Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Індонезійські «лісові люди»

Індонезійські «лісові люди»

Індонезійські «лісові люди»

ЗДОРОВЕННА тварина, повисши на тонкій гілці, втупила в нас свій погляд. Ми затамували подих і теж не відводили від неї очей. Схоже, наша присутність не бентежила її, але ми стояли як закляті. То був орангутанг — найбільша мавпа, яка живе на деревах.

Орангутанги, так само як горили та шимпанзе, належать до підряду великих людиноподібних мавп. Ці лагідні тварини-самітники водяться в густих джунглях Борнео і Суматри, двох найбільших островів Південно-Східної Азії. Свою назву мавпи отримали від двох індонезійських слів «оранг» і «гутан», що в перекладі означає «лісова людина».

Чи хотіли б ви більше довідатися про цих незвичайних рудих мавп? Тоді запрошуємо вас разом з нами завітати до лісів Борнео, де і мешкають ці тварини.

Зустріч з орангутангом

Аби побачити орангутангів, ми поїхали до Національного парку Танджун Путінг. На території цього заповідника проживає безліч різних тварин, але найбільше відвідувачів приваблюють тисячі орангутангів.

Наша подорож почалася з гавані Кумай. Звідси ми вирушили на моторному дерев’яному човні, який тут називають клоток. Поступово ми запливали в дедалі густіші джунглі. Вздовж берегів річки тягнулися зарослі болотяних пальм, а в тихих темних водах ховалися небезпечні крокодили. З довколишніх джунглів доносились дивні звуки, від яких ставало неспокійно.

Як тільки ми ступили на берег, то одразу намазались засобом від комах і пішли в ліс. За кілька хвилин ми побачили першого орангутанга-самця, про якого йшлося на початку статті. Його розкуйовджена руда шерсть вилискувала на сонці, немов відполірована мідь. З-під шерсті виднілися масивні м’язи, які робили орангутанга справжнім здорованем!

Зріст самців може сягати близько 1,7 метра, а вага — 90 кілограмів, тож вони вдвічі важчі за самиць. Дорослі самці мають на щоках великі жирові подушки, через що їхні обличчя здаються дуже круглими і пласкими. Під бородою у них звисає горловий мішок, завдяки якому вони можуть голосно ревіти і бурчати. Іноді тварини видають протяжний розкотистий звук, який триває до п’яти хвилин і розноситься в радіусі близько двох кілометрів. Тож не дивно, що цей звук називають «довгим криком». Зазвичай самці ревуть, щоб відлякати суперників і привабити самиць, які шукають залицяльників.

Життя на деревах

Ідучи далі стежиною, ми помічаємо, як на гілках гойдаються орангутанги. Кінцівки цих мавп надзвичайно міцні та гнучкі. Оскільки всі їхні пальці, окрім великих, досить довгі, вони з легкістю чіпляються ними, наче гаками, за гілки і пересуваються з дерева на дерево. Тварини рухаються дуже плавно та обережно і, здається, ніколи не поспішають.

Орангутанги вміють чудово маскуватися і, наче тінь, зникають серед гілок. На землі вони рухаються поволі і людина може легко наздогнати їх.

Ці тварини — єдині людиноподібні мавпи, які майже все життя проводять на деревах. Мало не щовечора перед заходом сонця вони знаходять міцну розгалужену гіляку на висоті приблизно 20 метрів і будують на ній з маленьких галузок затишне гніздо для нічлігу. Часом, щоб захиститися від дощу, вони майструють «дашок». Про такий комфорт ніколи не дбають їхні родичі — шимпанзе і горили. Уся ця підготовка до ночівлі займає в орангутангів не більше п’яти хвилин.

На деревах мавпи можуть не лише добре виспатися, але й поласувати своєю улюбленою їжею — фруктами. Вони мають чудову пам’ять і завжди знають, коли і де на них чекають стиглі плоди. Не гребують тварини і листям, корою, молодими пагонами, медом та комахами. Іноді, щоб виколупати з дупла або щілини мед чи якусь комашку, вони пускають у хід прутики. Загалом до їхнього меню входить понад 400 різних «страв».

Ми йдемо далі, і перед нами відкривається цікава картина — орангутанги сидять коло розкиданих на землі бананів і з насолодою наминають їх. Ці тварини виростали в неволі, і їм важко давати собі раду в дикій природі, тому працівники заповідника трохи їх підкормлюють.

