Дислексія не стала мені на заваді

Розповів Мікаель Генборг

У мене дислексія, тобто порушення здатності навчатися. Через цей розлад, який також має батько, мама і троє молодших братів, мені було нелегко читати навіть рідною датською мовою. Тому навчання в школі давалося надзвичайно важко. Все ж я відчував велику підтримку, особливо від рідних.

МОЇ рідні вже в четвертому поколінні є Свідками Єгови. Читання Біблії та біблійних публікацій завжди було для нас дуже важливим. Батько часто брав мене і молодшого брата Флемінга у проповідницьке служіння, тож ми розуміли, наскільки необхідно вміти добре читати і писати.

Ще дитиною я старався прочитувати кожну «Вартову башту» і «Пробудись!». На один журнал мені йшло приблизно 15 годин. Я також записався у Школу теократичного служіння, яка проходить у зборах Свідків Єгови, і поставив собі мету — прочитати всю Біблію. У цій школі учні вчаться читати та правильно говорити і виступати з промовами перед аудиторією. Все це допомагало мені боротися з дислексією. Однак треба було постійно докладати зусиль. Дозвольте розповісти більше.

Вивчення англійської мови

У 1988 році в 24-літньому віці я став служити піонером (повночасним проповідником доброї новини). Оскільки в Данії живе багато іммігрантів, мені хотілося донести їм біблійну правду. А для цього треба було вивчити англійську мову. Погодьтесь, це нелегке завдання. Я брав приватні уроки і був дуже наполегливим. З часом я вже міг ділитися доброю новиною про Боже Царство з англомовними людьми, що приїжджали до мого рідного міста Копенгагена. Хоча я допускав чимало мовних помилок, все ж не знеохочувався.

Завдяки знанню англійської я зміг як доброволець брати участь у будівельній програмі Свідків Єгови в різних країнах. Спершу мене призначили до Греції, а потім на будівництво філіалу в Мадриді (Іспанія).

Я хотів більше проповідувати, тому заповнив заяву на Школу удосконалення служіння, яка проводиться Свідками Єгови. Ця школа триває вісім тижнів, і в ній можуть навчатися неодружені чоловіки котрі охочі служити там, де є більша потреба в проповідниках доброї новини (Марка 13:10). Тож мене запросили в Швецію до англомовного класу.

Навчання розпочалося 1 вересня 1994 року. Щоб якомога ліпше приготуватися до цього курсу, я протягом восьми місяців по чотири години на день вивчав англійську та перейшов у англомовний збір. Я не хотів, аби дислексія заважала мені у навчанні. Коли інструктори ставили запитання, я часто піднімав руку і відповідав, не завжди будучи  впевненим, чи правильно вживаю слова. Після закінчення школи мене призначили служити піонером у Копенгаген. Хоча навчатись англійської було нелегко, але ще важче завдання чекало на мене в майбутньому.

Тамільська мова

У грудні 1995 року мене призначили у тамільський збір, що в датському місті Гернінґ. На мою думку, тамільська мова одна з найскладніших мов світу. До її алфавіту входить 31 літера, а також сполучення приголосних і голосних. Загалом в цій мові існує аж 250 знаків.

Спершу я виголошував промови перед збором датською мовою і їх перекладали на тамільську. Але коли почав виступати тамільською мовою, то, здається, ніхто нічого не розумів. Все ж мене з повагою слухали, хоча багатьом було досить смішно. Аби швидше вивчити мову, я вирішив поїхати до Шрі-Ланки, де тамільською розмовляють мільйони.

Коли в жовтні 1996 року я прибув до цієї країни, там точилася громадянська війна. Деяких час я жив на межі двох ворогуючих сторін у місті Вавунія. Місцеві Свідки були вбогими, але мене вражала їхня гостинність і любов. Вони з усіх сил старалися навчити мене тамільської. Тамтешні жителі дивувались, що я, єдиний серед них європеєць, розмовляв їхньою мовою. Мені було легко розповідати їм про Біблію, тому що вони виявляли смиренність і вдячність.

