Чи існує вихід?

«Дослідження показують, що більшість рецидивістів навіть після виходу на волю продовжуватимуть завдавати суспільству величезної шкоди, котра вимірюється не тільки в доларах». (З книжки д-ра Стентона Саменова «Розум злочинця»).

ХОЧ би де ви жили, вам, імовірно, щодня доводиться чути про нові жахливі злочини. Тож постає запитання: наскільки ефективними є виправні заходи? Чи штрафи й ув’язнення змінюють злочинців? І найголовніше, чи суспільство бореться з коренем проблеми?

Про виправні заходи д-р Саменов пише: «Побувавши у в’язниці, [злочинець] може стати хитрішим і обережнішим, однак він не перестане жити за рахунок інших та чинити злочини. Дані  про кількість рецидивістів [осіб, які повертаються до злочинної діяльності] не є об’єктивними, тому що відображають лише ті випадки, коли злочинець попадався [знову] через необережність». В’язниці стають, по суті, професійними школами, де злочинці шліфують свої кримінальні навички. (Дивіться супровідну інформацію «Школи для злочинців» на сторінці 7).

Оскільки чимало злочинів залишаються нерозкритими, правопорушники починають вважати, що займатися злочинною діяльністю досить вигідно. Таке переконання додає їм сміливості, і вони вкорінюються на злочинній дорозі. Один мудрий цар якось написав: «Скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе» (Екклезіяста 8:11).

Через нужду чи з власної волі?

Побутує думка, що деяким людям, аби вижити, не залишається іншого вибору, як тільки вдаватися до злочинів. «Мені здавалося, що скоєння злочину — це нормальна, а навіть виправдана, реакція на безпросвітну бідність, нестабільність та розчарування, якими сповнене життя [злочинця]»,— визнає Саменов. Однак після ретельніших досліджень доктор змінив свою думку. Він дійшов такого висновку: «Злочинці чинять насилля з власної волі... Причина [злочинів] криється не у середовищі, в якому живе людина, а в її складі розуму». Д-р Саменов також говорить: «Поведінка є прямим наслідком мислення. Думки передують усім нашим вчинкам і супроводжують їх». Тепер Саменов не вважає злочинців жертвами, натомість розуміє, що «вони самі тероризують інших, бо добровільно обрали такий шлях» *.

Д-р слушно зауважує, що це справа власного вибору. Наприклад, недавно на шпальтах однієї британської газети з’явився заголовок: «Міська молодь у пошуках кращого життя обирає злочинну кар’єру». Люди наділені свободою волі і навіть за складних обставин можуть свідомо обрати, яким шляхом піти. Безперечно, мільйони осіб щодня борються з бідністю і соціальною несправедливістю, багато хто живе в неблагополучних сім’ях. Проте вони не стають порушниками закону. Саменов каже: «Злочини — діло рук злочинців, і не треба все звалювати на середовище, поганих батьків... чи безробіття. Злочини — наслідок людського мислення, а не якихось соціальних негараздів».

Злочин народжується в розумі

Вказуючи на корінь проблеми, Біблія звертає увагу не на зовнішні чинники, а на те, що криється в самій людині. У ній говориться: «Кожен випробовується, коли його захоплює та зваблює власне прагнення. Відтак прагнення, ставши здатним родити, породжує гріх» (Якова 1:14, 15). Коли людина виношує погані думки, в неї з’являються неправильні бажання. Вони у свою чергу  призводять до згубних дій. Наприклад, інтерес до порнографії зазвичай пробуджує сильний сексуальний потяг. Це згодом може спонукати людину втілити свої фантазії, нерідко протиправним способом.

Також слід взяти до уваги, що сьогодні люди у світі зосереджені тільки на собі, на грошах, розвагах і негайному задоволенні власних бажань. У Біблії передрікалося, що «в останні дні... люди будуть самолюбні, грошолюбні... не любитимуть великодушності... будуть жорстокі... любитимуть задоволення, а не Бога» (2 Тимофія 3:1—5). На жаль, у наш час ці риси притаманні тим, хто мав би бути прикладом для наслідування. Крім того, така поведінка пропагується у фільмах, відеоіграх і книжках, що лише сприяє поширенню злочинності *. Проте ніхто не змушує нас піддаватись такому поганому впливу. Фактично, декотрі особи, які колись піддалися йому, повністю змінили своє мислення і спосіб життя.

Людина може змінитись!

Якщо хтось і був злочинцем, це не означає, що він повинен залишатися ним вічно. У книжці «Розум злочинця» сказано: «Оскільки людина свідомо обирає кримінальну кар’єру, вона також може вибрати інший спосіб життя і стати порядною».

Як показує досвід, виправитись може будь-хто, незалежно від його походження *. Потрібно лише прагнути змінити своє мислення, погляди і спонуки. Вони не повинні формуватися під впливом мінливих людських цінностей, натомість мають узгоджуватись з незмінними нормами нашого Творця. Адже ніхто не знає нас краще, ніж він. Зрештою, хіба Бог не має права вирішувати, що для людей є добрим, а що — поганим? Саме тому він натхнув близько 40 богобоязливих чоловіків написати Святе Письмо. Ця дивовижна книга є практичним посібником для щасливого та змістовного життя (2 Тимофія 3:16, 17).

