КІЛЬКА років тому в одному фільмі було показано, як юнак стоїть біля могили й говорить: «Мама не раз казала, що смерть — це невід’ємна частина нашого життя». Потім, коли великим планом показали надгробок, юнак сказав: «Як би хотілося, щоб це було не так».

Слова цього юнака відображають почуття мільйонів людей, у яких смерть забрала рідних. Смерть — страшний ворог людства. Але Бог обіцяє: «Останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть» (1 Коринфян 15:26). Чому ми помираємо, якщо повинні жити вічно? І як буде покінчено зі смертю?

Про нашого Творця, Бога Єгову, в Біблії сказано: «Діло Його досконале» (Повторення Закону 32:4; Псалом 83:19). Бог  створив першого чоловіка Адама досконалим, і він мав жити вічно в Едемі, райському саду (Буття 2:7—9). Чому ж Адам втратив цю райську домівку, почав старіти та зрештою помер?

Бог заборонив Адамові їсти плід з одного дерева в раю і попередив про покарання за непослух: «Ти напевно помреш» (Буття 2:16, 17). Але Адам порушив цей наказ, послухавшись Єву, свою дружину. Тому Бог вигнав їх з Едему. У Біблії чітко пояснено, чому Бог діяв так рішуче: «Коли б не простяг він [Адам] своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з’їв,— і не жив повік-віку» (Буття 3:1—6, 22).

Адам і Єва померли через непослух. Чому ж тоді старіють і помирають усі їхні нащадки? Тому що вони успадкували гріх від Адама, а гріх призвів до недосконалості і смерті. У Біблії пояснено: «Через одного чоловіка [Адама] у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили» (Римлян 5:12).

Бог пообіцяв, що зі смертю «буде покінчено», тобто назавжди усунено (1 Коринфян 15:26). Як саме? У Божому Слові читаємо: «Через один вчинок, який привів до виправдання, усілякі люди були визнані праведними, щоб мати можливість отримати життя» (Римлян 5:18). Тож завдяки чому люди будуть визнані праведними перед Богом і зможуть втішатися вічним життям?

Бог подбав, щоб усіх людей було очищено від гріха, успадкованого від Адама. У Біблії сказано, що Бог дарує людям «вічне життя завдяки Христу Ісусу, нашому Господу» (Римлян 6:23). Ісус пояснив, що це за дар: «Бог так полюбив світ [людство], що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне» (Івана 3:16).

Бог і його Син, Ісус Христос, який стільки вистраждав заради людей, виявили до нас величезну любов. Апостол Павло написав: «Син Божий... полюбив мене й віддав за мене самого себе» (Галатів 2:20). Але чому лише Ісус міг «дати душу свою як викуп за багатьох» і звільнити людство від смертельних наслідків гріха? (Матвія 20:28).

З усіх людей тільки Ісус не успадкував Адамового гріха. Життя Ісуса було чудом перенесене з неба в утробу незайманої дівчини Марії. Отже, як сказав Марії ангел, її дитя мало стати «святим, Сином Божим» (Луки 1:34, 35). Ісуса названо «останнім Адамом», оскільки він не успадкував гріха від «першого чоловіка, Адама» (1 Коринфян 15:45). Життя Ісуса було таким же досконалим, як і життя першої людини, Адама. Тому лише Ісус — безгрішна людина —  міг дати «відповідний викуп» (1 Тимофія 2:6).

Бог завдяки викупу може подарувати людям те, що втратив перший чоловік, Адам,— вічне життя в раю на землі. А для цього потрібно повернути до життя більшість померлих. Чи ж ця чудова надія стане реальністю?

Чи вам важко повірити, що Бог Єгова, який створив людину, має силу повернути її до життя? Подумайте, якою чудовою здатністю Бог наділив першу жінку, Єву. Вона могла завагітніти і народити дитину. «Пізнав Адам Єву», і приблизно через дев’ять місяців на світ з’явилася маленька копія Адама і Єви (Буття 4:1). В утробі Єви гармонійно розвивалися всі частини й органи немовляти. Цей процес і досі вважається чудом, яке людям важко збагнути (Псалом 139:13—16).

Щодня народжуються сотні тисяч немовлят, тому більшість людей це не вважає чудом. Проте декому і далі важко повірити, що Бог може повернути мертвих до життя. Пригадаймо одну біблійну розповідь. Ісус мав воскресити померлу дівчинку. Він сказав людям, які оплакували її смерть, перестати плакати. Однак вони «почали насміхатися» з нього, бо дівчинка вмерла. Тоді Ісус промовив до померлої: «“Встань!” Дівчинка зараз же піднялась і почала ходити... Усі присутні відразу прийшли у великий захват» (Марка 5:39—43; Луки 8:51—56).

Іншого разу Ісус сказав відкрити гробницю свого друга Лазаря. Тоді Марта, сестра померлого, заперечила: «Тіло вже, напевно, смердить, бо минуло чотири дні». Але коли Ісус повернув Лазаря до життя, радості не було меж (Івана 11:38—44). Багато людей бачили Ісусові чуда. Коли Іван Хреститель був у в’язниці, ось що його учні сказали про діла Ісуса: «Мертві воскресають» (Луки 7:22).

Чому Ісус воскрешав людей, якщо згодом вони знову старіли і помирали? Він хотів показати, що втрачене Адамом вічне життя на райській землі можливе! Ті чудеса переконують нас, що мільйони померлих людей «успадкують... землю, і повік будуть жити на ній» (Псалом 37:29).

Якщо ми виявляємо «відданість Богу», то можемо бути серед тих, хто житиме вічно. Така відданість, як сказано в Біблії, «має обітницю життя теперішнього і майбутнього». Це майбутнє життя також назване в Божому слові «справжнім життям» (1 Тимофія 4:8; 6:19).

У наступній статті розповідається, яким буде справжнє життя в праведному новому світі.