Виховання підлітків. Потрібна мудрість

«Ми намагаємось добре виховувати наших сина та дочку, але, здається, ми увесь час їм лише докоряємо. Іноді складається враження, що замість того, аби розвивати в них почуття самоповаги, ми його руйнуємо. Знайти золоту середину надзвичайно важко» (Джордж і Лорен, Австралія).

ВИХОВАННЯ підлітків — нелегка справа. Перехідний вік дітей приносить батькам нові клопоти. Їм важко змиритися з думкою, що син або донька починають дорослішати. «Стає дуже сумно, коли усвідомлюєш, що одного дня діти нас покинуть,— зізнається Френк з Австралії.— Нелегко погодитись з тим, що вони виходять з-під твоєї опіки».

Лія, про яку вже згадувалось у попередніх статтях, має подібні почуття. Вона каже: «Ніяк не можу усвідомити, що син уже дорослий. Для мене він і далі залишається моїм маленьким хлопчиком. Здається, тільки вчора він пішов у перший клас!»

Навіть якщо це важко визнати, підлітки вже не малі діти. Усі вони особистості, які вчаться бути дорослими, а батьки є їхніми вчителями і наставниками. Однак, як сказали Джордж і Лорен, батьки можуть або розвивати почуття самоповаги в дітей, або руйнувати його. Як же знайти врівноважений підхід? У цьому допоможуть біблійні поради (Ісаї 48:17, 18). Розгляньмо кілька з них.

Хороший обмін думками

Біблія нагадує нам, що «кожна людина повинна бути швидкою до слухання» і «повільною на слова» (Якова 1:19). Ця порада є корисною для батьків, які виховують дітей будь-якого віку. Проте у спілкуванні з підлітками вміння слухати є особливо необхідним. Це може вимагати чималих зусиль.

Один батько з Великобританії, на ім’я Пітер, говорить: «Коли мої сини стали підлітками, мені довелося шукати інший підхід у спілкуванні з ними. Раніше ми з дружиною просто казали їм, що робити, і вони слухались. Але тепер хлопці подорослішали, і ми мусимо розмірковувати з ними, давати більше пояснень та заохочувати їх самостійно вирішувати проблеми. Іншими словами, потрібно досягати їхніх сердець» (2 Тимофія 3:14).

Вміти слухати надзвичайно важливо, коли виникають конфлікти (Приповістей 17:27). У цьому переконалась Даніелл з Великобританії. Вона розповідає: «Якось я зробила одній з моїх доньок зауваження, що вона постійно огризається, коли я прошу її щось зробити. А дочка сказала, що я завжди на неї кричу і командую. Ми вирішили проблему, коли сіли і спокійно вислухали одна одну. Вона описала, як я до неї говорю і як вона при цьому почувається, а я розповіла їй про свої відчуття та враження».

Даніелл побачила, що будучи «швидкою до слухання», вона змогла зрозуміти причини доньчиної поведінки. Ця мати каже: «Тепер я намагаюся бути більш терпеливою і, коли чимось роздратована, стараюсь поменше говорити з донькою». Даніелл додає: «Наші стосунки покращуються».

У Приповістей 18:13 написано: «Хто відповідає на слово, ще поки почув,— то глупота та сором йому». Ґреґ з Австралії повністю з цим погоджується. Він визнає:  «Іноді конфлікти виникають через те, що ми з дружиною, замість вислухати і зрозуміти почуття наших дітей, відразу починаємо читати нотації. Ми побачили, що важливо спочатку дозволити дітям висловити свої почуття, навіть якщо ми з ними не згідні, і тільки після цього давати поради чи виправляти їх».

Скільки свободи давати дітям?

Мабуть, найчастіше конфлікти між батьками і дітьми-підлітками виникають через те, що останні прагнуть більше незалежності. Тож постає питання: якою свободою наділяти підлітка? «Часами мені здається, що коли дати доньці палець, вона відкусить руку»,— каже один батько.

Зрозуміло, наділивши підлітка необмеженою свободою, батьки пожнуть гіркі наслідки. Біблія застерігає: «Дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою» (Приповістей 29:15). Діти будь-якого віку потребують чітких настанов. Батьки ж, встановлюючи правила в сім’ї, повинні виявляти любов і бути послідовними (Ефесян 6:4). Крім того, вони мають давати дітям певну міру свободи, щоб ті могли навчитися приймати мудрі рішення.

Це можна порівняти з тим, як дитина вчиться ходити. Спочатку немовля носять на руках. Потім воно починає повзати, а згодом і ходити. Звичайно, залишати без нагляду дитину, яка робить перші кроки, небезпечно. Тому батьки пильно стежать за нею і навіть відгороджують бар’єрами небезпечні ділянки, як-от  сходи. При цьому вони дозволяють дитині пересуватись без їхньої допомоги, аби з часом, після багатьох неминучих падінь, вона навчилася впевнено триматись на ногах.

Перш ніж отримати повну свободу, діти повинні пройти подібний шлях. Спочатку батьки, так би мовити, носять своїх дітей на руках, вирішуючи все за них. Пізніше, коли діти трохи підростуть, батьки дозволяють їм «повзати», тобто дають їм можливість самим приймати деякі рішення. Увесь цей час символічні бар’єри, або обмеження, встановлені батьками, оберігають дітей від шкоди. Досягнувши певної зрілості, діти отримують від батьків дозвіл «пересуватись» самостійно. Завдяки цьому в дорослому віці вони зможуть нести власний тягар відповідальності (Галатів 6:5).

