Чому порожні сіті?

«Бували роки, що я ловив багато риби, а бували, що мало. Але такої кризи, як тепер, ще не доводилось бачити,— розповідає 65-літній Джордж, який рибалить на північно-східному узбережжі Англії.— Зник лосось, сиг, тріска й омар».

ПОДІБНЕ можна почути від рибалок з усього світу. Ось що каже Августин з Перу, капітан 350-тонного рибальського судна: «Ще 12 років тому стало значно менше сардини. Колись у Перу риба була цілий рік, а нині по кілька місяців ми без роботи. Раніше ми рибалили не далі, як за 25 кілометрів від берега, тепер відпливаємо аж за 300».

Антоніо з Галісії (Іспанія) розповідає: «Я займаюсь рибальством понад 20 років і бачу, що поступово дари морів вичерпуються. Люди беруть більше, ніж море може дати».

Коли вирубують тропічні ліси, то це очевидно. Але коли з океанів зникає риба, помітно не відразу. Продовольча і сільськогосподарська організація ООН застерігає: «Ситуація у світі доволі критична, адже 75 відсотків рибопромислових районів уже або використовуються повною мірою, або цілковито спустошені».

Для п’ятої частини людства головним джерелом тваринних білків є риба. І цей один з найважливіших продуктів харчування опинився під загрозою. Не всі моря багаті на рибу. Більша частина океанів майже не заселена морськими істотами. Риба передусім водиться в прибережних водах та в місцях виходу глибинних вод на поверхню, де багато поживних речовин. Цими речовинами живиться фітопланктон, який  становить основу морського ланцюга живлення. А як надмірний вилов риби впливає на морські організми? Щоб зрозуміти це, розгляньмо історію одного багатого на рибу місця.

Велика Ньюфаундлендська банка

Англійський мореплавець Джон Кабот * переплив Атлантичний океан і біля канадського узбережжя відкрив багате на рибу мілководдя, яке назвали Велика Ньюфаундлендська банка. Це відбулося через п’ять років після історичної подорожі Христофора Колумба 1492 року. Відкриття Кабота дало початок свого роду рибній лихоманці. Сотні рибалок вирушили до берегів Канади за рибою. Ніде в Європі не водилося стільки тріски, як там.

Тріску в той час надзвичайно цінували за її біле дієтичне м’ясо. Вона й досі залишається однією з найпопулярніших риб на світовому ринку. Атлантична тріска важить від 1,4 до 9 кілограмів, але в Ньюфаундлендській банці траплялась тріска завбільшки в ріст людини. Протягом наступних століть рибалки стали використовувати трали та волосінь з тисячами гачків, тому риби виловлювали все більше й більше.

Хижацький промисел

У ХІХ столітті деякі європейці почали висловлювати занепокоєння тим, що запаси риби, передусім оселедця, швидко вичерпуються. Однак президент Лондонського королівського товариства Томас Гекслі на Міжнародній виставці риболовецького промислу 1883 року заявив: «Моря аж кишать рибою, і те, що ми виловлюємо, просто мізер... Я вважаю, що запаси тріски та іншої риби невичерпні».

Чимало хто дотримувався погляду Гекслі навіть після того, як у водах Ньюфаундлендської банки з’явилися потужні риболовецькі траулери. Попит на тріску постійно зростав, особливо з 1925 року, коли Кларенс Бердсай зі штату Массачусетс (США) винайшов швидкісний метод заморожування риби. Відтоді рибалки на своїх дизельних траулерах стали виловлювати ще більше риби. Але то був лише початок цього хижацького промислу.

У 1951 році в районі Великої Ньюфаундлендської банки з’явилось незвичне на вид британське риболовне судно. Воно сягало 85 метрів завдовжки, його водотоннажність становила понад 2600 тонн. Це був перший у світі плавучий завод — траулер-морозильник риби. У кормовій частині він мав похилу площину — сліп, по якому лебідками витягували величезні сіті з рибою. На нижніх палубах траулера були різні механізми для обробки і заморожування риби. За допомогою спеціальних радарів та ехолокаторів вишукували здобич і тижнями цілодобово виловлювати тонни риби.

