Знайомтеся з батаками

У XIII столітті італійський мандрівник Марко Поло, побувавши на острові Суматра в Індонезії, написав про «горян», які «жили... як тварини і їли людей». Вважають, що він мав на увазі батаків. Але ми з дружиною зовсім іншої думки про цей народ. Запрошуємо й вас познайомитися з батаками, про яких ми дізнались більше і яких полюбили.

 «ХОРАС!» З таким сердечним вітанням зустріли нас наші нові знайомі, батаки, коли ми прибули в Північну Суматру (Індонезія). Нас призначили служити місіонерами в місцевості біля озера Тоба. Це один з наймальовничіших куточків Суматри. Озеро Тоба, найбільше вулканічне озеро у світі, є центром території, на якій проживають батаки. (Дивіться  рамку внизу).

Батаки — один з найбільших тубільних народів Індонезії, який налічує приблизно вісім мільйонів людей. Батаки діляться на шість незалежних, але близькоспоріднених етнічних груп: тоба, сімалунгун, каро, дейрі, ангкола і мандайлінг. Кожна група складається з великих родів. При зустрічі батаки в першу чергу запитують: «Ти з якого роду?» — і швидко визначають, ким доводяться одне одному.

Батакські шлюби

Традиційний батакський шлюб — це зазвичай союз не лише двох людей, але й двох родів. Найідеальнішим подружнім партнером вважаються родичі по лінії матері. А от одруження з родичами по лінії батька, з членами свого роду, суворо заборонене. Загалом шлюби серед батаків укладаються так: чоловіки з роду А беруть дружин з роду Б, чоловіки з роду Б беруть дружин з роду В, а чоловіки з роду В беруть дружин з роду А. Завдяки таким союзам дуже зміцнюються родинні зв’язки між батаками, і кожна нова сім’я займає своє місце серед численної родини.

Навіть якщо подружжя батаків зареєструвало свій шлюб і має дітей, їхні роди не визнають такого союзу, аж поки не відбудеться традиційне весілля. На святкову церемонію, яка може тривати кілька годин, збираються сотні родичів.

Наприклад, на весіллях каро сім’я нареченого платить сім’ї нареченої викуп, і її сім’я уважно перераховує гроші. Лише після цього можна продовжити весільну церемонію. Члени роду виголошують довгі промови про подружнє життя, а наречені уважно слухають. Закінчується святкування бенкетом і танцями.

Рай для фермерів

В минулому багато батакських сімей жили у великих довгих будинках, дахи яких  мали по два загнуті догори краї, подібні до рогів буйвола. Деякі з цих гарно оздоблених домів з дерева, бамбука і волокон цукрової пальми були побудовані на палях; під час будівництва зовсім не використовували цвяхів. В одному будинку могло жити аж 12 сімей. Чимало домів, яким уже по 300 років, досі заселені. Під будинками, які стоять на палях, тримають курей, собак, водяних буйволів, свиней та іншу худобу.

Місцева економіка розвивається в основному за рахунок туризму, фермерства, рибальства і розведення худоби. Просторий природний амфітеатр довкола озера Тоба можна назвати справжнім раєм для фермерів. На схилах, що опускаються до озера, простягаються смарагдово-зелені тераси рисових полів. На родючому вулканічному ґрунті збирають багаті врожаї кави, спецій, різних фруктів та овочів. Рибалки в дерев’яних каное ловлять рибу в прохолодній чистій воді озера.

Під кінець дня щасливі діти плавають в озері, чоловіки збираються в кафе, і в прохолодному нічному повітрі лунає музика. Батаки славляться гучним та емоційним співом. Вони також дуже люблять танцювати, причому чоловіки і жінки танцюють окремо, виконуючи руками дуже граціозні рухи.

Похмуре минуле

З часів Марко Поло і до ХІХ століття, згідно з розповідями, батаки були жорстокими людоїдами, які мали звичай з’їдати злочинців і ворожих воїнів. Але, за словами професора історії Леонарда Андаї, деякі «жахливі деталі людоїдства, можливо, поширювали самі батаки, щоб захистити свої землі від чужинців». Хоч би як там було, «у ХІХ столітті колоніальний уряд Голландії заборонив канібалізм у підвладних йому територіях»,— сказано в книжці «Батаки — мешканці острова Суматра».

Батаки були анімістами і поклонялися багатьом богам і духам. Вони приносили жертви, спілкувалися з духами померлих,  ворожили і чаклували. Містичні заклинання, спіритичні таблиці і рецепти ліків записували на смужках кори завдовжки до 15 метрів і складали в гармошку, роблячи щось подібне до книги. Крім того, батаки ткали барвисті священні полотна, щоб оберігати себе від зла і передбачати майбутнє.

