Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Я розпочав біг за життя

Я розпочав біг за життя

Я розпочав біг за життя

Розповів Карл-Ерік Бергман

Я завжди дуже любив бігати, і особливо добре мені вдавався біг на коротку дистанцію. Тож я вирішив присвятити своє життя спорту.

У 1972 році, коли мені було 17, я записався в спортивний клуб. Невдовзі я зрозумів: щоб досягнути вершин у спорті, треба багато працювати, бо природних здібностей для цього недостатньо. Але я був готовий цілком віддаватись бігу.

В 22 роки мене зарахували до національної збірної Фінляндії. Наступного року я мав найкращі в країні показники на дистанції 100 метрів. На жаль, через травми ахіллового і підколінних сухожиль мені не вдалось розкрити весь свій потенціал. Однак я не хотів покидати спорт, тому став тренувати талановитих спортсменів. У 1982 році я вирішив переїхати до Каліфорнії (США), щоб вступити до університету і займатися спортом у більш сприятливому кліматі. В мене вже навіть був квиток на літак.

Моє життя змінюється

Якось увечері, незадовго перед від’їздом до Каліфорнії, у двері хтось подзвонив. Це були Свідки Єгови — дві жінки, які вразили мене своїм спокоєм і врівноваженістю. Власне ці риси необхідні для спортсменів. Я запросив їх увійти й сісти, і в нас почалась дуже цікава розмова. Наприкінці вони залишили мені книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі» *. Дочитавши її до середини, я зрозумів, що це правда. Коли жінки знову прийшли, я запитав, як стати Свідком Єгови. Вони сказали, що для цього треба вивчати Біблію.

Я почав не лише вивчати Біблію, але й ходити на зібрання Свідків до Залу Царства у нашому місті Вантаа. Усе, чого там навчали, ґрунтувалося на Біблії. Завдяки біблійній правді поступово змінювались мої пріоритети в житті. Тому я здав свій квиток на літак, а за частину отриманих грошей купив костюм, щоб відвідувати зібрання, і портфель для Біблії та біблійної літератури. У 1983 році на літньому конгресі в Гельсінкі я охрестився і став Свідком Єгови.

Правду пізнають інші спортсмени

Вивчаючи Біблію, я із запалом ділився своїм знанням з друзями. Спершу вони не вірили, що я цим захопився, тож невдовзі поповзли чутки, ніби в мене щось з головою. Друзі почали уникати мене. Після хрещення я часто зустрічав знайомих спортсменів на біговій доріжці, оскільки далі регулярно тренувався, щоб залишатись у формі. Спілкуючись зі мною, вони зрозуміли, що я змінився, але не з’їхав з глузду.

З часом деякі спортсмени стали задумуватись над моїми словами. Вони помітили, що я більше не вживаю брудні слова і не є таким запальним. Кілька з них захотіли більше дізнатися про біблійну правду. Мені подобалося розказувати, що християнський шлях порівнюється в Біблії зі спортивними іграми і що ми беремо участь у символічному бігу, переможці якого отримають вічне життя (2 Тимофія 2:5; 4:7, 8).

Дійсно, справжній зміст і щастя в житті залежать не від перемог у спортивних змаганнях, а від виконання волі Творця. Ці розмови спонукали деяких спортсменів переглянути свої цілі й прийняти біблійну правду. Приємно, що багато моїх друзів такі ж ревні в служінні Богові, як були в спорті.

Одна з них — колишня спортсменка Увоне, яка була найшвидшою бігункою в цілій Скандинавії на дистанції 800 метрів і встановила рекорд Фінляндії. Вона успішно представляла Фінляндію на різних європейських змаганнях. Завдяки нашим розмовам Увоне зрозуміла, наскільки марною є слава в сьогоднішньому світі. Вона дізналась з Біблії, що цей світ незабаром минеться, а на зміну йому прийде Божий новий світ (1 Івана 2:17).

Невдовзі Увоне почала вивчати Біблію. У той час вона зустрічалася з Юко, талановитим спортсменом з національної легкоатлетичної команди Фінляндії. Він навіть представляв Фінляндію на чемпіонаті Європи і чемпіонаті світу з легкої атлетики. Через деякий час Увоне та Юко переїхали до США, щоб продовжити спортивну кар’єру.

Там Увоне далі вивчала Біблію, а потім до неї приєднався Юко. Щоправда, лише для того, щоб знайти якісь протиріччя і врятувати її від нової релігії. Але мало-помалу біблійна правда проникла і в його серце. Увоне та Юко одружилися і згодом присвятили своє життя Богові, символізувавши це водним хрещенням. Сьогодні вони обоє служать піонерами, повночасними служителями Свідків Єгови.

Мені також вдалося розпочати біблійне вивчення з Барбру, фінською чемпіонкою на дистанції 400 метрів, яка напередодні представляла Фінляндію на європейських змаганнях з легкої атлетики. Барбру і її чоловік Єрмо, який займався стрибками у висоту з жердиною, виїхали до Швеції. Після переїзду Барбру продовжила вивчати Біблію, а потім почав вивчати і Єрмо. Вони обоє шукали зміст у житті і, пізнавши правду з Біблії, охрестилися у Швеції. Єрмо став фізіотерапевтом і служить старійшиною в християнському зборі. Єрмо й Барбру далі ревно виконують Божу волю.

