Морський опал

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У НОВІЙ ЗЕЛАНДІЇ

По океанському кам’янистому дну поволі повзе великий молюск, ласуючи водоростями, які коливає прибережна течія. Його мушля з вапняковими наростами та крихітними морськими істотами ззовні виглядає абсолютно непривабливо. Проте внутрішня поверхня мушлі вражає своєю барвистістю: ніжно-блакитні, зеленкуваті й темно-пурпурні відтінки плавно переходять у ніжно-жовті й рожеві кольори, переливаючись золотом і сріблом.

ЦІ ДИВОВИЖНІ молюски називаються пауа. Вони належать до морських вушок і водяться лише біля берегів Нової Зеландії. Морські вушка живуть під водою на кам’янистих узбережжях. Вони цінні не лише через красу своїх мушель, з яких роблять чудові прикраси, але й через смачне м’ясо, що вважається делікатесом. Іноді всередині мушель виростають блискучі перлини.

Пауа — це один з понад сотні видів морських вушок, який живе в багатьох морях світу. Наприклад, деякі види морських вушок водяться біля Південної Африки та Каліфорнії. А от барвистого молюска Haliotis iris, якого називають пауа, можна побачити тільки в прохолодних водах південної частини Тихого океану. Цікаво, що морські вушка в кожній країні називають по-різному: в Японії — авабі, в Австралії — муттонфіш, на острові Гернсі, що в протоці Ла-Манш,— ормер.

Чим особливі пауа

Мушля пауа утворена з шарів білка і кальцію, які чергуються між собою. Завдяки цьому мушля має такі ж барвисті переливи, як і коштовний камінь опал. Ось чому молюска пауа назвали морським опалом. Коли знижується температура води, морські вушка впадають у сплячку. Тоді шари в мушлях утворюються значно повільніше. На думку одного фахівця, що досліджує пауа, барвистість мушлі залежить від поживних речовин у воді та від кольору водоростей, якими живляться молюски.

Пауа дуже перебірливі не лише щодо їжі, але й щодо сусідів. Зокрема їм не подобається товариство морських їжаків кіна, оскільки вони їдять ті ж самі водорості. Смертельним ворогом для новозеландських молюсків є морські зірки. Цілу колонію пауа може знищити всього кілька морських зірок. Це підступне створіння своїм щупальцем перекриває дихальний отвір молюска, і він задихається. Коли мертвий молюск падає на дно, морська зірка поїдає свою здобич.

Делікатес та прикраса

Уже багато століть тому племена  маорі з Нової Зеландії стали споживати цих молюсків. Маорі виготовляли з їхніх мушель оздоби, ювелірні прикраси, а також принаду для риби. А у свої різьбярські вироби вставляли мушлі замість очей. Але сьогодні пауа популярні, як ніколи. Кожен, хто відвідує Нову Зеландію, прагне купити прикраси з пауа.

Хоча зовнішній вигляд молюска неяскравий і доволі непривабливий, новозеландці полюбляють його м’ясо. Вони споживають ногу молюсків, тобто великий м’яз, за допомогою якого пауа рухаються по скелястому дні.

Пірнальники навіть без аквалангів збирають рясний врожай пауа. Експорт цих молюсків приносить мільйони доларів прибутку. Аби пауа не зникли, уряд Нової Зеландії наклав обмеження на їхній вилов. Більшість з них консервують й експортують до Азії. Інших заморожують і везуть до Сінгапуру та Гонконгу, де м’ясо пауа вважається вишуканим делікатесом. Молюсків часто подають сирими, тоненько порізаними, як для суші. Через великий попит на пауа за кордоном дехто з новозеландців ніколи їх не куштував, хоча місцеві води кишать цими молюсками.

Щоб задовольнити дедалі більший попит на пауа, місцеві фермери стали їх розводити. Інші види морських вушок також успішно розводять в Австралії, Японії та США. Нові технології дозволяють вирощувати пауа далеко від їхнього природного середовища у водоймищах,  де підтримується відповідна температура.

Штучно вирощувані пауа такі ж ненаситні, як і їхні родичі в дикій природі. Їжа, яку вони поглинають за тиждень, може становити половину їхньої ваги. Водночас пауа непогані атлети. Якщо їх перекинути на спину, вони швидко перевертаються у звичну для них позу. Розводити цих молюсків нескладно. За словами одного фахівця, «пауа — миле, чемне створіння, яке ніколи не капризує».

Перли пауа

Молюски пауа цінні ще й тим, що в них можна вирощувати блискучі перлини. В молюсках, які живуть на морському дні, перлини утворюються рідко. Однак у 1890-х роках французький вчений Луї Бутан винайшов спеціальну технологію штучного вирощування перел. Вона дозволяє вирощувати напівсферичні перлини такого ж неповторного забарвлення, як і мушля пауа.

У пауа, зазвичай у трьох місцях — з боків та із заду, поміщають невеличкі чужорідні тіла. Тваринка поступово обгортає ці тіла шарами перламутру, який складається з карбонату кальцію та конхіоліну. Через півтора року з’являється невелика перлина, утворена з тисячі шарів. (Дивіться «Дім-фортеця»). Щоб виросла велика перлина, потрібно майже шість років. Лише одна з п’ятдесяти пауа створює перлину майже ідеальної кулястої форми. Такі перли надзвичайно гладенькі, барвисті й блискучі.

Донині ще нікому не вдалося виростити в пауа перлину ідеальної форми. Це тому, що молюск пауа, на відміну від перлівниць, має у шлунку м’яз, яким викидає назовні всякі кулясті предмети, поміщені в її травну систему. Все ж фахівці сподіваються, що одного дня вдасться виростити перлину ідеальної кулястої форми.

Справді, пауа — незвичайний молюск. Він дарує людям блискучі прикраси, делікатесне м’ясо та барвисті мушлі. Ми щиро вдячні Творцеві, що Він подарував нам таке чудове створіння, як пауа (Якова 1:17).

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 24, 25]

ДІМ-ФОРТЕЦЯ

Головним складником мушлі пауа є карбонат кальцію. З цього матеріалу роблять крейду для писання. Проте мушля пауа принаймні в 30 разів твердіша від крейди.

Пауа бере карбонат кальцію з морської води і виробляє мікроскопічні пластинки перламутру. Завдяки цьому мушля не лише міцна, але й барвиста та блискуча. Крихітні пластинки перламутру молюск склеює докупи білково-цукровим ферментом, конхіоліном. Цю дуже клейку речовину використовують також для виготовлення дзеркал.

Науковці не в стані виготовити подібний клей чи відтворити процес будівництва мушлі. Молюск може усунути будь-які тріщини в мушлі та має принаймні п’ять методів, як їм запобігти. Справді, пауа — це інженерне та дизайнерське диво нашого Творця.

[Відомості про джерело]

© Humann/gt photo

[Відомості про ілюстрації, сторінка 23]

Top left: © K.L. Gowlett-Holmes; top right: Marcus Byrne/Photographers Direct

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 25]

Silverdale Marine Hatchery, New Zealand