Згідно з розповідями, у 1824 році до батаків приїхали перші місіонери із західного світу. Це були баптисти Річард Бартон і Натаніель Вард. Через 10 років, коли голландські війська намагалися захопити деякі землі Індонезії, ще два місіонери, американці Генрі Ліман і Семюель Менсон, наважилися зайти у володіння батаків, але невдовзі їх убили. Двох католицьких місіонерів, які не прислухались до застереження триматися подалі від потенційно небезпечних місцевостей, можливо, спіткала така сама доля.

Але німецький місіонер Людвиг Номменсен, який почав свою діяльність серед батаків у 1862 році, залишився живим і досягнув значного успіху. Чимало місцевих мешканців і досі з повагою згадують про нього. Сьогодні більшість батаків вважають себе християнами, а дехто сповідує мусульманство або анімізм. І все ж багато з них і далі тримаються своїх традиційних вірувань.

Справжня добра новина

Приблизно в 1936 році до батаків прибули Свідки Єгови і принесли добру новину про Боже Царство, яку, згідно з пророцтвом Ісуса, мали проповідувати «по цілій населеній землі» (Матвія 24:14). Чимало батаків прийняли біблійну правду і перестали вірити в забобони. Тепер у цій території є близько 30 зборів Свідків Єгови. (Дивіться  супровідну рамку).

Проповідуючи добру новину в цій місцевості, ми з дружиною часто зустрічаємо туристів, які захоплюються красою озера Тоба і унікальним кліматом. Ми поділяємо їхні почуття, але додаємо, що найбільшою окрасою цього краю є люди — сердечні і дружелюбні батаки.

[Рамка на сторінці 17]

 ХОЛОДНЕ ОЗЕРО З ГАРЯЧИМ МИНУЛИМ

Озеро Тоба, 87 кілометрів завдовжки і 27 кілометрів завширшки, можна назвати найбільшим у світі кратерним озером. У ньому є достатньо прісної води, щоб вкрити площу всієї Великобританії майже метровим шаром. Озеро розташоване серед зелених вулканічних вершин, які є частиною гірського хребта Барісан. Ця мальовнича водойма — справжня знахідка для фотографів.

Озеро з’явилося в результаті одного або кількох потужних вивержень вулкана, які, на думку вчених, могли бути одними з найсильніших за всю історію нашої планети. З часом гігантська кальдера (заглиблення на вершині вулкана) наповнилась водою, і так утворилося озеро Тоба. Внаслідок подальших зрушень дна озера утворився прекрасний острів Самосір, площею 647 квадратних кілометрів, що приблизно дорівнює площі Республіки Сінгапур.

[Рамка на сторінці 18]

КУТОЧОК З РАЙСЬКИМ КЛІМАТОМ

Озеро Тоба лежить приблизно за 300 кілометрів від екватора, але клімат у цій місцевості на диво прохолодний. Це пояснюється тим, що озеро розташоване на висоті 900 метрів над рівнем моря. У цьому куточку з райським кліматом пальми ростуть поруч із соснами.

Озеро є екологічним кордоном для багатьох тварин. Наприклад, орангутанги, білорукі гібони і тонкотіли Томаса водяться на північ від озера, а тапіри, довгоп’яти і тонкотіли звичайні — на південь від озера.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 19]

 ЗНАХАРКА СТАЄ ПРАВДИВОЮ ХРИСТИЯНКОЮ

Нурсія була батакською дукун, тобто знахаркою. Вона займалася чаклунством, щоб лікувати хвороби, виганяти злих духів і спілкуватися з «померлими» *, і це приносило їй непогані прибутки. Водночас вона була шанованим членом місцевої протестантської церкви.

Коли Нурсія зустріла Свідків, то дізналася, що Бога звати Єгова. Це було для неї щось зовсім нове (Вихід 15:3). Потім вона прочитала в Біблії, що багато хто з тих людей, які прийняли християнську віру в І столітті, перестали займатися магією і спалили свої спіритичні книжки, щоб належно поклонятися Богу (Дії 19:18, 19). Незважаючи на сильну протидію, вона вирішила зробити те саме, оскільки була впевнена в Ісусових словах: «Правда зробить вас вільними» (Івана 8:32).

Нині Нурсія та її син Беслі є охрещеними Свідками, а її чоловік Ненгкус регулярно відвідує християнські зібрання. Нурсія говорить: «Завдяки служінню Єгові моє життя стало набагато ліпшим! Коли я була дукун, то дуже хотіла знати правду. І моє бажання сповнилось».

[Примітка]

[Ілюстрація]

Нурсія зі своїм чоловіком і сином

[Карти на сторінці 16]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Суматра

Озеро Тоба

[Відомості про джерело]

Based on NASA/Visible Earth imagery

[Ілюстрація на сторінках 16, 17]

Вид на озеро Тоба зі схилу гори Пусук Бухіт

[Ілюстрація на сторінці 18]

Водоспад Сіпісо-Пісо, розташований на північному краї озера Тоба, спадає з висоти 110 метрів