Біблійний приклад для батьків

Коли Ісусові було 12 років, батьки, очевидно, давали йому певну свободу. Проте він не зловживав їхньою довірою. Навпаки, Ісус «далі слухався їх» та продовжував «набувати мудрості, і мав щораз більшу милість як у Бога, так і в людей» (Луки 2:51, 52).

Ви, батьки, можете вчитися з цього прикладу. Наділяйте своїх дітей більшою свободою, якщо вони показують, що вміють правильно нею розпоряджатися. Ось що про це розповіли деякі батьки:

«Раніше я постійно контролювала, чим займаються мої діти. Потім я навчила їх принципів і дозволила самостійно приймати рішення згідно з тим, чого вони навчились. З часом я помітила, що діти почали ретельніше все зважувати» (Су Х’єн, Корея).

«Ми з чоловіком трохи побоювались, але це не стримало нас від того, щоб наділити дітей свободою, яку вони справді заслужили і яку зрештою мудро використовують» (Дар’я, Бразилія).

«Я зрозуміла, наскільки важливо хвалити мого сина за те, що він правильно використовує свободу, яку я йому даю. Крім того, я сама роблю те, чого вимагаю від нього. Наприклад, я кажу, куди йду і що збираюся робити. Якщо я запізнююся, то завжди його попереджую» (Ана, Італія).

«Ми вчимо синів, що незалежність потрібно заслужити, а не вимагати як щось належне» (Пітер, Великобританія).

Не оберігайте від поганих наслідків

У Біблії говориться: «Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості» (Плач Єремії 3:27). Як молодій особі навчитись нести ярмо відповідальності? Про одну з можливостей згадано в Галатів 6:7: «Що людина посіє, те й пожне».

Деякі батьки з добрих спонук оберігають дітей від поганих наслідків немудрої поведінки. Скажімо, син заліз у борги,  тому що нерозумно витрачав гроші. Чи зрозуміє він свою помилку, якщо мама і тато просто сплатять за нього борг? Зовсім інша справа, коли батьки хлопця допоможуть йому визначити, які кроки він міг би зробити, щоб самостійно повернути заборговані гроші.

Батьки роблять дитині ведмежу послугу, якщо не дають їй відчути наслідків її безвідповідальних вчинків. Так вони ніколи не підготують дитину до дорослого життя, натомість привчать до думки, що хтось інший завжди буде її рятувати, усувати наслідки поганих вчинків і покривати її помилки. Було б мудріше дозволити підлітку пожинати те, що він посіяв, і навчити його самостійно вирішувати свої проблеми. Це чудова можливість для дитини привчати її «чуття відрізняти добре від поганого» (Євреїв 5:14).

«Особистість, яка весь час змінюється і розвивається»

Безсумнівно, перед батьками підлітків лежить складне завдання. Їм, мабуть, не раз доведеться лити сльози розчарувань. Адже виховувати дітей так, як «радить Єгова» і допомагати «їм розвинути таке ж мислення, як у нього» зовсім нелегко (Ефесян 6:4).

Але слід пам’ятати, що добрі батьки — це не ті, які завжди контролюють дитину, а ті, які прищеплюють їй справжні цінності (Повторення Закону 6:6—9). Звичайно, легше сказати, ніж зробити. Як говорить Ґреґ, чиї слова наводились раніше, «ми маємо справу з особистістю, яка весь час змінюється і розвивається. Тож нам потрібно постійно пізнавати її і пристосовуватись до неї».

Намагайтесь застосовувати біблійні принципи, які наводилися в цій статті. Будьте розсудливі у своїх сподіваннях, і старайтесь сумлінно виконувати свій батьківський обов’язок. Біблія закликає: «Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Приповістей 22:6).

[Вставка на сторінці 7]

Батьки наділяють дитину більшою свободою в міру того, як вона стає зрілішою

[Вставка на сторінці 8]

Коли Ісусові було 12 років, батьки давали йому певну свободу

[Рамка на сторінці 7]

Утверджуйте свою владу

Вашим дітям можуть не подобатись обмеження, які ви на них накладаєте. Але це не означає, що ви маєте відмовитись від своєї батьківської влади. Пам’ятайте, що підліткам бракує життєвого досвіду, і вони все ще потребують ваших настанов (Приповістей 22:15).

У своїй книжці про виховання дітей Джон Роузмонд пише: «Щоб уникнути конфліктів, батьки нерідко поступаються дітям, коли ті показують свої емоції. Тоді батьки дають дітям свободу, до якої ті ще не готові. Однак у такій ситуації слід діяти навпаки. Замість того щоб дозволяти дітям керувати, батьки повинні утверджувати свою владу. І хоча дітям це не сподобається, вони повинні усвідомити, що в сім’ї є кому взятися за кермо».

[Рамка на сторінці 9]

Більше свободи

Зазвичай підлітки прагнуть більше свободи, хоча не готові до неї. У той самий час деякі батьки дають дітям менше свободи, ніж могли б. Як же знайти золоту середину в тому, скільки свободи давати дитині? Розгляньте для початку наведений нижче перелік. У яких сферах ваш син або донька поводяться відповідально?

□ Вибір друзів

□ Манера одягатися

□ Використання грошей

□ Повернення додому у визначений час

□ Виконання домашніх обов’язків

□ Ставлення до шкільних завдань

□ Визнання своїх помилок

□ Інше ․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․․

Якщо ваш підліток показав, що відповідально ставиться до багатьох з наведених вище справ, чому б не дати йому трохи більше свободи?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Спочатку дозвольте дитині висловити свої почуття, і тільки після цього давайте поради чи виправляйте її

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Батьки повинні допомогти дітям розвинути почуття відповідальності