Безтурботне життя лінивця

«СКОРО діставай фотоапарат!» — гукнула я сестрі, помітивши на гілці перед собою зеленого лінивця. Зрозумівши, що немає підстав поспішати, ми сильно розсміялися. Річ у тім, що лінивці — найповільніші у світі тварини.

Щоб більше довідатись про цього ссавця, я відвідала зоопарк «Аве» в місті Ла Ґаріта де Алахуела, що в Коста-Риці. У тому зоопарку проходять реабілітацію врятовані тваринки, яких згодом повертають у дику природу. Там я зустрілась із зоологом Шерлі Рамірез, керівником науково-дослідних робіт. Вона познайомила мене з мешканцем зоопарку — лінивцем, на ім’я Пелота, що іспанською означає «м’яч». Таке ім’я доволі влучне, адже коли лінивці сплять, то скручуються в клубок. Пелота належить до виду двопалих лінивців. Він завбільшки з маленьку собачку, вкритий пухнастим хутром, має приплюснутий ніс і великі лагідні карі очі.

Шерлі розповіла, що лінивці є самітниками і народжують лише одне дитинча на рік. Новонароджений малюк тримається на грудях у матері, яка вигодовує його 4—6 тижнів. Однак буває, що маля не відлучається від лона матері до 5—8 місяців. У цей період мама дістає для дитинчати молоді листочки, які легко перетравлюються. З часом маля, не відчіпляючись від мами, самотужки дістає собі поживу. Протягом всього того часу мати поступово знайомить малюка з невеликою територією, на якій він житиме.

Двопалі й трипалі лінивці

З’ясувалося, що я хотіла сфотографувати трипалого лінивця. Він мав чорну маску довкола очей, жорстке хутро та немов обрубаний хвіст. Його передні кінцівки значно довші, ніж задні. По центру спини лінивця від плечей до хвоста тягнеться світло-бура смуга. У трипалого лінивця дев’ять шийних хребців, завдяки цьому він, шукаючи листя, може повертати голову на 270 градусів. Але чому ця тваринка має зелене забарвлення? Шерлі пояснює, що на хутрі лінивця ростуть водорості, які й надають йому зеленуватого відтінку.

На відміну від своїх трипалих родичів, двопалі лінивці мають передні і задні кінцівки однакової довжини. У них довге золотисто-буре хутро, дуже м’яке на дотик.

Цілими днями лінивці вигріваються на сонці в кронах дерев. Температура тіла у лінивців в залежності від зовнішньої температури може коливатися від 24 градусів Цельсія уночі до 33 градусів удень. Жоден інший ссавець не відчуває таких перепадів температури. Ця істота має мало м’язів, тому не може тремтіти, щоб зігрітися. Тож коли лінивець засинає, то для збереження тепла скручується в клубок. Від переохолодження його також захищає коротке пухнасте підшерстя. А спить лінивець приблизно по 20 годин на день!

Повільне травлення

Для життєдіяльності бактерій та ферментації, що відбувається в травній системі, необхідна відповідна температура тіла. А оскільки в лінивця вона низька, то метаболічні процеси проходять дуже повільно. Наприклад, може минути місяць, перш ніж листя, яким живиться лінивець, пройде всі стадії травлення в багатокамерному шлунку і потрапить у тонку кишку. У сезон  дощів, коли кілька днів підряд тримається холодна погода, лінивець може померти від голоду з повним шлунком їжі. Шерлі розповідає, що «сонячне тепло є вкрай важливим для травних процесів лінивця».

Вона продовжує: «Я чищу клітки і доглядаю за тваринами в цьому зоопарку. Тож мені найбільше подобається в лінивцях те, що вони випорожнюють кишківник і сечовий міхур лише раз на тиждень. Для цього вони спускаються на землю, риють ямку і закопують свої екскременти. Це єдине, що лінивці роблять на землі».

Світ догори ногами

Усе своє життя лінивці проводять на деревах. Висячи на гілках, вони їдять, сплять, паруються і народжують. Творець виявив велику винахідливість, пристосувавши цих істот до життя догори ногами. Лінивець чіпляється за гілки пальцями, на яких 7-сантиметрові кігті. Щоб лінивець не промокав у тропічних зливах, його хутро росте від черева до спини — зовсім не так, як у інших наземних тварин. Завдяки цьому дощова вода вільно стікає з лінивців, котрі висять вниз головою. На землі вони дуже незграбні, проте на деревах на диво граціозно мандрують з гілки на гілку. До того ж лінивці вправні плавці.

Що ще я дізналася про цього ледачого мешканця лісу? По-перше, виявилося, що лінивцю не страшні майже ніякі поранення. Йому не завдадуть шкоди навіть великі дози отрути, які були б смертельними для інших ссавців. Глибокі рани на шкірі линивця швидко загоюються і дуже рідко в них потрапляє інфекція. Медики зможуть багато чого навчитися, зрозумівши, як працює імунна система лінивця. А по-друге, з цієї тваринки можуть брати приклад люди, які завжди поспішають і зазнають у житті багато стресу. Лінивець веде дуже спокійне й безтурботне життя і цього часом треба в нього повчитися. (Надіслано).

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 15]

БАЖАНІ ГОСТІ

Зеленуватого відтінку лінивцю надають водорості, які ростуть у спеціальних жолобках вздовж зовнішніх волосин його хутра. Лінивець радо приймає цих бажаних гостей, а вони у свою чергу віддячуються йому поживними речовинами. Ці речовини лінивець злизує з шерсті або вони вбираються шкірою. Завдяки сіро-зеленкуватому забарвленню лінивець чудово маскується. Він виглядає, як жмуток сухого листя на гілці. Чим довше живе ця лінива істота, тим зеленішою стає.

[Відомості про джерела]

Top right: © Michael and Patricia Fogden; bottom: © Jan Ševčík