Сім’я орангутангів

А ось перед нами інша сцена. Пустотливі мавпенята бавляться на землі або лазять по деревах, а зовсім крихітні малюки міцно тримаються за своїх матерів. Самиці орангутангів живуть до 45 років. Зрілості вони досягають у віці 15-16 років і відтоді кожні сім-вісім років приводять на світ потомство. В середньому за життя самиці народжують не більше трьох малюків, тому орангутанги належать до ссавців, які найповільніше розмножуються.

Матір і новонароджене дитинча зв’язані неймовірно міцними узами. Самиця годує і навчає дитя приблизно вісім років. Протягом першого року малюк наче приклеєний до своєї мами і, поки не народиться інше дитинча, ніколи не відходить далеко від неї. Щоправда, самички-донечки не хочуть покидати своїх мам і в підлітковому віці. Справа в тому, що вони вчаться від матерів доглядати за новонародженими.

А от синочків мами відправляють на свій хліб відразу після того, як у них народжується наступне немовля. Такі молоді самці самотньо блукають лісом, прочісуючи територію понад 15 квадратних кілометрів. Зазвичай вони уникають товариства інших самців, а із самичками сходяться тільки для спаровування.

Самиці протягом свого життя не дуже багато подорожують. Час від часу вони разом з іншими самицями ласують плодами на одному дереві, але й тоді майже не спілкуються між собою. Своїм самітницьким життям орангутанги вирізняються з-посеред інших людиноподібних мавп. Проте щоб довідатися більше про орангутангів, ми вирішили відвідати ще одне місце.

На межі зникнення

На території Національного парку діє табір Лікі — Центр з охорони, вивчення та реабілітації орангутангів. Його названо на честь антрополога Луїса Лікі. Тут ці мавпи живуть на невеликій площі. Коли ми прибули в табір, деякі орангутанги підбігли дуже близько до нас і стали позувати та показувати різні акробатичні трюки. Одна доросла самиця навіть схопила мого друга за куртку. Ми отримали море задоволення від такого тісного спілкування з цими волохатими «лісовими людьми».

Працівники табору Лікі застерігають: орангутанги опинилися на межі зникнення. Деякі природоохоронці вважають, що ці унікальні мавпи існуватимуть у дикій природі не більше десяти років. Погодьтесь, доволі невтішна перспектива. Ось три чинники, які загрожують орангутангам.

Вирубка лісів. За останні 20 років втрачено приблизно 80 відсотків ареалу орангутангів. В Індонезії кожного дня зникає в середньому 51 квадратний кілометр лісу — тобто п’ять футбольних полів щохвилини.

Браконьєрство. Відколи люди вторглися в ліси, від рук мисливців почали гинути орангутанги. На чорному ринку череп орангутанга, котрий продають як сувенір, коштує до 70 доларів. Окрім того, цих мавп вбивають заради м’яса і через те, що вони нібито нищать врожаї на полях.

Торгівля живими тваринами. На чорному ринку кумедне маля орангутанга коштує від кількох сотень до десятків тисяч доларів. Люди купують цих мавпенят як домашніх тваринок. За підрахунками, щороку продається приблизно 1000 малюків орангутангів.

Урядові та приватні організації докладають великих зусиль, аби вберегти орангутангів від зникнення. Вони створюють реабілітаційні центри, різні освітні програми, засновують національні парки та заповідники й борються з нелегальною вирубкою лісів.

У Біблії сказано, що Бог має намір незабаром «знищити тих, хто нищить землю» та перетворити нашу планету на рай (Об’явлення 11:18; Ісаї 11:4—9; Матвія 6:10). «Заспівають тоді всі дерева лісні» (Псалом 96:12). На райській землі усі тварини, в тому числі «лісові люди», житимуть спокійно і ніщо їм не загрожуватиме.

[Карта на сторінці 15]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

МАЛАЙЗІЯ

Борнео

ІНДОНЕЗІЯ

Суматра

АВСТРАЛІЯ

[Ілюстрація на сторінці 16]

Дорослі самці мають на щоках великі жирові подушки

[Відомості про джерело]

© imagebroker/Alamy

[Ілюстрації на сторінці 17]

Орангутанги швидко пересуваються по деревах, але на землі вони рухаються значно повільніше

[Відомості про джерела]

Top: © moodboard/Alamy; bottom: Orangutan in the Camp Leakey of Tanjung Puting National Park, managed by BTNTP, UPT Ditjen PHKA Dephut

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 15]

Orangutan in the Camp Leakey of Tanjung Puting National Park, managed by BTNTP, UPT Ditjen PHKA Dephut

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 18]

Orangutan in the Camp Leakey of Tanjung Puting National Park, managed by BTNTP, UPT Ditjen PHKA Dephut