Мертве, проте унікальне

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІЗРАЇЛІ

ЦЕ НАЙСОЛОНІША на землі водойма, і лежить вона найнижче відносно рівня моря. Вона абсолютно мертва, але при цьому дехто захоплюється її цілющими властивостями. Протягом віків її називали Смердючим морем, морем Диявола та Асфальтовим озером. У Біблії її названо Солоним морем (Буття 14:3; Ісуса Навина 3:16). Згідно з давніми переказами, правдивість яких підтверджує багато вчених, глибоко у його водах поховані руїни Содома і Гоморри. Тому це море ще називають Содомським або Морем Лота, який, згідно з Біблією, пережив знищення тих міст (2 Петра 2:6, 7).

Деякі з цих назв малюють в уяві не зовсім приємну картину. І все ж кожного року тисячі людей приїжджають до цього водоймища, відомого нині як Мертве море або Солоне море. Чому ж воно таке солоне? Чи воно справді мертве? Чи його води дійсно цілющі?

Найнижче і найсолоніше

Мертве море лежить у північній частині Східно-Африканської зони розломів. У нього впадає звивиста річка Йордан, яка несе свої води з півночі. Це безстічне озеро розмістилося в найнижчій точці земної поверхні (418 метрів нижче рівня моря). З обох боків його оточують стіни розлому: з заходу — пагорби Юдеї, а зі сходу — гори Моаву в Йорданії.

Але завдяки чому Мертве море таке солоне? Велика кількість солей, переважно хлориди магнію, натрію та кальцію, потрапляє в озеро з річки Йордан та інших менших річок, потоків і джерел. За приблизними підрахунками тільки Йордан приносить 850 тисяч тонн солі щороку. Оскільки озеро лежить так низько, вода не має куди витікати, тому вона просто випаровується. Жаркого літнього дня випаровується неймовірна кількість води — 7 мільйонів тонн. Саме тому об’єм води в морі не збільшується, однак у ньому залишаються солі і мінеральні речовини. Через це Мертве море є найсолонішою водоймою на землі. Середній вміст солей у його водах становить близько 30 відсотків (300 проміле), що в кілька разів більше, ніж в океанах.

З давніх часів людей цікавили виняткові властивості Мертвого моря. Наприклад, філософ Аристотель писав, що вода в ньому була «настільки гірка і солона, що там не жила жодна риба». Завдяки надзвичайно високій концентрації солі, виштовхувальна сила води така велика, що навіть той, хто не вміє плавати, легко тримається на воді. Юдейський історик Йосиф Флавій згадує, як римський полководець  Веспасіан вирішив перевірити цю властивість, вкинувши до озера військовополонених.

А як таке мертве море може бути цілющим?

Цілюще озеро

Середньовічні мандрівники привозили додому розповіді про безжиттєве море, де не побачиш ані пташки, ані рибини, ані рослини. Вважалося, що навіть його смердючі випари були смертоносними. Звідси ширилися чутки про зловонне мертве море. Справді, через високу солоність в озері можуть вижити лише деякі стійкі форми бактерій. А коли туди занесе якусь нещасну рибку, вона швидко гине.

Хоча саме море мертве, цього не скажеш про довколишні території. Звичайно, в цілому вони не дуже родючі, але нерідко тут можна побачити зелені оази з водоспадами і пишною тропічною рослинністю. Крім того, цей регіон має багатий тваринний світ. Тут водиться 24 види ссавців, серед яких барханний кіт, арабський вовк і нубійський гірський козел. У прісних джерелах живе чимало видів риб, плазунів та земноводних. Оскільки Мертве море лежить на шляху міграцій птахів, у його околицях можна  зустріти понад 90 видів пернатих, у тому числі чорного і білого лелеку. В цих місцях також водяться стерв’ятники і білоголові сипи.

А що ж робить Мертве море таким цілющим? Кажуть, що в давнину люди пили його воду, вважаючи її лікувальною. Сьогодні ж цього не слід робити в жодному разі! Краще скупатися в його солоній воді, яка має очищувальний ефект. Регіон Мертвого моря славиться своїм оздоровчим кліматом. Завдяки низьким висотам повітря тут насичене киснем. Крім того, велика кількість бромідів у повітрі має заспокійливу дію, а багаті мінералами грязі і гарячі сірчані джерела вздовж берегів лікують артрит і чимало шкірних захворювань. Колись тут ріс цінний вид бальзамового дерева, яке широко використовували у косметичних і медичних цілях.

Джерело асфальту

Одне з найдивовижніших явищ на Мертвому морі — це вихід на поверхню бітумів (природного асфальту) *. У 1905 році періодичне видання «Світ біблійних часів» згадувало, що якось 1834 року люди бачили, як до берега пристав шматок бітуму вагою 2,7 тонни. А в часописі компанії «Сауді арамко» (листопад/грудень 1984 року) бітуми було названо «першим нафтовим продуктом, який почало використовувати людство». Раніше вважалося, що шматки асфальту відривалися від дна озера внаслідок землетрусів і тоді виринали на поверхню. Але найімовірніше, асфальт просочується з надр землі через діапіри чи тріщини і досягає відкладів солі на дні озера. Коли сіль розчиняється, асфальт виходить на поверхню.

Протягом віків бітуми використовували по-різному. Ними смолили човни, їх застосовували у будівництві і навіть для боротьби з комахами. Побутує думка, що в середині IV століття до нашої ери єгиптяни почали використовувати бітуми для муміфікації, хоча деякі експерти з цим не погоджуються. В ті часи торгівлю бітумами взяли у свої руки набатеї. Колись вони були кочовим народом, а потім осіли біля Мертвого моря. Вони виловлювали шматки асфальту, розрізали їх і доставляли в Єгипет.

Безсумнівно, Мертве море є унікальним. І не буде перебільшенням сказати, що воно найсолоніше, найнижче, найбільш цілюще та абсолютно мертве. Це одна з найцікавіших водойм на нашій планеті.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 27]

ЗБЕРЕЖЕНІ В РОЗСОЛІ

На думку істориків, Мертве море колись було пожвавленим торговим шляхом. Це підтверджують нещодавні знахідки.

Коли води Мертвого моря почали відступати, на місці, де раніше був стародавній порт Ен-Ґеді, знайшли два дерев’яні якорі. Припускають, що одному з них 2500 років. Це найстаріший з усіх знайдених в околицях Мертвого моря якорів. Другий якір має 2000 років. Його виготовили за найкращою технологією часів Римської імперії.

Зазвичай дерев’яні якорі в морській воді розкладаються, а металеві — ні. Але через низький вміст кисню і високу солоність Мертвого моря деревина і якірні канати чудово збереглися.

[Ілюстрація]

Дерев’яний якір, який датують VII—V сторіччям до н. е.

[Відомості про джерело]

Photograph © Israel Museum, Courtesy of Israel Antiquities Authority

[Ілюстрація на сторінці 26]

Вода з гарячих джерел каскадом падає вниз.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Нубійський гірський козел.

[Ілюстрація на сторінці 26]

На плаву можна читати газету.