Живопис у камінні

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

ДЛЯ зображення пейзажів митці застосовують різні техніки. Однією з найскладніших є флорентійська мозаїка, або коммессо. Цей вид мозаїки типовий для Флоренції (Італія). Зазвичай мозаїку викладають зі шматочків каменю, скла або кахель одного розміру. Але майстри флорентійської мозаїки складають малюнок з тоненьких пластинок каменю різного розміру, вирізаних настільки точно, що стики між ними майже непомітні.

Для своїх картин майстри флорентійської мозаїки використовують каміння з надзвичайно багатою палітрою барв. Наприклад, лазурит, темно-блакитний камінь з білими цятками та кристаликами золотого піриту. Малахіт зі смужками ніжної та яскравої зелені. Пронизаний багатьма прожилками мармур найрізноманітніших кольорів — жовтий, коричневий, зелений та червоний. А ще агат, яшму, онікс, порфір та інше каміння. Усі ці неповторні барви, відтінки й візерунки дозволяють митцям створювати справжні шедеври мозаїки — краєвиди, скелі, різні рослини, розбурхані води і навіть небо з хмарами.

Цей вид мозаїки відомий здавна. Вважають, що він походить з Близького Сходу. Звідти в I сторіччі до н. е. ця мозаїка прийшла до Риму, де нею почали оздоблювати підлоги та стіни. Вона була дуже популярною в середньовіччі, а також за часів Візантійської імперії. У XVI сторіччі цю мозаїку стали називати флорентійською на честь тосканського міста Флоренції. І донині її можна побачити в багатьох музеях та палацах Європи.

«Малювання» каменями — клопітка праця. В одному журналі сказано, що «сучасній людині, котрій завжди бракує часу, важко зрозуміти, як можна стільки годин витрачати на створення навіть простого  фрагмента флорентійської мозаїки». Тому витвори цього мистецтва завжди були доступні лише дуже багатим замовникам.

Техніка виконання

Робота над мозаїкою починається зі створення ескізу, зазвичай малюнка. Збільшену копію ескізу розрізають на частини, які відповідають певному фрагментові майбутньої композиції. Коли майстер ретельно підбирає каміння до кожного фрагмента, він не завжди дотримується ескізу. Неповторні візерунки та забарвлення каменів надихають його на нові ідеї. Потім кожний фрагмент копії ескізу наклеюють на підібрані та тоненько нарізані пластинки з каменів.

Пластинку, яка має лише 2-3 міліметри завтовшки, затискають у лещата. Тоді спеціальною пилкою — дуги з каштанового дерева, до кінців котрої прикріплений стальний дріт,— скрупульозно вирізують кожен шматочок. (Фото вгорі). Перед роботою дріт змащують абразивною пастою. Краї кожного шматочка потрібно відшліфувати дуже ретельно, аби між стиками готової композиції не пробивалося світло. Уявіть, наскільки важко викласти, скажімо, делікатні вусики виноградної лози.

Зібравши всі шматочки, їх прикріплюють до листа зі спеціального сланцю. Потім поверхню готової композиції рівняють і шліфують доти, доки вона не стане надзвичайно гладкою та блискучою. Цього блиску не здатен передати жоден фотоапарат. Митці настільки вправно підбирають відтінки кожного шматочка, що навіть на ніжних пелюстках квітів видно гру світла й тіні. Здібні майстри можуть «намалювати» фрукти, вази, метеликів, пташок, величні пейзажі та багато іншого.

Цікаво, що митець не відразу уявляє, як виглядатиме готовий твір. Адже все залежатиме від форм, кольорів та візерунків каміння, що вже створене Богом. В одній праці сказано: «Це шляхетне каміння свідчить про невимовну велич та силу Бога, який у маленьких шматочках передав красу цілого світу... таке каміння — безмовне вічне нагадування про Творця».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 16]

All photos pages 16 & 17: Su concessione del Ministero per i Beni e le Attività Culturali-Opificio delle Pietre Dure di Firenze, Archivio Fotografico