Чи смерть — це справді кінець?

МАБУТЬ, жодне інше питання не турбує людей так сильно і настільки давно, як питання про те, що стається після смерті. У всі часи найвидатніші розуми прагнули знайти на нього відповідь. Але філософія й наукові дослідження лише породили велике розмаїття теорій та міфів.

А чого ж навчає Біблія? Хтось може вважати, що про смерть і життя після смерті у ній говориться так само незрозуміло. Але фактично цю неясність породжують релігії, які спотворюють правду зі Святого Письма різними легендами і вигадками. Відкинувши їх і зосередившись на тому, про що дійсно йдеться в Біблії, ви знайдете змістовне і логічне пояснення, а також тверду надію.

Де ви були до народження?

Розгляньмо, наприклад, два висловлювання царя Соломона, наведені у попередній статті. З них можна побачити, що як мертві люди, так і мертві тварини нічого не знають. Тож, згідно з Біблією, вони не здатні щось робити або відчувати, виявляти почуття чи думати (Екклезіяста 9:5, 6, 10).

Чи вам важко в це повірити? Подумайте, в якому стані була людина до того, як вона народилась? Де ви були перед тим, як крихітні клітини ваших батьків з’єднались і зародилося ваше життя? Якщо в людини є невидима субстанція, що переживає її смерть, то де вона була до моменту зачаття? Правду кажучи, ви не пам’ятаєте свого попереднього життя тому, що його не було. До народження вас просто не існувало. Ось таке нескладне пояснення.

Отож логічно зробити висновок, що в момент смерті ви повертаєтесь до того самого стану, в якому були до народження. Саме про це говорив Бог Адамові після його гріха: «Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19). І в цьому люди нічим не відрізняються від тварин. Тому про стан, в якому перебувають одні й другі в Біблії сказано: «Нема над твариною вищости людям» (Екклезіяста 3:19, 20).

 Чи це означає, що людина може жити всього кілька десятиліть, а потім вона приречена на вічне небуття? Чи існує якась надія для померлих? Проаналізуйте наступні думки.

Вроджене бажання жити

Загалом люди не люблять говорити про смерть. Понад усе вони не хочуть розмовляти чи навіть думати про власну смерть. Тим часом ми перебуваємо під зливою телевізійних програм та фільмів і бачимо, як жахливо гинуть люди. Засоби масової інформації в деталях описують і показують всі можливі види смертей реальних осіб.

Внаслідок цього мало кого вражає смерть сторонніх людей. Проте нас огортає страх, коли йдеться про власну смерть або смерть наших рідних. Такі почуття природні, адже ми маємо глибоке бажання жити. У нас також є чітке сприйняття часу і ми знайомі з поняттям вічності. Цар Соломон писав, що «[Бог] вічність вклав у серця людей» (Екклезіяста 3:11, Дулуман). Тож за нормальних умов нам хотілося б жити безконечно, а не до якоїсь дати. Не існує доказів, що подібне бажання мають тварини, їм не притаманно роздумувати про своє майбутнє.

Величезний потенціал

Люди не лише прагнуть жити вічно, але й володіють для цього величезним потенціалом. Схоже, ми маємо необмежену спроможність навчатися. Ніщо в природі не може зрівнятися з мозком людини, якщо говорити про його складність і здатність відновлюватися. Завдяки нашому розуму ми, на відміну від тварин, можемо щось творити, над чимось роздумувати та осягати абстрактні поняття. Щодо потенціалу людського мозку, то науковці сьогодні лише зазирнули у глибінь його можливостей.

