Унікальний спосіб спілкування

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА У МЕКСИЦІ

▪ У горах мексиканського штату Оахака живуть масатеки. У цих індіанців немає ні стаціонарних, ні мобільних телефонів. Попри це масатеки спілкуються між собою на відстані двох, а того й більше кілометрів, скажімо, коли на схилах пагорбів працюють на кавових плантаціях. Як вони чують одне одного? Річ у тім, що вже дуже давно масатеки створили свистячу мову. Педро, молодий масатек, пояснює: «Наша мова тональна. Тому коли ми свистимо, то наслідуємо тон і ритм нашої усної мови. І ми свистимо лише губами, без допомоги пальців» *.

Друг Педро, Фіденсіо, розповідає про переваги свистячої мови: «Ми використовуємо свист для передачі короткої інформації на великих відстанях. Наприклад, батько послав сина до крамниці купити тортилью, але згадав, що ще потрібні помідори. Якщо син уже далеко, то батько може просвистіти йому те, що забув сказати».

Свідки Єгови деколи також перемовляються між собою свистом. Педро пояснює: «Коли я хочу запросити якогось духовного брата відвідати разом зі мною віддалені території, то не заходжу до нього додому. Я просто свищу, і він виходить».

«Кожен має свій стиль свисту,— веде далі Педро,— по якому ми розпізнаємо, хто “говорить”. Свистячою мовою серед масатеків користуються переважно чоловіки. Жінки можуть розуміти цю мову і навіть “спілкуватись” нею з рідними. Проте вважається непристойним, коли жінки “розмовляють” нею з іншими чоловіками».

Свистяча мова існує не лише в масатеків, її можна почути на Канарських островах, у Папуа — Новій Гвінеї та в Китаї. Нею користуються зазвичай мешканці гір та густих лісів. За деякими підрахунками, у світі є понад 70 свистячих мов, 12 з яких уже досліджено.

Людська винахідливість не знає меж. І, коли вона поєднана з непереборним бажанням спілкуватися, це справді захоплює.

[Примітка]