Випробування віри в Кореї

Розповів Чон Іл Пак

«Боягуз! Тобі страшно загинути в бою. Ти прикриваєшся релігією, аби не йти до війська». Такі звинувачення висунув мені капітан контррозвідки в червні 1953-го. Відтоді минуло 55 років.

ЦЕ ВІДБУВАЛОСЯ під час Корейської війни. Капітан витягнув пістолет і поклав його на стіл. «Ти помреш не на фронті, а зараз! — крикнув він.— Може, ти вже змінив своє рішення?»

«Ні»,— рішуче відповів я. Тоді капітан віддав іншому офіцерові наказ про мою страту.

Усе це трапилось зі мною через те, що я рішуче відмовився служити у війську. Я знову пояснив капітанові, що присвятився Богові, тому не можу пожертвувати своє життя на щось інше. Запала тиша. Невдовзі повернувся офіцер і повідомив, що для моєї страти все готове.

Більшість людей у Південній Кореї майже нічого не знали про Свідків Єгови і про їхнє рішення не йти на військову службу з релігійних переконань. Перш ніж продовжити розповідь, дозвольте пояснити, чому я відмовився служити у війську.

Дитинство та юність

Я народився неподалік Сеула, столиці Кореї, у жовтні 1930 року і був найстаршим сином. Мій дідусь сповідував конфуціанство і прищеплював такі ж погляди й мені. Він не хотів, щоб я здобував освіту. Тож я пішов до школи лише в 10 років, коли дідусь помер. А вже 1941 року Японія та США як ворогуючі сторони втягнулися в Другу світову війну.

Тоді Корея була під пануванням Японії, отож учні щоранку мали віддавати честь японському імператору. Мої тітка і дядько були Свідками Єгови. У роки Другої світової війни їх ув’язнили в Кореї через релігійні переконання. Вони прагнули залишатись нейтральними в усьому, що було пов’язане з війною. Японці дуже жорстоко обходилися зі Свідками, і деякі з них загинули, у тому числі мій дядько. А тітка згодом стала жити з нами.

Корея здобула незалежність від Японії 1945 року. Тітка та інші Свідки, яких звільнили з ув’язнення, посприяли тому, що я став серйозно вивчати Біблію і 1947 року охрестився. У серпні 1949 року до Кореї приїхали перші місіонери, Дон і Ерлен  Стіл, які закінчили біблійну школу «Ґілеад» Товариства «Вартова башта». Їх призначили служити в Сеул. Через кілька місяців у Корею прибули й інші місіонери.

З 1 січня 1950 року четверо корейців, серед них і я, стали піонерами — повночасними служителями Свідків Єгови. Після закінчення війни ми були першими піонерами серед корейців.

Корейська війна

У неділю 25 червня 1950 року розпочалася війна між Північною і Південною Кореєю. Тоді на цілу Корею був лише один збір Свідків Єгови в Сеулі. До нього належав 61 вісник. Посольство США в Кореї вимагало, аби всі місіонери заради власної безпеки покинули країну. Більшість місцевих Свідків виїхали з Сеула в різні частини Південної Кореї.

Однак уряд Південної Кореї не дозволяв юнакам призовного віку, таким як я, залишати Сеул. Невдовзі в місто увірвались війська комуністів і захопили владу. Мені довелося три місяці переховуватися в маленькій кімнатці. Але навіть у такій ситуації я проповідував людям про Боже Царство, наприклад своєму шкільному вчителеві, який також переховувався від комуністів. Оскільки ми жили в одній кімнатці, я щодня проводив з ним біблійне вивчення. Згодом він став Свідком Єгови.

Через деякий час нас таки знайшли комуністи з Північної Кореї. Ми пояснили, що є Дослідниками Біблії, і розповіли їм про Боже Царство. На превелике здивування, вони не заарештували нас, а, навпаки, зацікавилися біблійними вченнями. Дехто з них приходив ще кілька разів, бажаючи більше довідатися про Боже Царство. У цьому ми бачили захист і підтримку Єгови.

У березні 1951 року, після введення військ ООН в Сеул, я отримав спеціальний дозвіл поїхати в місто Тегу. Там кілька місяців я проповідував разом з іншими Свідками. Перед закінченням війни, у листопаді 1951 року, до Кореї повернувся Дон Стіл.

Я допомагав йому організовувати проповідницьку працю в Кореї. Також треба було перекладати на корейську мову, друкувати та розмножувати журнал «Вартова башта» та «Інформатор» (колишня назва «Нашого служіння Царству»), які містили поради для проповідницького служіння. Ці публікації розсилали по зборах Кореї. Деколи я з Доном відвідував збори та підбадьорював братів і сестер.

У січні 1953 року я отримав запрошення до школи «Ґілеад» у Нью-Йорку, де проходило навчання для місіонерів. Я зарезервував квиток на літак, але невдовзі отримав повістку на військову службу.

