Скам’янілості велетнів розповідають про минуле

ВІД НАШОГО ДОПИСУВАЧА В ІТАЛІЇ

Це сталося в Римі 1932 року неподалік Колізею. Під час прокладання дороги один робітник у виритому котловані натрапив на якийсь твердий предмет. З’ясувалось, що то був череп і бивень слона. Подібні знахідки трапляються доволі часто. Від XVII сторіччя, коли зафіксували першу таку знахідку, й донині в Римі та його околицях розкопали приблизно 140 скам’янілих решток слонів.

Колись вважали, що це кістки слонів, яких завезли до Рима за античних часів або які прийшли в Італію з військом карфагенського полководця Ганнібала. З такими твердженнями не погоджувався Джованні Пянчіані, священик і професор природничих наук з Вітербо. Ці  кістки здебільшого знаходили в річкових відкладах. Тому Пянчіані зробив висновок, що вони належать тваринам, які загинули далеко від Рима, і були занесені сюди водами повеней.

Багато скам’янілих кісток слонів, знайдених в Італії, дещо відрізняються від кісток сучасних слонів. Це кістки давно вимерлого виду Elephas antiquus, тобто стародавнього слона. (Дивіться сторінку 15). Він мав майже прямі бивні й був заввишки у плечах до п’яти метрів. Стародавній слон вищий від сучасного приблизно на два метри.

А в яких ще територіях були поширені ці велетні? Скам’янілості гігантських слонів свідчать, що в минулому вони, як і їхні родичі мамонти, водились у Європі й Британії. Крім того, поруч із залишками слонів знаходили останки багатьох інших тварин, зокрема хижаків та їхніх жертв.

Від гієн до бегемотів

Скам’янілі залишки бегемотів, газелей і навіть левів знайдено в Лаціо (регіон у центральній Італії, куди входить Рим). Усі ці знахідки наводять на думку, що тут колись існував такий же клімат, як в Африці. У центрі Рима знайшли рештки хижака, якого назвали леопардом Монте-Сакро. А в селі Полледрара розкопали понад 9000 скам’янілих решток найрізноманітніших тварин: стародавніх слонів,  буйволів, оленів, мавп маготів, носорогів і турів, тобто величезних биків, що зникли приблизно чотири сторіччя тому. На місці знахідок відкрили музей. Проходячи по спеціальному помості, відвідувачі можуть оглядати скам’янілості там, де їх розкопали. (Фото вгорі).

У печері біля Палермо (Сицилія) знайшли багато тонн скам’янілих кісток оленів, буйволів, слонів та бегемотів різного віку і навіть скам’янілий зародок бегемота. Вже через півроку після цього відкриття було продано 20 тонн скам’янілостей.

Палеонтолог Менсон Валентайн натрапив на півдні Англії на великі пласти відкладів зі скам’янілостями. Вони містили фрагменти кісток тих же тварин, яких знайдено в Італії. Та серед них були ще рештки гієн і полярних ведмедів. Чому в цих різних місцях скільки скам’янілостей?

Деякі науковці вважають, що ті тварини загинули внаслідок природного катаклізму. Хоч би якими були причини, трагічні наслідки масової загибелі тварин можна побачити на Алясці, в Сибіру, Європі й на Британських островах.

Ці скам’янілі рештки розповідають нам, наскільки тодішній світ відрізнявся від сучасного. Якби ви потрапили до Італії багато тисячоліть тому, то, напевно, подумали б, що це Африка.

[Рамка на сторінці 17]

ЯК УТВОРЮЮТЬСЯ СКАМ’ЯНІЛОСТІ?

На перший погляд скам’янілість схожа на звичайну кістку. Але насправді вона утворюється внаслідок хімічного перетворення — фосилізації, тобто скам’яніння, яке відбувається ще до того, як рештки мертвих тварин встигають розкластися.

Однією з поширених форм фосилізації є мінералізація. Це процес повної або часткової заміни органічних речовин мінералами, які містяться в просякнутому водою осаді. Для фосилізації необхідні певні умови, а саме: велика кількість осаду, швидке захоронення і повільний розклад самих решток. За звичайних умов тверді частини трупа руйнуються під дією бактерій, а також механічних або хімічних чинників, як-от вітру і води. Тому фосилізація відбувається доволі рідко.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 17]

МАМОНТИ У ПІВНІЧНІЙ ПІВКУЛІ

Викопні рештки розповідають нам про те, що просторами Азії, Європи та Північної Америки колись бродили шерстисті мамонти. В Європі найпівденніше вони доходили до Італії.

Ці мамонти були завбільшки, як індійські слони. Довжина їхньої шерсті сягала до півметра. Самці мали довжелезні, приблизно п’ятиметрові, закручені бивні. Надзвичайно багато мамонтових бивнів знаходять у Сибіру, тому ще з часів середньовіччя їх вивозили звідти до Китаю і Європи.

[Відомості про джерело]

Photo courtesy of the Royal BC Museum

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Скам’янілості в Полледрарі

[Відомості про джерело]

Soprintendenza Archeologica di Roma

[Відомості про ілюстрації, сторінка 15]

Top: Museo di Paleontologia dell’Università degli Studi “La Sapienza” di Roma; bottom: © Comune di Roma - Sovraintendenza Beni Culturali (SBCAS; fald. 90, fasc. 4, n. inv. 19249)