Як визначають вік стародавніх манускриптів

У 1844 році біблеїст Константин фон Тішендорф відвідав монастир св. Катерини біля підніжжя гори Сінай у Єгипті. Там, вивчаючи бібліотечні архіви, він натрапив на цінні пергаментні рукописи. Оскільки Тішендорф знався на палеографії *, він одразу зрозумів, що то були уривки з Септуагінти, грецького перекладу Єврейських Писань, або «Старого Завіту». Тішендорф писав: «Я не бачив нічого давнішого за ці сінайські аркуші».

Знайдені рукописи становили частину манускрипту, відомого тепер як Сінайський кодекс. Їх датують IV століттям нашої ери. Сінайський манускрипт є лише одним з тисяч стародавніх рукописів Єврейських та Грецьких Писань. Усі ці документи — справжній скарб для вчених.

Розвиток грецької палеографії

Монах-бенедиктинець Бернар де Монфокон (1655—1741) був першим, хто почав систематично вивчати грецькі рукописи. Згодом свій внесок у грецьку палеографію зробили й інші вчені. Наприклад, Тішендорф виконав грандіозне завдання — склав перелік найдавніших грецьких рукописів Біблії, котрі зберігались у бібліотеках Європи. Він також здійснив кілька подорожей на Близький Схід, дослідив там сотні документів і опублікував результати своїх досліджень.

У XX столітті палеографи отримали додаткові матеріали, які полегшили їхню працю. Серед них — список Марселя Рішара. До цього списку входить близько 900 каталогів, які описують 55 000 грецьких манускриптів (біблійних і небіблійних) з 820 бібліотек і приватних колекцій. Таке багатство інформації допомагає перекладачам і палеографам точніше датувати манускрипти.

Як же датують рукописи?

Уявіть, що ви прибираєте на горищі старого будинку і знаходите пожовтілий від часу лист. На ньому не вказана дата. Вам стає цікаво, коли він був написаний. Аж ось ви помічаєте ще один старий лист. Стиль, почерк, пунктуація й інші його особливості дуже подібні до першого. І найголовніше, на ньому проставлена дата. Хоч вам і не вдасться визначити рік написання першого листа, але тепер ви можете  встановити, в який приблизно період часу він був написаний.

Здебільшого переписувачі Біблії не зазначали, коли вони закінчували роботу над манускриптами. Щоб визначити приблизну дату, науковці порівнювали ці тексти з іншими, у тому числі небіблійними, документами, дата написання яких була відома. Вони зіставляли стиль письма, пунктуацію, вживання скорочень тощо. Було знайдено сотні датованих грецьких манускриптів, які писалися в період від 510 року до 1593-го.

Підказки в самому тексті

Палеографи виділяють два основні види грецького письма — уставне, яке було урочистим і каліграфічним, і скоропис, який відзначався з’єднаними між собою буквами та використовувався в нелітературних документах. Грецькі писарі послуговувалися різними стилями написання літер. Їх можна поділити на чотири групи: великі літери, маюскули (підвид великих літер), з’єднані літери і мінускули. Маюскульне письмо, одна з форм уставного письма, було поширене в період від IV століття  до н. е. аж до VIII—IX століття н. е. А мінускульне письмо ввійшло в ужиток у VIII—IX столітті і використовувалось до середини XV століття, коли в Європі почали друкувати із застосуванням рухомих літер. Це компактне письмо займало менше місця, і писати ним можна було набагато швидше.

Палеографи можуть віддавати перевагу тому чи іншому методу датування манускриптів. Однак всі вони спочатку оглядають рукопис, щоб отримати загальне враження, а потім досліджують його більш детально, аналізуючи кожну окрему літеру. Таке ретельне дослідження тексту, попри свої переваги, допомагає визначити час написання тільки приблизно, оскільки зміни у стилі письма зазвичай відбувались упродовж великого періоду часу.

На щастя, існують методи, які дозволяють точніше визначати дату. Цього можна досягти, якщо аналізувати запровадження нових особливостей письма. Приміром, після 900 року у грецьких текстах почали дедалі частіше з’являтися лігатури (зображення одним письмовим знаком двох або декількох літер). Крім того, писарі стали широко використовувати підрядкове написання елементів деяких літер, а також знаки придиху, які допомагали правильно читати.

Проте існує чимало труднощів. Наприклад, почерк людини зазвичай не змінюється протягом її життя. Тому вік написаних нею текстів можна визначити лише приблизно — з похибкою в 50 років. Слід також взяти до уваги, що переписувачі іноді робили копії з давніх рукописів. Через це відтворені манускрипти могли видаватись старішими, ніж є насправді. І все ж було датовано чимало важливих біблійних манускриптів.

Датування головних грецьких манускриптів Біблії

Першим з визначних біблійних рукописів, які стали доступними для вчених, був  Александрійський кодекс. Тепер він зберігається в Британській бібліотеці. Цей рукопис, що містить майже цілу Біблію, написаний грецькими маюскулами на тонкому пергаменті високої якості. Його датовано початком V століття на основі змін, які відбулися в написанні маюскул між V і VI сторіччями. Такі зміни зафіксовано у Віденському Діоскориді *, дата написання якого більш-менш відома.