Інші держави теж зрозуміли, наскільки це прибуткова справа. Тому невдовзі вже сотні траулерів прочісували моря та щогодини виловлювали до 200 тонн риби. Водотоннажність деяких риболовецьких суден становила 8000 тонн, а їхні сіті могли вмістити аеробус.

 Остаточний удар

«Наприкінці 1970-х років більшість людей помилково вважала, що морські багатства невичерпні»,— говориться в книжці «Загибель океану». Протягом 80-х у водах Ньюфаундлендської банки промишляла велика кількість гігантських траулерів. Науковці застерігали, що популяція тріски на межі зникнення, але до них ніхто не прислухався. Десятки тисяч людей жили за рахунок вилову тріски, а політики зволікали з ухваленням невигідних рішень. У 1992 році вчені оприлюднили шокуючі факти — за останніх 30 років популяція тріски зменшилася на 98,9 відсотка. Зрештою рибальство у Великій Ньюфаундлендській банці заборонили. На жаль, було запізно. Через 500 років після відкриття найбагатший у світі рибопромисловий район зазнав майже цілковитого спустошення.

Рибалки сподівалися, що з часом популяція тріски відновиться. Проте тривалість життя тріски становить понад 20 років і ця риба дуже повільно росте. Тому в цьому регіоні від 1992 року й досі не спостерігається відновлення тріски.

Світова криза

Історія Великої Ньюфаундлендської банки показує, в якій критичній ситуації опинилася риболовецька промисловість. У 2002 році британський міністр охорони довкілля сказав, що «60 відсотків рибопромислових районів світу спустошено». Тунець, меч-риба, акула та морський окунь — це лише кілька видів, яким загрожує знищення.

Багато розвинених держав уже вичерпали запаси риби у своїх прибережних водах, тому шукають нові рибні місця далеко від рідних берегів. Скажімо, узбережжя Африки вважається одним з найбагатших на рибу регіонів. Чимало африканських урядів через матеріальну залежність не можуть відмовити іншим країнам у видачі ліцензій на рибальство у своїх водах. Тож не дивно, чому місцеве населення вкрай незадоволене надмірним виловом риби в їхніх країнах.

Чому важко відвернути кризу?

На перший погляд вирішення проблеми просте — зупинити надмірний вилов риби. Однак це не так легко. Риболовецька промисловість вимагає великих інвестицій. Тож кожен рибалка чекає, що інший виявить свідомість і припинить рибалити. Але ніхто не зупиняється. Більш того, уряди вкладають великі кошти в риболовецьке господарство і так поглиблюють кризу. В одному науковому журналі зазначалося: «Багато держав вважає, що поставлена ООН мета зберегти популяції риб — це завдання для сусідів, а не для них».

Спортивна риболовля теж причетна до світової кризи. У журналі «Нью саєнтист» згадувалися результати вивчення, проведеного в США: «64 відсотки риби, зловленої в Мексиканській затоці, припадає на спортивну риболовлю». Більшість тих, хто займається риболовецьким промислом і спортивним рибальством, є впливовими людьми. Ось чому політики дбають насамперед про своє становище, а не про охорону риби.

То чи можна захистити світові рибні запаси? Бойс Торн-Міллер у своїй книжці «Живий океан» пише: «Лише зміна мислення людей врятує мешканців океану». Як добре, що Творець, Бог Єгова, встановив Царство, котре подбає про все живе на нашій планеті (Даниїла 2:44; Матвія 6:10).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 21]

Наслідки хижацького вилову риби такі ж згубні, як вирубка тропічних лісів

[Вставка на сторінці 22]

«75 відсотків рибопромислових районів уже або використовуються повною мірою, або цілковито спустошені» (Продовольча і сільськогосподарська організація ООН)

 [Вставка на сторінці 23]

Риба є головним джерелом тваринних білків для п’ятої частини людства

[Ілюстрація на сторінці 23]

Камбоджа

[Ілюстрація на сторінці 23]

Аляска

[Ілюстрація на сторінці 23]

Демократична Республіка Конго

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

© Janis Miglavs/DanitaDelimont.com

[Відомості про ілюстрації, сторінка 22]

Top: © Mikkel Ostergaard/Panos Pictures; middle: © Steven Kazlowski/SeaPics.com; bottom: © Tim Dirven/Panos Pictures