Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Його величність «Король годинників»

Його величність «Король годинників»

Його величність «Король годинників»

КОЛИ 1834 року пожежа знищила Вестмінстерський палац, британські політики оголосили конкурс на кращий проект нового Будинку парламенту. Зрештою вибрали проект сера Чарльза Беррі — пишно оздоблений палац у готичному стилі з годинниковою вежею, що мала циферблати на чотири сторони світу. Управління громадських робіт дало завдання спорудити «найбільший у світі годинник, який став би Королем усіх годинників».

Цей хронометр — одна з найвизначніших пам’яток Лондона, а його неповторний бій курантів пізнають по всьому світі. Лондонський годинник називають Біг Беном, хоча спочатку так іменували лише найбільший дзвін вежі. Біг Бен є справжнім дивом інженерного мистецтва.

Нелегке завдання

За спорудження 96-метрової годинникової вежі взялися в 1843 році. Через три роки почали шукати годинникаря, який би змайстрував годинник з погрішністю не більше секунди за годину. Це було дуже важке завдання. На високій вежі стрілки відкритого циферблата могли піддаватися впливу вітру, снігу та льоду і на них могли сідати голуби. Від цього порушувалася б робота маятника, рівномірне коливання якого було важливим для точного вимірювання часу. Поки фахівці думали, як вирішити ці проблеми, годинникар Едмунд Бекетт Денісон представив свій проект годинника. Проект затвердили, а за його втілення взявся провідний годинниковий майстер.

Через два роки годинник був готовий, але ще п’ять років стояв без діла в майстерні і чекав, поки завершиться зведення вежі. Тим часом Денісон винайшов пристрій, який захищав би маятник від зовнішнього впливу і гарантував би точність.

Народження Біг Бена

Оскільки годинниковий механізм був готовий, майстри перейшли до виготовлення дзвонів. У ливарні в північно-східній Англії відлили великий дзвін, який мав звучати на початку кожної години. Він виявився значно більшим, ніж сподівалися, і важив понад 16 тонн. Дзвін був настільки важким, що пошкодив палубу корабля, яким його збиралися транспортувати до Лондона. З часом дзвін таки доставили морем до столиці, а далі його повезли на спеціально виготовленому возі, який тягнули 16 білих коней. Дзвін повісили перед Парламентом і почали випробовувати.

Великим дзвонам прийнято давати імена, тому цей гігантський дзвін назвали Біг Беном. Чому? Ніхто до кінця не знає. Дехто каже, що його назвали на честь сера Бенджаміна Холла, велетенського чоловіка, який працював у Будинку парламенту. Інші стверджують, що дзвін зобов’язаний своєю назвою Бенджаміну Канту — відомому боксеру, котрий вирізнявся вражаючими габаритами. Хоч би яким було походження назви дзвона, Біг Беном тепер величають цілий годинник разом з вежею.

Нещастя Біг Бена

Оскільки перший язик дзвона виявився залегким, його замінили потужним 660-кілограмовим. Однак після місяців випробувань сталося нещастя. Дзвін тріснув, і потрібно було зробити інший. Тож Біг Бен зняли з вежі, переплавили і відлили новий дзвін вагою 13,7 тонни. І знову натовпи вишикувалися на вулицях, вітаючи новий дзвін, який везли до Будинку парламенту.

Через кілька місяців вежа була готова. Багато робітників, обливаючись потом, витягли Біг Бен нагору. Врешті велетенський дзвін долучився до чотирьох менших, які мали звучати кожну чверть години. Потім встановили важкий годинниковий механізм, і «Король годинників» от-от мав розпочати свій безконечний тріумфальний хід.

У липні 1859 року з вежі донеслися перші удари Біг Бена. Але несподівано на початку жовтня його тріумфальний хід перервався, коли великий дзвін знову тріснув. Не було й мови про те, щоб зняти його з вежі. Тому дзвін просто повернули на 90 градусів, так щоб язик не вдаряв об тріщину. А щоб запобігти подальшим пошкодженням, язик замінили на легший. Після трирічного мовчання Біг Бен знову заговорив. Тріщина залишилася, і саме їй великий дзвін завдячує своїм унікальним звучанням.

Історичні віхи

У 1924 році Бі-Бі-Сі, «Британська радіомовна корпорація», встановила в годинниковій вежі постійний мікрофон, і відтоді бій курантів Біг Бена розносився по цілій країні. Через вісім років його вже чули слухачі Бі-Бі-Сі всіх країн Британської співдружності. А сьогодні завдяки Всесвітній службі Бі-Бі-Сі цим неповторним дзвоном можуть насолоджуватися по всьому світі.

Хоча годинник і його дзвони вціліли під час бомбардувань у Другій світовій війні, в 1976 році через втому металу виникла поломка механізму бою, яка завдала годинниковій кімнаті величезної шкоди. На щастя, це не вплинуло на великий дзвін і через кілька тижнів він знову заговорив. Але на ремонт цілого годинника пішло дев’ять місяців.

Довгий час Біг Бен був найбільшим у світі годинником, і він досі залишається найточнішим громадським механічним хронометром. Нині в багатьох країнах можна почути характерний дзвін, що долинає з численних великих і маленьких «Біг Бенів». Тож не дивно, що цей «Король годинників» став візитною карткою Англії і її столиці.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 18]

ЗАВЖДИ ТОЧНИЙ І НАДІЙНИЙ

Тричі на тиждень майстер, долаючи 300 кам’яних сходинок, підіймається на годинникову вежу. Тут він вручну перемотує трос, до якого прикріплений тягар, що приводить у рух годинниковий механізм. Також майстер перевіряє точність годинника і при потребі регулює його. Як саме? У пригоді стають пенні й півпенні старого зразка. Якщо годинник відстає, то на його чотириметровий маятник, який коливається що дві секунди, майстер кладе ще одну монетку. Якщо ж поспішає, то забирає.

[Ілюстрація]

Старі пенні допомагають регулювати точність годинника

[Відомості про джерела]

Winding clock: AP Photo/Lefteris Pitarakis; coins on ledge: Parliamentary copyright images are reproduced with the permission of Parliament

[Ілюстрація на сторінці 19]

Кожну годину чути удари великого дзвона вагою 13,7 тонни

[Відомості про джерело]

Popperfoto/Getty Images