Перед лицем смерті

У призовному пункті я пояснив офіцерові свою позицію нейтралітету і сказав, що не буду служити в армії. Мене повели до капітана контррозвідки, аби  з’ясувати, чи я не є комуністом. Так я опинився перед лицем смерті, про що розповів на початку статті. Замість того щоб виконати смертний вирок, капітан раптово встав, узяв товсту дерев’яну палицю і, подавши її офіцерові, наказав мене побити. Хоча біль був нестерпним, я радів, що гідно зніс це випробування.

Потім капітан знову відправив мене до призовного пункту. Там, незважаючи на мої релігійні переконання, мені присвоїли номер і направили до центру військової підготовки на острові Чеджудо. Наступного ранку призовники мали давати військову присягу. Я відмовився, тому мене віддали під трибунал та засудили до трьох років ув’язнення.

Тисячі прикладів вірності

Одного дня наді мною пролітав літак, яким я мав летіти до Нью-Йорка на навчання у місіонерській школі. Та замість розчарування я відчував задоволення, бо залишався вірним Єгові. Я був не єдиним Свідком, якого ув’язнили через відмову від служби в армії. Протягом наступних років від служби відмовилося понад 13 000 Свідків. Усього Свідки Єгови провели в корейських в’язницях понад 26 000 років.

У 1955-му після дворічного ув’язнення мене звільнили за зразкову поведінку. Я відновив повночасне служіння і в жовтні 1956 року отримав призначення служити в південнокорейському філіалі Свідків Єгови. А 1958 року мене вдруге запросили до школи «Ґілеад». По закінченні школи я був призначений до Кореї.

Невдовзі я познайомився з вірною християнкою Ін-гван Сун, і в травні 1962 року ми одружилися. Вона виховувалась у сім’ї буддистів і дізналася про Свідків від однокласниці. Перші три роки ми з дружиною щотижня відвідували збори в Кореї і духовно зміцняли їх. А з 1965 року ми служимо в корейському філіалі Свідків Єгови, що за 60 кілометрів від Сеула.

Разючі зміни

Озираючись у минуле, я вражений, наскільки все змінилося. Після Другої світової війни та Корейської війни Південна Корея лежала в руїнах — міста та дороги були сильно понищені. Електрику й тепло подавали по годинах, а іноді їх не було взагалі. Економіка Кореї сильно занепала. Але за останні 50 років Південна Корея досягла неабияких успіхів.

Нині за розвитком економіки наша країна займає 11 місце у світі. Вона славиться сучасними містами, швидкісними залізницями, досягненнями електроніки та автомобілебудуванням. Південна Корея посідає у світі 5 місце за кількістю виготовлених автомобілів. Та особливо приємно те, що в країні стали поважати права громадян.

Коли в 1953 році мене притягнули до трибуналу, корейська влада не розуміла, чому Свідки Єгови відмовляються служити у війську. Нас вважали комуністами і декого закатували до смерті. Багато братів, які самі відсиділи через позицію нейтралітету, бачили, як з тієї ж причини ув’язнювали їхніх синів і навіть внуків.

Останніми роками в засобах масової інформації з’явились позитивні репортажі про Свідків Єгови, які через релігійні  переконання жодним чином не підтримують армію. Наприклад, відомий журнал опублікував відкритий лист одного юриста, котрий вибачався, що колись порушив справу проти Свідка Єгови через його позицію нейтралітету.

Я сподіваюсь, що наше право бути нейтральними поважатимуть у Південній Кореї, як це вже роблять у багатьох інших країнах. Молюсь, щоб влада моєї країни зважала на переконання молодих людей, котрі, подібно до мене, йдуть до в’язниці за відмову від армії. Адже ми, Свідки Єгови, бажаємо «вести спокійне і тихе життя» (1 Тимофія 2:1, 2).

Наш правитель — Єгова, і ми вважаємо за честь обстоювати своє право коритись Йому, а не людині (Дії 5:29). Ми щиро прагнемо бути вірними Богові та потішати Його серце (Приповістей 27:11). Я щасливий, що належу до мільйонів тих, хто надіється на Господа всім своїм серцем і не покладається на свій розум (Приповістей 3:5, 6).

[Вставка на сторінці 13]

«На превелике здивування, вони не заарештували нас, а, навпаки, зацікавилися біблійними вченнями»

[Вставка на сторінці 14]

Корейські Свідки за відмову служити в армії провели у в’язницях понад 26 000 років

[Ілюстрація на сторінці 12]

У військовій в’язниці (1953 рік)

[Ілюстрація на сторінці 15]

Я і Дон Стіл відвідуємо збори під час війни (1952 рік)

[Ілюстрація на сторінці 15]

Перед нашим весіллям (1961 рік)

[Ілюстрація на сторінці 15]

З районним наглядачем, промови якого я перекладав (1956 рік)

[Ілюстрація на сторінці 15]

З дружиною сьогодні