Погляд Біблії

Чи треба боятися померлих?

У нігерійському племені аннанг існує повір’я, що душа померлого приноситиме рідним біду, іноді й смерть, якщо його поховати без належної пошани. А от у Китаї вірять, що душа людини, яку похоронили, не дотримуючись традицій, нападатиме на живих і навіть убиватиме їх.

СЕРЕД багатьох народів світу поширений погляд, що під час смерті людини якась її частина — душа чи дух — залишає тіло. Ця душа або дух, на їхню думку, може впливати на життя родичів або друзів.

Але чи справді після смерті людини продовжує існувати якась її частина? І чи вона може шкодити живим? Розгляньмо, що про це говорить Біблія.

Чи померлі щось усвідомлюють?

У Біблії сказано, що померлі «нічого не знають», вони також «безсилі у смерті» (Екклезіяста 9:5; Ісаї 26:14, НС). Про першу людину, Адама, Боже Слово говорить: «Створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її,— і стала людина живою душею» (Буття 2:7).

Зверніть увагу, Адам став душею, або живою особою. Згідно з Біблією, Адам не отримав душі, яка існувала окремо від тіла. Тому, коли Адам згрішив, він помер. Адам став мертвою душею, оскільки у Біблії сказано: «Душа, що грішить,— вона помре» (Єзекіїля 18:4). Усі ми успадкували гріх, тобто недосконалість, від Адама. Отже, коли ми помираємо, помирає також душа (Римлян 5:12).

Боже Слово не вживає якихось таємничих і незрозумілих висловів, а чітко описує стан померлих. Приміром, з Біблії добре видно, що померти — означає «заснути смертю» (Псалом 13:5, Хом.; [13:4].). Одного разу Ісус сказав про 12-річну дівчинку: «Вона не померла, а просто спить». Люди «почали насміхатися, бо знали, що вона померла». Тоді Ісус розбудив дівчинку зі смертельного сну (Луки 8:51—54).

Щось подібне відбулось, коли помер Лазар. Ісус сказав своїм учням, що йде до Лазаря, аби «розбудити його». Учні не відразу зрозуміли, що мав на увазі Ісус, тому він «прямо сказав: “Лазар помер”». Апостол Павло також говорив про тих, «хто засинає смертним сном» і писав, що Бог свого часу поверне їх до життя (Івана 11:11—14; 1 Фессалонікійців 4:13—15).

Цікаво, що ніде в Біблії не сказано, ніби душа живе після смерті людини. Отож не треба боятися померлих. Чому ж тоді багато людей вірить у життя після смерті? І хто зацікавлений у тому, аби люди боялися померлих?

Віковічний обман

Майже всі фальшиві релігії підтримують вчення про безсмертя душі. Воно поширилось по цілому світі ще на початку людської історії. У давнину, коли помирали правителі, наприклад єгипетські фараони, вбивали їхніх слуг, аби ті й після смерті служили своєму панові.

 Багато людей через неправильне пояснення, що таке душа чи дух, переконані, ніби їм дошкуляють саме померлі. Ці люди думають, що їхні біди спричиняють невдоволені душі померлих родичів і знайомих. Проте Святе Письмо чітко показує, що такі погляди неправильні. Насправді це не душі чи духи померлих, а демони — невидимі духовні істоти. Вони отримують задоволення, коли непокоять і лякають людей (Луки 9:37—43; Ефесян 6:11, 12).

У Біблії Сатану названо «батьком брехні», який «видає себе за ангела світла». Він зі своїми демонами «вводить в оману всю населену землю» (Івана 8:44; 2 Коринфян 11:14; Об’явлення 12:9). Отже, Сатана відповідальний за поширення брехні про безсмертя людської душі, яка може шкодити живим.

Ті, хто досліджує Біблію, захищені від цієї брехні. Вони знають, що Сатана змушує людей повірити, ніби померлі можуть спілкуватися з живими. Але у Біблії сказано: «Знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають» (Екклезіяста 9:5). Тож лише Боже Слово містить правду, яка звільняє під страху перед померлими (Івана 8:32).

ЧИ ВАС КОЛИСЬ ЦІКАВИЛО?

▪ Чи померлі щось усвідомлюють? (Екклезіяста 9:5; Ісаї 26:14).

▪ Хто відповідальний за поширений погляд, що після смерті людини якась її частина продовжує жити? (Івана 8:44).

▪ Звідки можна довідатися правду про стан померлих? (Івана 8:32; 17:17).

[Вставка на сторінці 23]

Злі духовні істоти, а не померлі люди непокоять живих