Дивовижна кукурудза

ДОНЕДАВНА Гарлін займався вирощуванням кукурудзи в західній частині штату Нью-Йорк (США), де є багато озер. Він охоче розповідає друзям і гостям про чудові властивості цієї рослини, яку ще називають маїс. Ми попросили Гарліна поділитися своїм знанням з читачами журналу «Пробудись!». З цієї статті ви довідаєтесь чимало цікавого про кукурудзу. Наприклад, звідки вона походить? Як їй вдалося «завоювати» майже цілий світ? І де її використовують? Ось що розповідає про це Гарлін.

Про що вона «говорить»?

«Я вважаю, що кукурудза — це витвір чудового Митця і Математика. Адже все в ній: і листя, і кожна зернинка не лише милує око, але й має своє визначене місце. Ця рослина навіть уміє “говорити”. Скажімо, якщо дитинча чогось хоче, то плаче або кричить. Так само і кукурудза, коли відчуває спрагу чи голод, то дає про це знати. Вона, як і інші рослини, змінює свій вигляд, наприклад барву чи форму листя. Отже фермерам треба вчитись розуміти її “мову”.

Коли кукурудзі бракує фосфату, на її листках з’являються рудувато-червоні плямки. Рослина теж уміє  повідомляти про нестачу магнію, азоту чи поташу. Добрий господар сам може визначити, чи кукурудза хворіє, чи їй зашкодили якісь хімікати.

Насіння кукурудзи висівають навесні. Ґрунт має бути достатньо прогрітий, аби воно проросло. Моя кукурудза повністю виростає за чотири-шість місяців і сягає приблизно два метри заввишки.

Стадію розвитку кукурудзи можна визначити за кількістю її листків. Коли кукурудза має п’ять листків, то починає “займатися” хімією і математикою. Спершу її коріння робить ретельний аналіз ґрунту. На основі цього рослина визначає майбутню товщину качана, тобто кількість рядів у ньому. Коли кукурудза має 12—17 листків, вона завдяки аналізу ґрунту встановлює, скільки зернин буде на качані. Одним словом, кожна рослина вміє зробити свої “підрахунки” і найліпше використати поживні речовини з ґрунту. Про те, що кукурудза є шедевром творива, свідчить також її дивовижний механізм розмноження.

Волоть, пиляки та нитки

Кукурудза роздільностатева рослина, тобто має чоловіче і жіноче суцвіття. Чоловіче суцвіття, яке називається волоть,— це довгі тонкі колоски на вершечку рослини. Волоть має приблизно 6 тисяч пиляків. Вони вивільнюють мільйони пилкових зерен, які вітер переносить на сусідні рослини кукурудзи. Пилок потрапляє у яйцеклітину, що міститься всередині нерозвинених початків, тобто жіночих суцвіть. Ці яйцеклітини надійно захищені листками, наче обгортками.

Як пилок проникає крізь таку обгортку до яйцеклітини початку? Через спеціальну нитку. З вершка закутаного в листя кукурудзяного качана звисають сотні таких ниток — м’яких білуватих волокон. Нитка веде до насінного зачатка (зав’язі), в якому міститься яйцеклітина. Отже, скільки ниток, стільки яйцеклітин. Згодом кожна яйцеклітина стане зернятком на качані.

На кінці ниток, що звисають з початка, є мініатюрні ворсинки, тобто приймочки, які вловлюють з повітря пилок. Коли пилок потрапляє на нитку, він випускає корінчик, що нагадує трубочку. Ця трубочка проростає всередині нитки по всій її довжині, щоб запліднити яйцеклітину.

Якщо на качані не розвинулись усі зерна, значить не всі нитки були запилені, бо, можливо, не встигли вирости. Таке може статись через недостатню вологість ґрунту. Коли фермер бачить ознаки цієї проблеми, він може вчасно допомогти кукурудзі. І тоді, якщо не цього року, то наступного, вдасться зібрати більший урожай. Для підвищення врожайності я висіваю одного року кукурудзу, а наступного сою. Соя належить до бобових, які збагачують ґрунт азотом *. Крім того, її не любить лютий ворог кукурудзи — гусінь стеблового метелика.

Мені завжди приємно спостерігати, як поле поступово зеленіє та зрештою дозріває багатий урожай. На відміну від виробничих процесів на заводах і фабриках, ріст і розвиток кукурудзи відбувається тихо, без жодних відходів виробництва, а кінцева продукція дуже гарна. Я переконаний, що кукурудза, як і всі рослини, є дивовижним творінням. Мушу визнати, що мої знання про ці творива дуже обмежені».