Другим дуже цінним для дослідників рукописом є Сінайський кодекс, який потрапив до рук Тішендорфа в монастирі св. Катерини. Він написаний грецькими маюскулами на пергаменті й містить частину Єврейських Писань із Септуагінти (грецький переклад), а також повні Християнські Грецькі Писання. Сорок три аркуші цього манускрипту зберігаються в Лейпцигу (Німеччина), 347 аркушів — у Британській бібліотеці в Лондоні і три аркуші — в Санкт-Петербурзі. Сінайський кодекс датують другою половиною IV століття. Це підтверджують таблиці паралельних посилань у Євангеліях — винахід історика IV століття Євсевія Кесарійського *.

Третім важливим рукописом є Ватиканський кодекс № 1209, який спочатку містив грецький текст цілої Біблії. Він уперше з’являється в каталозі ватиканської бібліотеки 1475 року. Кодекс написаний маюскулами на 759 аркушах тонкого пергаменту. Однак у ньому тепер бракує більшої частини книги Буття, частини Псалмів і уривків Християнських Грецьких Писань. Палеографи датують цей манускрипт початком IV сторіччя. Звідки вони беруть цю дату? Стиль написання Ватиканського кодексу дуже схожий на стиль Сінайського, а його також датують IV сторіччям. Проте перший вважають трохи старшим. У ньому, наприклад, немає паралельних посилань з канонів Євсевія.

Скарби в купі сміття

У 1920 році до бібліотеки імені Джона Райленда (Манчестер, Англія) надійшла велика кількість папірусів, які знайшли на стародавньому єгипетському сміттєзвалищі. Серед них були листи, рецепти і документи перепису населення. Вивчаючи ці рукописи, вчений Колін Робертс натрапив на цінний клаптик папірусу. В ньому він упізнав текст кількох віршів з 18 розділу Євангелія від Івана. Це був найдавніший з усіх знайдених уривків Християнських Грецьких Писань.

Фрагмент став відомий як папірус Райленда 457 і отримав міжнародний індекс P⁵². Він був написаний грецькими маюскулами і датований першою половиною II сторіччя. А це означає, що від написання тексту оригіналу Євангелія від Івана минуло всього кілька десятиліть. Варто зазначити, що знайдений уривок майже повністю узгоджується з текстами набагато пізніших манускриптів.

Стародавні, але точні

Британський текстолог Фредерік Кеньйон у своїй книжці «Біблія та археологія» (англ.) про Християнські Грецькі Писання сказав: «Можна вважати, що достовірність і узгодженість книг Нового Завіту остаточно доведена». А щодо Єврейських Писань вчений Вільям Ґрін зауважив: «Можна з упевненістю сказати, що текст жодної іншої праці старовини не дійшов до нас таким точним».

Наведені висловлювання перегукуються зі словами апостола Петра: «Кожне тіло — як трава, і вся його слава — як цвіт трави; трава засихає — і цвіт опадає, а слово Єгови триває вічно» (1 Петра 1:24, 25).

[Примітки]

[Вставка на сторінці 21]

Завдяки ретельному дослідженню датованих манускриптів палеографи в стані датувати й інші рукописи.

[Рамка на сторінці 20]

Датування книги Ісаї з рукописів Мертвого моря

Перший рукопис Мертвого моря, в якому містився текст книги Ісаї, знайшли 1947 року. Текст був виведений на шкірі єврейським письмом домасоретського періоду. На думку вчених, час його написання припадає на кінець II століття до н. е. Як вони визначили цю дату? Палеографи порівняли цей сувій з іншими єврейськими текстами і написами та датували його 125—100 роками до н. е. Це також підтверджують результати радіовуглецевого методу датування.

Гідним уваги є те, що вчені не знайшли жодних доктринальних змін, порівнюючи рукописи Мертвого моря з текстом масоретів *, який з’явився багато століть пізніше. Більшість виявлених невідповідностей пов’язані з орфографією та граматикою. Також варто зазначити, що в сувої книги Ісаї послідовно вживається тетраграма — чотири єврейські приголосні, які утворюють Боже ім’я Єгова.

[Примітка]

[Таблиця/Ілюстрації на сторінках 20, 21]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Грецьке письмо

Уставне письмо (маюскульне)

Від IV століття до н. е. до VIII чи IX століття н. е.

Мінускули

Від VIII чи IX століття до XV століття

Важливі рукописи

400

200

Рукописи Мертвого моря

Друга половина II століття до н. е.

до н. е.

н. е.

100

Папірус Райленда 457

125 рік н. е.

300

Ватиканський кодекс № 1209

Початок IV століття

Сінайський кодекс

IV століття

400

Александрійський кодекс

Початок V століття

500

700

800

[Ілюстрації на сторінці 19]

Вгорі: Константин фон Тішендорф.

Справа: Бернар де Монфокон.

[Відомості про джерело]

© Réunion des Musées Nationaux/ Art Resource, NY

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

Dead Sea Scroll: Shrine of the Book, Israel Museum, Jerusalem

[Відомості про ілюстрації, сторінка 21]

Typographical facsimile of Vatican Manuscript No. 1209: From the book Bibliorum Sacrorum Graecus Codex Vaticanus, 1868; Reproduction of Sinaitic Manuscript: 1 Timothy 3:​16, as it appears in the Codex Sinaiticus, 4th century C.E.; Alexandrine Manuscript: From The Codex Alexandrinus in Reduced Photographic Facsimile, 1909, by permission of the British Library