З віком ми практично не втрачаємо цього потенціалу. Відповідно до недавніх досліджень неврологів, більшість функцій нашого мозку залишається неушкодженою, навіть коли ми старіємо. Науковці, які працюють у Центрі інновацій і наукових досліджень при інституті Франкліна, пояснюють: «Людський мозок має здатність постійно пристосовуватись до змін та утворювати нові зв’язки. Навіть у старшому віці в мозку людини можуть з’являтися нові нейрони. Серйозні психічні відхилення зазвичай спричиняються якимось захворюванням. А втрата пам’яті та погіршення рухових навиків у літніх людей виникають внаслідок малорухливості, недостатньої стимуляції мозку та браку розумової діяльності».

Іншими словами, якщо вдалося б постійно підтримувати наш мозок активним і оберігати його від хвороб, він міг би працювати нескінченно. За словами молекулярного біолога Джеймса Ватсона, одного з відкривачів фізичної структури ДНК, «мозок — це найскладніше, що ми відкрили в нашому всесвіті». В книжці невролога Джеральда Едельмана говориться, що частинка мозку, розміром з сірникову головку, «містить приблизно мільярд зв’язків, а кількість комбінацій тих зв’язків сягає астрономічної цифри — десять з мільйонами нулів».

Хіба логічно думати, що, людина, маючи такий потенціал, створена жити лише кілька десятиліть? Це настільки ж нерозсудливо, як використовувати потужний локомотив і багато вагонів, щоб перевезти  одну піщинку лише на кілька сантиметрів. Чому ж тоді в нас закладена така невичерпна здатність творчо мислити і вчитися? А, може, справа в тому, що людина, на відміну від тварин, повинна була жити вічно і ніколи не помирати?

Наш Творець дає надію

Те, що ми маємо вроджене бажання жити і надзвичайно велику здатність до навчання, приводить до логічного висновку: люди були створені жити набагато довше, ніж якихось 70—80 років. А це, в свою чергу, наводить на думку, що повинен існувати Творець, тобто Бог. Про це незаперечно свідчать незмінні закони матеріального всесвіту і неосяжна складність життя.

Якщо ж Бог створив нас із можливістю жити вічно, то чому ми помираємо? Що стається після смерті? Чи Бог має намір повернути померлих до життя? Було б розсудливо сподіватись, що мудрий і могутній Творець дасть нам відповіді на ці запитання. Тож розгляньмо їх.

▪ Бог не мав на меті, щоб люди помирали. Перша біблійна згадка про смерть показує, що Бог не хотів, аби люди помирали. З оповіді у книзі Буття видно, що він дав першій людській парі можливість виявити свою любов і відданість до нього. Для цього Творець поставив перед ними просту вимогу: Адаму і Єві не дозволялось їсти плодів з певного дерева. Бог сказав: «В день їди твоєї від нього ти напевно помреш» (Буття 2:17). Адам і Єва померли б тільки тоді, якби не послухатись цієї вимоги. Біблія розповідає, що вони збунтувались проти Бога і тому померли. Внаслідок цього усі їхні нащадки успадкували недосконалість і смерть.

▪ Біблія порівнює смерть до сну. Вона каже, що можна заснути «на смерть» (Псалом 13:4). Перед тим, як воскресити свого друга, Ісус пояснив апостолам: «Лазар заснув, і я йду розбудити його». Ісус  так і зробив. Біблія говорить, що коли він покликав Лазаря, то «чоловік [Лазар], що був мертвий, вийшов» живим з гробниці (Івана 11:11, 38—44).

Чому Ісус говорив про смерть, як про сон? Тому що у глибокому сні людина є бездіяльною, вона не усвідомлює, що відбувається навколо, і не має відчуття часу. Вона не відчуває болю і не страждає. Подібно й у стані смерті, людина не може нічого робити і нічого не усвідомлює. Але схожість не тільки в цьому. Якщо хтось спить, то його можна розбудити. Таку ж надію Біблія містить для тих, хто спить сном смерті.

Сам Творець пообіцяв: «З рук шеолу [загальної могили] Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога?» (Осії 13:14). В іншому біблійному пророцтві сказано: «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого» (Ісаї 25:8). Повернення померлих до життя називається воскресінням.