 Чи розповідь Гарліна викликала у вас бажання довідатись більше про кукурудзу? Тоді познайомтеся з історією цієї дивовижної рослини і дізнайтесь, де її використовують.

«Завоювання» світу

Вирощувати кукурудзу почали стародавні мешканці Америки, найімовірніше, на території Мексики. Звідти вона поширилась по цілому світі. Перуанці доінкських часів поклонялись богині кукурудзи. На голові богині була корона з кукурудзяних качанів, які нагадували промені сонця. Натураліст Джозеф Кастнер пише, що американські індіанці «поклонялись кукурудзі як витвору богів і вірили, що люди створені з кукурудзи... Вирощувати кукурудзу було досить вигідно, адже одна рослина забезпечувала людину їжею на цілий день». Давні американці споживали також багато бобових, і ця традиція живе в Латинській Америці донині.

Європейці відкрили для себе кукурудзу 1492 року, коли до Карибського моря прибув Христофор Колумб. Син Колумба, Фердинанд, писав, що батько бачив зерна, «які називали маїсом. Зварені, підсмажені чи перетерті на борошно зерна були дуже смачні». Колумб привіз додому трохи кукурудзяного зерна. Як пише Джозеф Кастнер, «у середині 1500-х років кукурудза росла вже не тільки в Іспанії, але й у Болгарії та Туреччині. Работорговці спровадили її до Африки... Супутники мореплавця Магеллана [який був іспанцем португальського походження] завезли кукурудзу на Філіппіни та в інші частини Азії». Так кукурудза стала завойовувати світ.

Нині кукурудза поступається своєю популярністю лише пшениці. Кукурудзу споживають навіть частіше, ніж рис. Ці три культури стали основними продуктами харчування для більшості людей світу. Ними теж вигодовують домашніх тварин.

Кукурудза, як і інші трав’янисті рослини, буває дуже різноманітною. Лише в США вирощують понад 1000 її гібридів і сортів. Це і 60-сантиметрові карлики, і 6-метрові гіганти. Деякі сорти мають 5-сантиметрові качанчики, інші — аж 60-сантиметрові качани. В одній книжці про латиноамериканські страви сказано: «Існують сорти південноамериканської кукурудзи, які родять величезні качани, подібні формою до м’яча для регбі. Вони мають плоскі зерна завдовжки і завширшки 2,5 сантиметра».

Кукурудза буває теж різних кольорів. Окрім жовтої, існує червона, синя, рожева і чорна. Деяка кукурудза має різнобарвне зерно, від чого качани стають крапчастими або з поперечними чи поздовжніми смужками. Такі качани не завжди потрапляють до каструлі, а стають гарними окрасами в домі.

Універсальна рослина

Усі сорти кукурудзи поділяються на шість підвидів: зубоподібна кукурудза, кремениста кукурудза, борошниста кукурудза, солодка (цукрова) кукурудза, воскоподібна кукурудза і розлусна кукурудза (попкорн). Солодкої кукурудзи вирощують набагато менше, ніж іншої. Її солодкий смак зумовлений порушенням обміну речовин, через що не весь цукор перетворюється на крохмаль. У світі понад 60 відсотків кукурудзи вирощують для худоби, майже 20 — для людей, а решта для промисловості чи на насіння. Безперечно, в кожній країні ті цифри можуть бути різними.

Чого тільки не виготовляють із кукурудзяного зерна і його складників. Це і пиво, і майонез, і паперові пелюшки, і клей, і багато чого іншого. Хоча це доволі нетрадиційно, кукурудзу навіть використовують у паливній промисловості — з неї роблять етиловий спирт. Кукурудза і далі відкриватиме перед людьми все нові й нові можливості.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 11]

Гібридна кукурудза

У багатьох країнах фермери віддають перевагу вирощуванню гібридних сортів кукурудзи, тому що вони врожайніші. Гібридну кукурудзу, здебільшого зубоподібну, створюють шляхом багаторазового схрещування споріднених між собою сортів, які мають необхідні властивості. Проте щоб вирощувати таку кукурудзу, фермерам доводиться кожного разу купувати насіння. Чому? Тому що з насіння гібридного сорту виростають рослини різної якості, а це призводить до нижчої врожайності.

[Ілюстрації на сторінці 10]

У світі існує сотні гібридів та сортів кукурудзи

[Відомості про джерела]

Courtesy Sam Fentress

Courtesy Jenny Mealing/flickr.com