Не просто іграшки

ЄГИПТЯНИ виготовляли їх з дерев’яних дощечок, японці складали з паперу, німці робили їх з фарфору, а ескімоси — з тюленячої шкіри. Дорослі їх колекціонують, а діти з ними майже не розлучаються. Що ж це таке? Це ляльки.

В енциклопедії «Уорлд бук» сказано: «У стародавні часи більшість ляльок використовувались не для ігор, а для виконання магічних чи релігійних ритуалів». Древні єгиптяни робили фігурки з дерев’яних дощечок, малювали на них різний одяг і наклеювали низки глиняного намиста, які імітували волосся. Вони клали ці фігурки у гробниці, вірячи, що ляльки будуть прислуговувати померлим у потойбічному світі. У Вест-Індії мстиві люди встромлювали шпильки в ляльок вуду, сподіваючись таким чином завдати шкоди своїм ворогам.

У багатьох культурах ляльок використовували в обрядах, пов’язаних з дітонародженням. Наприклад, у Стародавній Греції дівчата незадовго до одруження залишали своїх ляльок на жертовнику Артеміди, богині родючості. Сьогодні жінки з племені ашанті (Гана) носять на поясі ляльку, сподіваючись, що завдяки цьому в них народяться гарні діти. А в Сирії деякі дівчата вивішують ляльку у вікні, показуючи, що вони досягли шлюбного віку.

Щороку 3 березня в Японії для дівчат влаштовують свято ляльок, Хіна мацурі. У праці «Японія. Ілюстрована енциклопедія» говориться, що «в основі свята лежать різні звичаї. Одним з них є китайський обряд очищення, котрий здійснювали біля річок на початку третього синодичного місяця. У період Хейан (794—1185) третього дня третього місяця кожного року придворні викликали ворожбитів, які очищали їх від духовної нечистоти, переносячи її на паперові фігурки... котрі потім кидали до річки або океану».

 Лялька-іграшка

У Японії в період Едо (1603—1867) дитячі ляльки мали різні костюми і дуже реалістично передавали людські риси. Деякі з них рухались за допомогою канатиків, пружинок, блоків та дерев’яних шестерень. Одна з ляльок могла навіть піднести гостеві чаю і повернутися з порожнім горням.

Про країни Заходу певна енциклопедія каже, що там до початку XVIII століття «в дітей дитинство було не таким, яким ми його знаємо сьогодні. До них ставились як до маленьких дорослих і вимагали поводитись відповідно». Ляльок робили не стільки для дітей, скільки для дорослих. Втім у XIX столітті почали широко визнавати, що гра позитивно впливає на розвиток дитини. Як наслідок, лялькова індустрія у Європі стала процвітати.

Найбільшим виробником ляльок була Австрія. У 1824 році німецькі майстри винайшли механізм, завдяки якому ляльки говорили «мама» і «тато». Пізніше в тому ж столітті вони зробили ляльок, котрі вміли ходити. Американський винахідник Томас Едісон навіть виготовив мініатюрний програвач, який вмонтовували в деяких ляльок, і вони починали «говорити». Французи теж не відставали і створили ляльку Бебе Ґурман, яку можна було годувати. Крім того, французькі ляльки вирізнялися своєю вишуканістю та елегантними костюмами. Власник ляльки міг також купити для неї різні аксесуари, як-от гребінці, хутра, віяла і меблі.

Однак справжній ляльковий бум стався у XX сторіччі. У 1940-і роки почали виробляти дешеві і водночас цікаві ляльки з пластмаси. Провідне місце серед них зайняла лялька Барбі. З 1959 року, відколи вона з’явилася на ринку, було продано понад мільярд екземплярів. Лише в 1997 році Барбі принесли своєму виробнику прибуток на суму 1,8 мільярда доларів США.

Лялька-вчителька

Щоб навчати своїх дітей про племінних божків, індіанці пуебло з північно-західної частини США використовували ляльок качіна. Їх вирізали з сосни або коріння кактуса. Під час особливої церемонії член племені виконував роль одного з богів, одягаючи спеціальну маску і вбрання. Після цього батьки давали своїм дітям ляльку, яка нагадувала того бога. Бавлячись нею, діти мали ближче познайомитись з божеством.