▪ Де житимуть воскреслі? Як уже згадувалося раніше, людина має природне бажання жити і не вмирати. Як ви собі це уявляєте? Чи хотіли б ви після смерті з’єднатися з якоюсь абстрактною вищою силою? Чи, можливо, бажали б продовжити існування, як інша особа, не пам’ятаючи про своє життя до смерті? А може, вам подобається перспектива перевтілитися після смерті в тварину або в дерево? Якби у вас був вибір, то чи хотіли б ви жити у світі, позбавленому всіх радостей людського життя?

Хіба ви не прагнули б жити вічно на землі в ідеальних умовах? Саме про таке життя говорить Біблія. Бог створив землю для того, щоб її населяли люди, які з любов’ю і радістю служитимуть йому вічно. І тому Боже Слово каже: «Успадкують праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29; Ісаї 45:18; 65:21—24).

▪ Коли відбудеться воскресіння? Порівняння смерті зі сном вказує на те, що здебільшого люди воскресатимуть не відразу, адже сон має тривати якийсь час. У Біблії записано питання, яке колись підняв чоловік на ім’я Йов: «Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усі дні  визначеного мені часу дожидав би я [в могилі], покіль прийшла б мені зміна. [Бог] кликнув би, а я дав би відповідь» (Йова 14:14, 15, Кул.). Яким же радісним буде час, коли люди знову побачать своїх воскреслих родичів та друзів!

Визволення від панічного страху

Звичайно, надія на воскресіння не усуває повністю страху перед смертю. Цілком природно, що ми боїмося болю та страждань, які іноді передують смерті. Також зрозуміло, що нам страшно втрачати близьких. Крім того, нормальним є переживання про те, як наша власна смерть може вплинути на рідних.

Але Біблія, розкриваючи правду про стан померлих, допомагає позбутись панічного страху перед смертю. Нам більше не потрібно боятись мук вогняного пекла. Не потрібно лякатися темного світу духів, в якому душі померлих вічно блукають у пошуках спокою. Також не потрібно жахатися вічного небуття після смерті. Чому? Тому що здатність Бога пам’ятати не має меж, і він обіцяє повернути до життя тут на землі всіх померлих, які є в його пам’яті. Біблія підтверджує цю обіцянку словами: «Бог для нас — Бог спасіння, і в Господа Владики виходи смерти!» (Псалом 68:21).

[Вставка на сторінці 5]

«Ти порох,— і до пороху вернешся» (Буття 3:19).

[Вставка на сторінці 6]

«[Бог] вічність вклав у серця людей» (Екклезіяста 3:11, Дулуман).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

НАЙПОШИРЕНІШІ ЗАПИТАННЯ ПРО СМЕРТЬ

У цих статтях ми не обговорили усіх запитань про смерть і воскресіння. Але ви, як і багато інших людей, можете знайти ґрунтовні відповіді на них, ретельно вивчаючи Біблію зі Свідками Єгови. Заохочуємо вас зробити це. Ось лише кілька з цих запитань:

▪ Що мається на увазі, коли в деяких перекладах Біблії говориться про «пекло» і про «озеро огняне»?

▪ Якщо не існує вогняного пекла, то як будуть покарані грішники?

▪ Біблія говорить, що під час смерті з людини виходить дух. Що це за дух?

▪ Чому нерідко можна почути про те, що хтось спілкується з померлими?

▪ Що означає вжите в Біблії слово «душа»?

▪ Коли почне відбуватись воскресіння в раю на землі?

▪ Чи воскреснуть усі померлі, незважаючи на їхню поведінку за життя?

З останньої сторінки цього журналу ви дізнаєтесь, як можна отримати чіткі біблійні відповіді на кожне з цих запитань.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Ісус сказав, що йде «розбудити [Лазаря]».

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Уявіть, яка пануватиме радість, коли воскреснуть близькі нам люди!