Крихітні скарби Ніїгау

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА НА ГАВАЯХ

ВЗИМКУ біля гавайського острова Ніїгау, який ще називають «заборонений острів», бушують шторми. У цей період хвилі викидають на деякі пляжі острова крихітні порожні мушлі. Острів Ніїгау, площа якого становить 180 квадратних кілометрів, найменший із семи населених Гавайських островів. Цікаво, що саме тут знаходять одні з найдрібніших у світі коштовностей — делікатні черепашки Ніїгау.

Острів Ніїгау, на відміну від сусіднього Кауаї, що лежить за 27 кілометрів на північному сході, здебільшого рівнинний і має посушливий клімат. А чому Ніїгау називають «забороненим островом»? Тому що він є приватною власністю і чужинці не можуть потрапити туди без дозволу. Остров’яни всім себе забезпечують самі, тож на острові немає ні електростанції, ні проточної води, ні крамниць, ні пошти. Аби зберегти свою самобутню культуру, корінні мешканці, яких налічується приблизно 230, спілкуються між собою гавайською мовою. Дехто з них займається розведенням овець та корів, але більшість живе з дарів океану — мініатюрних мушель *.

У теплі зимові місяці мешканці Ніїгау родинами йдуть чи їдуть на велосипедах запорошеними дорогами до чистих пляжів та скелястих заток. Там вони цілими днями збирають мушлі, а потім сушать їх у тіні та сортують відповідно до розміру і якості. З них виготовляють вишукані гірлянди чи намиста. На островах, де росте буйна рослинність, гірлянди роблять з квітів. А на Ніїгау замість квітів використовують мушлі.

«Коштовності» з океану

Прикраси з цих мушель на Ніїгау робили вже з давніх-давен. Наприкінці XVIII століття мореплавці, у тому числі Джеймс Кук, бачили там неповторні прикраси і згадували про них у бортових журналах. Вони привозили додому екземпляри цих коштовностей, декотрі з яких, можливо, походили з Ніїгау. З часом прекрасні гірлянди з мушель стали носити заможні жінки Гаваїв, а також танцівниці і представниці королівської знаті. У XX столітті почав розвиватися туризм, з’явились сувенірні крамнички, а в роки Другої світової війни на островах побувало чимало військовослужбовців. Усе це посприяло тому, що прикраси з Гаваїв роз’їхались по цілому світі. Нині ці неповторні «коштовності» з океану можуть дозволити собі купити не лише знатні жінки Гаваїв, але й мешканці багатьох інших країн.

 Мушлі, з яких на острові Ніїгау роблять гірлянди, гавайською мовою називаються момі, лаікі та кагелелані. З мушель найрізноманітніших кольорів та форм роблять вишукані намиста. Цією нелегкою, але приємною працею займаються зазвичай жінки. Для виготовлення намиста використовують до 20 видів мушельок момі. Вони схожі на перлини овальної форми і бувають від сліпучо-білих до темно-коричневих. З невеличких, лише сантиметр завдовжки, блискучих момі роблять дороге намисто в стилі леі пікаке. Воно нагадує низку тендітних квітів жасмину.

На Гаваях наречені вдягають гірлянди з багатьох низок лаікі. Ці блискучі продовгасті, немов зерна рису, мушельки мають різні відтінки. Вони бувають білі, кольору слонової кості чи жовтувато-бежеві з коричневими прожилками. Мушельки кагелелані, які, очевидно, названі на честь стародавнього гавайського вождя, дуже крихітні — завдовжки лише півсантиметра. Ці делікатні черепашки, що нагадують мініатюрний тюрбан, найважче нанизувати, тому намисто з них найдорожче. Кагелелані вражають своїми відтінками — від темно-бордового до яскраво-рожевого, який є рідкісним для мушель. Яскраво-рожеві мушельки коштують втричі дорожче, ніж інші кагелелані.

Як роблять гірлянди

Спершу майстриня вирішує, як виглядатиме гірлянда. Тоді вона очищає мушельки від піску і проколює їх гострим шилом. Навіть у тих, хто займається цим не перший рік, кожна третя мушля розколюється. Тому під рукою завжди має бути достатній запас мушель. На виготовлення одної гірлянди може піти цілий рік. Мушельки нанизують на нейлонову нитку, яку для міцності покривають спеціальним клеєм чи воском. Традиційно до обох кінців гірлянди кріплять маленькі схожі на ґудзички мушлі пука й одну або дві мушлі каурі, які виконують роль застібки.

Гірлянди можуть бути такими ж різноманітними, як і самі мушлі. Це і низка класичних білих момі, завдовжки 150—190 сантиметрів, і жмут разків з крихітних кагелелані. А ще виготовляють гірлянди з різними складними геометричними візерунками. Деякі з них роблять з мушель та насінин. Ця творча праця вимагає ретельності, забирає багато часу і вимагає гострого зору. А втім, майстриням з Ніїгау завдяки творчому підходу і наполегливості вдається створювати вироби неповторної краси. Кожна гірлянда або намисто — це унікальний витвір мистецтва. Тож зрозуміло, чому вони коштують, як діаманти чи стародавні прикраси, іноді кілька тисяч доларів.

На відміну від інших островів, ізольоване Ніїгау не має буйної рослинності або численного населення. Але завдяки творчості та здібності тамтешніх мешканців люди далеко за межами Гаваїв милуються скарбами «забороненого острова».

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінках 24, 25]

Висушені мушлі сортують, щоб виготовити вишукані гірлянди та намиста

[Відомості про джерело]

© Robert Holmes

[Ілюстрація на сторінці 25]

«Квіточки» з момі

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 24]

© drr.net