Гра з лялькою «дає дитині нагоду виразити образу, злість або інші емоції,— каже “Уорлд бук енсайклопідія”.— Дитина ніби приміряє на себе ролі, які сподівається виконувати, коли стане дорослою». Серед ляльок, виставлених у День дітей, що відзначається в Японії кожного травня, була фігурка воїна у традиційному вбранні й обладунках. Ця лялька служить взірцем для хлопчиків і має заохотити їх стати сильними і поважаними членами суспільства, чому надають великої ваги в тамтешній культурі.

Як відомо, діти сильно прив’язуються до своїх ляльок. Тож мудрі батьки розуміють, що ці іграшки можуть мати значний вплив на розвиток їхньої дитини. Наприклад, зовнішній вигляд і великий гардероб деяких ляльок може негативно вплинути на дівчаток. За словами однієї жінки-аналітика, гра  з такими ляльками наштовхує «дівчаток на думку, що зовнішність людини є важливішою, ніж її внутрішні риси».

Кожен, хто бачив дитину, яка бавиться зі своєю лялькою, погодиться, що для неї це не просто іграшка. Ці паперові, ганчір’яні, дерев’яні чи пластмасові ляльки — справжні друзі дитинства, з якими можна поділитись своїми таємницями або весело провести час.

[Рамка на сторінці 27]

Нове життя старих ляльок

Колекціонування ляльок стало дуже популярним. Свого піку воно досягло в 1970-х роках. Відтоді торгівля ляльками набула всесвітніх масштабів. Колекціонери з цілого світу полювали як на дешеві пластмасові ляльки, котрі коштують всього кілька доларів, так і на раритетні взірці, скажімо ляльки фірми «Кеммер і Райнхардт». Якось на аукціоні таку ляльку, виготовлену в Німеччині ще на початку XX сторіччя, продали за 277 500 доларів США. Одна з найбільших колекцій ляльок налічує близько 12 000 екземплярів і зберігається в Національному музеї ігор імені М. Стронг (місто Рочестер, штат Нью-Йорк, США).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 28]

Ляльки. Пересторога для батьків

Як батьки можуть захистити своїх дітей від поганого впливу деяких ляльок? У газеті «Вашингтон пост» зауважувалось: «Подібно до тютюнової промисловості в минулому, індустрія розваг та виробники іграшок сьогодні не хочуть брати на себе жодної відповідальності і, вочевидь, не збираються нічого міняти». Отже, вся відповідальність лягає на плечі батьків.

Біблія наказує батькам щоденно навчати своїх дітей Божих норм (Повторення Закону 6:6—9; Приповістей 22:6). А як це стосується негативного впливу, який лялька може мати на дитину? Одна мати розповіла, що читала зі своєю донькою вірш з 1 Тимофія 2:9, в якому згадується про скромний одяг, і тоді розмірковувала разом з нею. Їхня розмова відбувалась приблизно так:

Мама: На кого схожі ці ляльки: на дівчаток чи на жінок?

Донька: На жінок.

Мама: А чому ти так кажеш?

Донька: Бо в них фігури, як у жінок. А ще їхній одяг і взуття такий, як носять жінки.

Мама: Пригадуєш біблійний вірш, що ми з тобою читали? Як ти думаєш, той одяг, який мають ці ляльки, підходить християнам?

Донька: Ні.

Мама: А чому?

Донька: Тому що в них дуже короткі спідниці... і великі вирізи на блузках... і матеріал дуже облягає.

Звісно, навчати дитину Божих принципів так, щоб вона робила подібні висновки, нелегко. Однак це варте будь-яких зусиль! Великою допомогою для багатьох батьків стала книжка «Навчайся у Великого Вчителя», опублікована Свідками Єгови.

Якщо ви хочете отримати примірник цієї 256-сторінкової ілюстрованої книжки, напишіть Свідкам Єгови на адресу: а/с 955, Львів-Брюховичі, 79491. Вкажіть, що вам потрібна книжка «Навчайся у Великого Вчителя».

[Ілюстрація на сторінці 26]

Японська лялька, котра вміє подавати чай

[Ілюстрація на сторінці 26]

Французька лялька Брю

[Відомості про ілюстрації, сторінка 26]

Top: © SHOBEI Tamaya IX; middle: Courtesy, Strong National Museum of Play, Rochester, New York; bottom: © Christie’s Images Ltd