Помилки, які призвели до світової війни

Чи може третя світова війна розпочатись через якусь випадковість? Чи існує ймовірність того, що представники влади та їхні військові радники, не врахувавши ризику, знову спричинять загибель мільйонів людей?

МИ НЕ знаємо. Але відомо, що в історії людства вже було щось подібне. Приблизно сто років тому глави європейських держав втягнули своїх підданих у велику війну, що отримала назву Перша світова війна. Вони й не підозрювали, наскільки жахливі наслідки це принесе. Девід Ллойд Джордж, який з 1916 по 1922 роки був прем’єр-міністром Британії, визнає: «Ми нерозсудливо вступили у війну». Пригадаймо, які події передували цьому кровопролиттю.

«Жоден з тодішніх керівників не хотів такої масштабної війни,— пише історик Алан Тейлор.— Але вони мали мету вселити страх в інших і перемогти». Цар Росії казав, що потрібно зробити все можливе для збереження миру. Він не бажав бути відповідальним за масову гибель людей. Однак через два фатальні постріли, які пролунали 28 червня 1914 року, приблизно об 11.15, події вийшли з-під контролю.

Постріли, що змінили світ

Ще до 1914 року давнє протистояння між європейськими державами загострилося. Це призвело до створення двох ворожих воєнно-політичних союзів: Троїстого союзу, що об’єднував Австро-Угорщину, Італію і Німеччину, та Антанти, до складу якої входили Великобританія, Франція та Росія. Крім того, усі ці держави мали тісні політичні та економічні зв’язки з іншими країнами, у тому числі з Балканськими.

На той час Балкани були політично нестабільним регіоном і чинили опір постійним зазіханням більших держав. Там утворилось чимало таємних товариств, які боролися за незалежність країн Балканського півострова. Невелика група молодих людей задумала вбити австрійського ерцгерцога, Франца Фердинанда, під час його візиту Сараєво, столиці Боснії *, 28 червня 1914 року. Це було неважко, оскільки ерцгерцога супроводжувало мало поліції. Проте майбутні вбивці зовсім не мали досвіду в цій справі. Один юнак кинув у машину Франца Фердинанда ручну гранату, але не влучив. Іншим змовникам також не вдалося здійснити задумане. Зрештою це зробив, причому зовсім випадково, студент Гаврило Принцип. Як розвивались тодішні події?

 Побачивши, що граната не завдала шкоди ерцгерцогу, Принцип намагався дістатись до його машини, та марно. Після невдачі він пішов у кафе на протилежному боці вулиці. Тим часом ерцгерцог, розгніваний через спробу вбивства, вирішив змінити свій маршрут. Але його водій, не знаючи про нові плани Франца Фердинанда, поїхав іншою дорогою і мусив вертатися. Саме в цей момент Принцип вийшов з кафе і перед ним, лише за три метри, була його ціль — ерцгерцог у відкритій машині. Принцип вистрибнув на підніжку машини і двічі вистрілив, вбивши Франца Фердинанда і його дружину *. Цей наївний сербський націоналіст навіть не підозрював, які наслідки потягне за собою його вчинок. А втім, у всіх подальших жахіттях не можна звинувачувати тільки його.

Початок війни

До 1914 року багато європейців мали нереалістичне уявлення про війну. Хоча вони називали себе християнами, однак вірили, що війна служить благородній меті і приносить немало користі. Деякі політичні лідери навіть вважали, що війна згуртує націю і надихне людей на благородні вчинки. А військові генерали обіцяли своїм керівникам, що перемога буде певна і швидка. Один німецький генерал вихвалявся: «Ми завоюємо Францію за два тижні». Та ніхто не передбачав, що війна, подібно до трясовини, затягне мільйони людей.

У книжці «Співпраця за часу анархії» говориться, що в передвоєнні роки «Європою прокотилась хвиля крайнього націоналізму. До самозвеличення і націоналізму закликали в школах, університетах, у пресі й з політичних трибун».

Релігійні провідники майже нічого не робили, аби придушити такий небезпечний дух. Історик Пол Джонсон пише: «З одного боку згуртувались протестантська Німеччина, католицька Австрія, православна Болгарія і мусульманська Туреччина. А з іншого — протестантська Британія, католицькі Франція та Італія і православна Росія». Більшість священнослужителів, додає Джонсон, «тісно пов’язували християнство і патріотизм. Християнських солдатів будь-яких віросповідань заохочували вбивати одне одного в ім’я Спасителя». В армію призивали навіть священиків і черниць, тисячі яких згодом загинули на війні.

 Не останню роль у початку війни зіграли європейські союзи, створені для збереження миру. Як саме? «Держави Європи тоді були взаємозалежні,— говориться в книжці “Співпраця за часу анархії”.— Кожна держава вважала, що її безпека залежить від союзника, тому була готова захищати його будь-якою ціною, навіть якщо він сам спровокував конфлікт».