Серед спортсменів-бігунів, яких я тренував, була дівчинка-підліток Гейді. Вона не лише добре бігала, але й цікавилася духовним. Одного дня я розповів їй про Боже Царство та благословення, які воно принесе людям. На завершення я запитав: «Чи віриш, що ми можемо дочекатися таких благословень?» (Псалом 37:11, 29; Матвія 6:9, 10).

«Вірю»,— відповіла вона і теж захотіла вивчати Біблію. Я домовився, щоб з нею займалася одна християнська сестра. Через кілька років Гейді також символізувала своє присвячення Богові водним хрещенням. З часом вона стала чудовою християнкою і ми одружилися. Всі свої сили Гейді присвячує служінню Богу. Якби вона з такою ж відданістю займалася спортом, то досягла б неймовірних результатів. Я дуже ціную свою вірну дружину.

Коли я почав вивчати Біблію, це дуже не сподобалося моєму молодшому братові Пітеру, який теж був спортсменом. Я дав йому книжку «Жити вічно». Якось він прийшов до мене і сказав: «Я читаю цю книжку, але не все розумію. Можеш мені допомогти?» Тож я попросив іншого Свідка вивчати з моїм братом, і вже через чотири місяці той охрестився. Пізніше Пітер одружився, і його дружина досі служить піонеркою.

Біг за життя продовжується

Ще до хрещення я мріяв бути місіонером, тому, охрестившись, став служити піонером. Я розумів, що в бігу за життя треба віддавати всі сили. Ми з Гейді заповнили анкети в Ґілеад — місіонерську школу Свідків Єгови, яка проводиться в Нью-Йорку, і 1994 року нас запросили на навчання. Після закінчення школи ми отримали призначення до Латвії, де значна частина населення розмовляє російською.

Коли розпався Радянський Союз, люди були розгублені. Раніше в Латвії Біблію виставляли у негативному світлі і навіть забороняли мати її. Тому тепер багато хто цікавився Божим Словом. Мені ніщо в житті так важко не давалося, як вивчення російської мови. Але, прослуживши у Латвії шість років, я зробив значний поступ і мене призначили роз’їзним наглядачем, щоб відвідувати і підбадьорювати збори Свідків Єгови. Я і далі виконую це служіння разом зі своєю вірною дружиною.

Протягом років ми допомогли багатьом особам розпочати біг за життя — за «справжнє життя» в Божому новому світі (1 Тимофія 6:19). Для того щоб спортсмен розкрив увесь свій потенціал, тренер мусить добре знати його і допомагати розвивати сильні сторони та боротися зі слабкостями. Тренер повинен вселяти спортсмену віру у власні сили і заохочувати досягати вершин.

Мене вражає, наскільки життя християнина подібне на життя спортсмена, про що й писав апостол Павло у Першому листі до коринфян. Добрий спортсмен не лише мріє про перемогу, але й присвячує тренуванням всі свої сили. Він має реалістичні цілі і систематично працює, щоб досягнути їх. Коли щось стає важливішим за тренування і спортсмен розслабляється, усі його попередні досягнення перекреслюються. Правдивий християнин теж повинен зосереджуватися на духовному.

Крім того, спортсмен суворо дотримується режиму і дієти. Відданий християнин так само має наповнювати свій розум не згубними вченнями зі «столу демонів», а багатою духовною їжею з Божого Слова, Біблії (1 Коринфян 10:21). Добрий спортсмен навіть попри труднощі завжди налаштований позитивно. Він визнає свої помилки і робить необхідні зміни. Апостол Павло писав: «Я біжу не так, ніби не знаю куди... Навпаки, я бичую своє тіло». Павло боровся з собою, щоб не бути дискваліфікованим (1 Коринфян 9:24—27).

Ми з дружиною досі із задоволенням займаємось у спортзалі і завдяки цьому залишаємося в хорошій фізичній формі. Але ми не дозволяємо спорту перешкоджати нам служити Єгові, який всіх нас так чудово створив (Псалом 139:14). Разом з Гейді ми зосереджуємося на нагороді — майбутньому «справжньому житті» в Божому новому світі (1 Тимофія 4:8).

Апостол Павло, згадавши «хмару свідків», заохотив християн: «Скиньмо й ми всякий тягар та гріх, що може легко нас обплутати, і витривало біжімо в забігу, який нам визначено» (Євреїв 12:1). Немає нічого важливішого, ніж біг за життя, оскільки всі, хто досягне фінішу, отримають вічні благословення (2 Тимофія 4:7, 8).

[Примітка]

^ абз. 7 Опублікована Свідками Єгови, але вже не друкується.

[Ілюстрація на сторінці 14]

Я з Гейді, Увоне (вгорі) і Юко з їхньою донечкою (внизу), середина 1980-х

[Ілюстрація на сторінці 15]

З Гейді у служінні сьогодні

[Ілюстрація на сторінці 15]

На обласному конгресі Свідків Єгови в Гельсінкі, 2009 рік. Увоне та Юко зліва від нас, а Єрмо та Барбру справа

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 12]

Published in Aamulehti 8/21/1979