому «найвіддаленішому куточку землі», приносить добрі плоди (Дії 1:8). (Дивіться інформацію «Біблія допомагає змінити життя» на наступній сторінці). У 2006 році члени п’яти зборів Свідків Єгови у Вануату присвятили понад 80 000 годин проповідуванню біблійної звістки про майбутній земний рай (Ісаї 65:17—25). У тому Раю люди звільняться від усіх проблем, які обтяжуть нас сьогодні! (Об’явлення 21:4).

[Примітки]

 [Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

ЩАСЛИВІ ОСТРОВИ

У 2006 році країна Вануату посіла перше місце в Індексі щасливої планети. Цей індекс, створений британськими аналітиками з фонду «Нью економікс фондейшн», дав оцінку 178 країнам, взявши до уваги тривалість життя людей, задоволення життям і вплив нації на довколишнє середовище. «[Вануату] зайняла перше місце в рейтингу, тому що його мешканці — щасливі люди, живуть в середньому 70 років і не завдають шкоди екології»,— говориться в газеті «Вануату дейлі пост».

[Ілюстрація]

Традиційне вбрання.

[Відомості про джерело]

© Kirklandphotos.com

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

БІБЛІЯ ДОПОМАГАЄ ЗМІНИТИ ЖИТТЯ

Віллі, мешканець острова Пентекост, ще в юності пристрастився до традиційного п’янкого напою. Його виготовляють з коренів рослини, яка називається перець кава. Щовечора Віллі, хитаючись, повертався додому з бару, де торгують цим напоєм. Його борги збільшувались. Він часто ставав агресивним і бив свою дружину Іду. Якось співпрацівник Віллі, який був Свідком Єгови, запропонував йому вивчати Біблію. Віллі погодився. Іда спочатку противилась, але коли побачила зміни в своєму чоловікові, то змінила думку і приєдналась до вивчення. Це подружжя зробило чудовий духовний поступ. Віллі подолав свої погані звички, і 1999 року вони разом з Ідою охрестились і стали Свідками Єгови.

[Карта на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

НОВА ЗЕЛАНДІЯ

АВСТРАЛІЯ

ТИХИЙ ОКЕАН

ФІДЖІ

[Ілюстрація на сторінці 16]

Сміливці виконують небезпечні стрибки, які є частиною обряду родючості.

[Відомості про джерело]

© Kirklandphotos.com

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

© Kirklandphotos.com

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

© Kirklandphotos.com

[Відомості про ілюстрації, сторінка 16]

© Kirklandphotos.com