Іншою передумовою війни став План Шліффена, названий на честь колишнього начальника німецького Генштабу генерала Альфреда фон Шліффена. Цей план передбачав ведення війни на два фронти — з Францією і Росією. Згідно з ним, Німеччина мала по черзі завдати швидкого удару обом противникам. Німецькі військові хотіли здобути блискавичну перемогу над Францією, поки Росія буде повільно мобілізовувати війська, а тоді напасти і на неї. «Коли План Шліффена почав діяти, європейські військові союзники не могли уникнути масштабної війни»,— зазначає енциклопедія «Уорлд бук».

Механізм запущено

Австрія підозрювала, що саме сербський уряд ініціював вбивство ерцгерцога. І, хоча офіційне розслідування цього не підтвердило, влада Австрії вирішила раз і назавжди покласти край слов’янським націоналістичним рухам. Вона прагнула «добре провчити Сербію»,— каже історик Дж. Робертс.

Аби послабити напруження між двома країнами, російський посол у Сербії, Ніколас Хартвіг, намагався досягнути компромісу. Та в нього стався інфаркт і він помер на зустрічі з австрійськими дипломатичними представниками. Зрештою 23 липня Австрія висунула Сербії ультиматум, до якого входив ряд категоричних вимог. Оскільки Сербія не могла прийняти всі вимоги, Австрія розірвала з нею дипломатичні взаємини. У цей вирішальний момент дипломатія втратила силу.

Все ж було здійснено кілька спроб відвернути війну. Наприклад, Сполучене Королівство запропонувало організувати міжнародну конференцію, а німецький кайзер заохочував російського царя не проводити мобілізації. Але події вийшли з-під контролю. У книжці «Індустрія війни» говорилось: «Політиків, генералів і цілі народи захопив вихор подій, з якого не можна було вирватися».

Австрійський імператор, заручившись підтримкою Німеччини, 28 липня оголосив війну Сербії. Аби стримати Австрію, на бік Сербії стала Росія і вирішила мобілізувати приблизно мільйонне військо біля австрійського кордону. Невдовзі Росія розпочала повну мобілізацію, щоб захистити її кордон з Німеччиною.

Цар намагався запевнити кайзера, що не планує нападати на Німеччину. Однак через мобілізацію російських військ Німеччина вдалась до активних дій і 31 липня почала втілювати військовий план Шліффена. Першого серпня вона оголосила війну Росії, а через два дні — Франції. Німецькі війська мали перетнути Бельгію. Великобританія попередила Німеччину, що проголосить їй війну, якщо та порушить нейтралітет Бельгії. Проте 4 серпня німецькі війська вступили на бельгійську територію. Тепер вже ніщо не могло зупинити війну.

«Найбільша дипломатична катастрофа новітніх часів»

«Британське оголошення війни стало завершальним етапом найбільшої дипломатичної катастрофи новітніх часів»,— писав історик Норман Дейвіс. Інший історик Едмонд Тейлор сказав, що після того, як 28 липня Австрія проголосила війну, «збіг великої кількості подій відіграв вирішальну роль у початку [війни]. Відбувалось надто багато всього, надто швидко і в надто багатьох місцях... Навіть наймудріші голови не могли сприйняти та обміркувати всю інформацію, яка надходила в цей період».

Понад 13 мільйонів солдатів та цивільного населення заплатили своїм життям за цей «збіг великої кількості подій». Оптимізм щодо майбутнього та людських можливостей виявився марним. Так звані цивілізовані люди створили могутню зброю масового знищення для того, аби в небувалих масштабах вбивати одне одного. Після цієї війни світ вже ніколи не стане таким, як раніше. (Дивіться додаткову інформацію  «Чи світова війна — це ознака кінця?»).

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 20]

 ЧИ СВІТОВА ВІЙНА — ЦЕ ОЗНАКА КІНЦЯ?

У Біблії передрікалось, що війни будуть частиною ознаки останніх днів цієї злої системи (Матвія 24:3, 7; Об’явлення 6:4). Сповнення згаданої ознаки вказує на те, що швидко наближається час, коли Боже Царство почне правити над цілою землею (Даниїла 2:44; Матвія 6:9, 10).

Боже Царство усуне невидимі сили — злих духів під проводом Сатани Диявола. Саме вони керують всіма справами у світі. «Весь світ лежить у владі Злого»,— сказано в 1 Івана 5:19. Сатанинський вплив спричинив багато горя, у тому числі трагічні події, які призвели до Першої світової війни * (Об’явлення 12:9—12).

[Примітка]

[Відомості про джерело]

U.S. National Archives photo

[Ілюстрація на сторінці 19]

Вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда

[Відомості про джерело]

© Mary Evans Picture Library