Щоб подобатись Богові, необхідно робити зміни. Це не завжди легко, адже нам доводиться боротися з грішними схильностями. Один з укладачів Біблії прирівняв свою внутрішню боротьбу до війни (Римлян 7:21—25). Однак він вийшов з неї переможцем, тому що покладався не на власні сили, а на підтримку Бога, чиє натхнене Слово є «живим і справляє могутній вплив» (Євреїв 4:12).

Користь духовної поживи

Здоров’я людини великою мірою залежить від правильного харчування. Щоб отримати найбільший пожиток, їжу слід ретельно пережовувати, і вона має добре перетравитись. На це йде немало часу й енергії. Так само й наше духовне здоров’я залежить від того, наскільки добре ми «пережовуємо» Божі слова, щоб засвоїти їх (Матвія 4:4). У Біблії сказано: «Не переставайте роздумувати про все, що правдиве, що заслуговує належної уваги, що праведне, чисте, що викликає почуття любові, про що схвально говорять, що чеснотне і гідне хвали... Тоді Бог миру буде з вами» (Филип’ян 4:8, 9).

Зверніть увагу, що нам радиться не переставати роздумувати про Божі думки. Тільки тоді ми зможемо відкинути стару особистість і одягнутися в нову. Для цього нам потрібно виявляти терпеливість, адже  духовний ріст відбувається не за один день (Колосян 1:9, 10; 3:8—10).

Ось приклад однієї жінки. В дитинстві вона зазнала сексуальної наруги, згодом почала курити, вживати наркотики й алкоголь. Зрештою вона отримала довічне ув’язнення за ряд злочинів. У тюрмі жінка стала вивчати Біблію зі Свідками Єгови і застосовувати те, про що дізнавалась. Як це вплинуло на її життя? Поступово вона змінила свою стару особистість, розвинувши християнські риси. Тепер ця жінка звільнилась від негативного мислення і шкідливих звичок. Один з її улюблених біблійних віршів — 2 Коринфян 3:17. Там написано: «Якщо ж говорити про самого Єгову, то він — Дух, а де дух Єгови, там свобода». Хоча жінка сидить у в’язниці, вона отримала свободу, якої ніколи не мала раніше.

Боже милосердя

Єгова нікого не таврує як невиправного грішника *. Божий Син Ісус Христос сказав: «Я прийшов покликати до каяття не праведних, а грішних» (Луки 5:32). Звичайно, жити за Божими нормами нелегко, однак можливо. Потрібно бути терпеливим і приймати допомогу від Бога, у тому числі ту, яку він дає через зрілих християн (Луки 11:9—13; Галатів 5:22, 23). Щоб допомогти людям змінитись, Свідки Єгови по цілому світі регулярно відвідують в’язниці. Там вони безкоштовно вивчають Біблію зі щирими чоловіками і жінками, які вчинили різноманітні злочини *. У багатьох в’язницях Свідки щотижня проводять християнські зібрання (Євреїв 10:24, 25).

Хоча деякі колишні злочинці змінюються і стають справжніми християнами, Біблія попереджає про «ріст беззаконня» (Матвія 24:12). Прочитавши наступну статтю, ви побачите, що це передречення є частиною більшого пророцтва, яке містить також і добру новину.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 5]

Попри бідність мільйони людей не стають на злочинний шлях

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 6, 7]

ШВИДКЕ ПОВЕРНЕННЯ

В одній статті лондонської газети «Таймс» розповідалося, що у Великобританії 70 відсотків в’язнів, засуджених за пограбування і крадіжки зі зломом, протягом двох років знову опиняються за ґратами. Велику частину злочинів вчиняють наркомани, які потребують грошей, щоб оплачувати свою «недешеву» згубну звичку.

[Рамка на сторінці 7]

«ШКОЛИ ДЛЯ ЗЛОЧИНЦІВ»

Професор Джон Брейтвейт у «Юридичному журналі» Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі назвав в’язниці «школами для злочинців». У своїй книжці «Розум злочинця» д-р Стентон Саменов зауважив, що «злочинці вчаться на власних помилках», але зовсім не того, чого очікує від них суспільство. Він пише: «У в’язниці людина має достатньо часу і можливостей для вдосконалення своїх бандитських навичок... Дехто стає справжнім професіоналом, повністю віддаючись злочинній діяльності та вміло уникаючи покарання».

В одному з останніх розділів своєї книжки д-р Саменов зазначає: «В’язниця не змінює злочинця. Хоч би де він був, на волі чи за ґратами, злочинець і далі зав’язує контакти, вчиться нових прийомів і ділиться досвідом з іншими». Один молодий правопорушник сказав: «У в’язниці я отримав „диплом“, який дозволить мені стати викладачем „злодійської справи“».