Повернення зубрів

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ПОЛЬЩІ

Браконьєри були щасливі. Врешті вони натрапили на знайомі сліди. Пройшовши трохи далі, вони побачили звіра, якого так довго шукали. Він мав темно-коричневу шерсть та майже чорну бороду, а на голові — закручені роги. Браконьєри з великим запалом вистежували свою здобич, адже її м’ясо та шкура дуже цінні.

Першим пострілом браконьєри поранили цього велетня. Він спробував сховатися в хащах, але безуспішно. Після другого пострілу півтонне створіння повалилось на землю. Браконьєри навіть не здогадувались, що то був «історичний» постріл. Це сталося у квітні 1919 року. Вони застрелили останнього в Польщі зубра, який жив у дикій природі. На щастя, представники цього виду ще залишались у зоопарках та приватних господарствах.

ЗУБРИ, яких також називають європейськими бізонами (Bison bonasus), колись жили в багатьох регіонах Європи. Деякі дорослі самці важать навіть 900 кілограмів, а висота в плечах сягає 2 метрів від землі. Недарма цих гігантських ссавців називають «імператорами лісу».

Помітною особливістю зубра є непропорційна будова тіла: його передня частина значно масивніша, ніж задня. На широких та міцних плечах зубр має виразний горб. Порівняно невелика задня частина його тіла вкрита короткою шерстю, а передня частина — довгою волохатою. З підборіддя звисає чимала борода.

На межі зникнення

Підраховано, що нині залишилося лише кілька тисяч зубрів. Знищення лісів та недбале ведення сільського господарства позбавили зубрів домівки. Крім того, їх безжалісно винищували браконьєри. Скажімо, в Галлії (сучасна Франція та Бельгія) зубри зникли ще у VIII столітті.

В XVI столітті польські королі стали вживати заходи для охорони зубрів. Ініціатором цього був король Сигизмунд II Август, який запровадив смертну кару за вбивство зубра. Чому така крайність? Доктор Збіґнєв Красінський з національного парку Біловезька Пуща каже:  «Це було зроблено заради того, щоб правителі та їхні придворні мали на кого полювати». Попри такі суворі заходи зубрів не вдалося врятувати, і на кінець XVIII століття їх можна було побачити лише в Біловезькій Пущі (на сході Польщі) та на Кавказі.

Але в XIX столітті ситуація покращилась. Після того як Російська імперія анексувала Біловезьку Пущу, імператор Александр І видав указ про охорону зубрів. Невдовзі це принесло добрі результати. Популяція зубрів постійно зростала, і в 1857 році їх уже нараховувалося 1900 голів. Усі вони перебували під захистом держави. Аби зубри не голодували, розчистили території для вирощування рослин, якими вони живляться, та викопали ставки. А на зиму підготували багато годівниць.

На жаль, зразкова турбота тривала недовго. Через 60 років кількість зубрів зменшилась наполовину. Найбільшого удару цим рідкісним тваринам завдала Перша світова війна. Хоча німецькі урядовці видали декрет «про збереження для наступних поколінь зубрів, які є унікальними представниками природи», їх і далі винищували. Хто? Німецькі війська, які відступали, російські солдати, а також численні браконьєри. Як згадувалось на початку статті, 1919 року в Польщі було вбито останнього зубра.

Повернення

У 1923 році заснували Міжнародне товариство захисту зубрів. Спершу товариство поставило собі за мету порахувати, скільки чистокровних зубрів живе в неволі *. Виявилося, що в зоопарках світу жило 54 чистокровних зубри. Проте не всі вони надавались для селекції. Деякі були вже старі, інші — хворі. Зрештою відібрали 12 особин для селекції. Проте лише 5 з них стали прародичами всіх низинних зубрів, які живуть сьогодні.

Восени 1929 року в дику природу вдалося повернути двох низинних зубрів. Це було справжнє досягнення. Їх помістили у заповіднику в Біловезькій Пущі. Через десять років їх стало шістнадцять.

Чи зубри в безпеці?

На початку ХХІ століття у світі налічувалося приблизно 2900 зубрів. Майже 700 з них перебувало на території Польщі. Протягом останніх років з’явилися стада зубрів у Білорусі, Киргизстані, Литві, Росії та Україні.

Але цим рідкісним тваринам і далі загрожує небезпека — браконьєри, різні хвороби й паразити, брак води та їжі. Іншою серйозною проблемою є генетичні вади, внаслідок яких вироджується генофонд зубрів. Саме тому їх занесено до Червоної книги, яка фіксує тварини і рослини світу, що опинилися під загрозою вимирання.

Завдяки наполегливим зусиллям людей цей вид збережено до наших днів. Доктор Красінський, слова якого цитувалися раніше, каже: «Доля зубрів показує, як за короткий час можна знищити унікальний вид, а потім докладати неймовірних старань, щоб його рятувати». Невідомо, яким буде майбутнє цих та багатьох інших тварин. Але, на щастя, людям вдалося захистити «імператорів лісу» від зникнення.

[Примітка]

 [Ілюстрації на сторінці 10]

Зубри в Біловезькій Пущі

[Відомості про джерело]

All photos: Białowieski Park Narodowy