У січні 1997 року я повернувся до Данії, а наступного року одружився з чудовою піонеркою Каміллою. Але Шрі-Ланка далі манила мене, тому в грудні 1999 року я приїхав туди з дружиною. Там ми розпочали чимало біблійних вивчень з різними людьми і навіть з цілими родинами. Крім того, нас часто брали на вивчення місцеві Свідки. Тож ми цілковито віддались служінню та вивченню мови.

У березні 2000 року ми знову повернулися до Данії. Нам було дуже важко розлучатися з тамільськими Свідками та зацікавленими, адже ми їх сильно полюбили. Вдома нас чекало багато роботи, в тому числі вивчення ще однієї мови!

Латиська мова

У травні 2002 року ми з Каміллою отримали запрошення служити місіонерами  в Латвії. Моя дружина дуже швидко вивчила латиську мову і вже за шість тижнів могла нею розмовляти. Та в мене не все йшло так гладко. Хоча мені багато хто допомагав у вивченні цієї мови, я й досі вважаю, що не знаю її. Все ж я рішуче налаштований вивчити латиську *.

Великою підтримкою для мене є Камілла. Нам обом дуже подобається місіонерське служіння. Ми вивчали Біблію з багатьма людьми. Коли я забуваю якісь слова чи не впевнений, як побудувати речення, місцеві Свідки та зацікавлені терпляче слухають і намагаються зрозуміти та допомогти. Це додає мені впевненості під час проповідування та виголошення промов на християнських зібраннях.

Чому я взявся за вивчення стількох мов, якщо для мене це так важко? Через любов до ближнього, а не до цих мов. Як же приємно допомагати людям пізнавати правдивого Бога Єгову та наближатись до нього. Досвід інших місіонерів показує, що коли проповідувати людям рідною мовою, то правда з Біблії торкається їхнього серця.

За роки ми з дружиною допомогли багатьом познайомитися з біблійною правдою. А втім, це не наша заслуга. Ми вдячні Єгові, що він дав нам такий привілей. Ми лише садимо і поливаємо те насіння біблійної правди, яке зрощує Бог (1 Коринфян 3:6).

Коли вада може допомогти

Хоча через дислексію в мене було чимало труднощів, ця вада багато в чому і допомогла. Як саме? Коли я виступаю з промовою, то стараюсь менше заглядати в конспект, а більше дивитись на слухачів. Крім того, я часто використовую приклади, які легше запам’ятовуються. Дислексія посприяла тому, що я розвинув свою здатність навчати.

Апостол Павло писав: «Бог вибрав... слабих світу, щоб засоромити сильних» (1 Коринфян 1:27). Через свою ваду я до певної міри є слабким. Але, як і багато інших Божих служителів, я переконався, що Єгова може це з лишком компенсувати. Треба лише ставити перед собою реалістичні цілі, просити в Бога його святого духу і сміливо братися за справу.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 22]

ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО ДИСЛЕКСІЮ?

Що таке дислексія? Слово «дислексія» грецького походження і в перекладі означає «бідна мова». Цей розлад, який триває у людини ціле життя, є одним з порушень мови, зокрема здатності читати. Людям з дислексією важко розрізняти звуки і літери, що їх позначають. Однак у кожного цей розлад виявляється по-різному.

Що його спричиняє? Точно невідомо, хоча не останню роль відіграє спадковість. Вивчення показують, що причиною може бути порушення розвитку чи роботи мозку. Проте дислексію не пов’язують з розумовою відсталістю чи небажанням вчитися, адже дислексики часто є обдаровані в галузях, що не вимагають доброго знання мов.

Як допомагати дислексикам? Важливо якомога раніше розпізнати це порушення. Щоб дітям з цим розладом було легше вивчати мову, треба залучати різні чуття, особливо слух, зір та дотик. Оскільки кожна дитина розвивається по-різному, важливо мати до кожного індивідуальний підхід. Коли в таких дітей виникають труднощі в школі, вони дуже потребують емоційної підтримки. Маючи добрих вчителів і будучи наполегливими, ці учні можуть навчитися добре читати і писати *.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 23]

З юним Свідком у Шрі-Ланці

[Ілюстрація на сторінці 23]

З Каміллою в Латвії