«Мейдей! Мейдей! Мейдей!». Сигнал лиха

ВІДТВОРИТИ

«Мейдей! Мейдей! Мейдей!». Сигнал лиха

На риболовецькому судні спалахнула пожежа. У небо здіймалися клуби диму. Команді загрожувала серйозна небезпека. «Корабля “Нотікал Легесі” ніколи б не знайшли, якби капітан не подав сигналу “Мейдей”»,— сказав представник берегової охорони. На сигнал тривоги миттєво зреагувала канадська берегова охорона, і всю команду вдалось врятувати *.

«МЕЙДЕЙ! Мейдей! Мейдей!» Ці слова сповіщають, що хтось потрапив у біду й потребує негайної допомоги. Чи такий радіосигнал дійсно допомагає в критичній ситуації? У 2008 році, отримавши цей сигнал, Берегова охорона США більше як 24 000 разів вирушала на допомогу. Завдяки цьому вдалося врятувати 4910 чоловік — в середньому 13 на день — і допомогти понад 31 000 осіб.

Чому ж використовується сигнал «Мейдей»? І як до винайдення радіозв’язку кораблі сповіщали про лихо?

Які сигнали використовувались раніше?

Коли 1588 року «Санта Марія де ла Роса», один з кораблів іспанської «Непереможної армади», через сильний шторм став некерованим, команда боєм гармат сповістила про своє нещастя. На жаль, ніхто не прийшов на порятунок і корабель з усім екіпажем затонув. В інших випадках моряки кликали на допомогу, підіймаючи спеціальні прапори. Навіть у наші дні білий прапор з червоним косим хрестом — це міжнародний сигнал лиха.

У 1760-х роках моряки почали опановувати зорову сигналізацію, яка називається семафорна азбука. Інформація передавалась сигнальщиком за допомогою прапорців, які він тримав в обидвох руках, наслідуючи положення годинникових стрілок. Кожне з них відповідало якійсь літері чи цифрі.

Однак прапорці, бій гармат і зорові сигнали допомагали тільки тоді, коли інші перебували неподалік і могли їх побачити чи почути. Тож моряки, які опинялися в небезпеці, часто навіть не сподівались на допомогу. Але з часом ситуація змінилася.

Ефективніші сигнали

Величезний прогрес у галузі зв’язку стався в 1840-х роках. Семюел Морзе винайшов код, завдяки якому оператор з допомогою ручного телеграфного ключа міг посилати по дротах різні повідомлення. Поки оператор натискав на цей ключ, людина на іншому кінці приймала електричний імпульс. Морзе призначив кожній букві й цифрі певну комбінацію довгих і коротких звуків чи крапок і тире.

Моряки теж почали послуговуватися азбукою Морзе, але замість телеграфу використовували світло прожектора. Короткий спалах світла означав крапку, а довгий — тире. З часом, повідомляючи про біду, стали посилати простий для передачі сигнал «SOS» *, який складається з трьох крапок, трьох тире і трьох крапок.

Але на цьому винахідники сигналів не зупинилися. У 1901 році Гульєльмо Марконі вперше переслав радіосигнал через Атлантичний океан. Тепер сигнал «SOS» можна було передавати не спалахами світла, а радіохвилями. Все ж радіооператори і далі не могли голосом подавати сигнал лиха. Про сигнал «Мейдей!» поки що ніхто не знав.

У 1906 році Реджінальд Фессенден започаткував радіомовлення, завдяки чому люди на відстані змогли почути живий голос і музику. Послуговуючись радіообладнанням, моряки на відстані 80 кілометрів насолоджувалися трансляцією Фессендена. У 1915 році між Ейфелевою вежею і містом Арлінгтоном (штат Віргінія, США), що за 14 000 кілометрів, було налагоджено радіозв’язок і чимало французів із захопленням слухали живий голос з-за океану. Уявіть собі радість моряків з судна «СС Амеріка», які 1922 року, перебуваючи за більш ніж 600 кілометрів від берега, налагодили радіозв’язок з містом Діл-Біч (штат Нью-Джерсі, США).

Єдиний сигнал лиха

У 1920—1930-х роках багато любителів радіозв’язку почали активно спілкуватися між собою. Але як порозумітися капітанам кораблів, які розмовляють різними мовами? Як послати сигнал про небезпеку, який був би зрозумілим для всіх? Цю проблему вирішили в 1927 році на Міжнародній радіотелеграфній конференції, коли вибрали для міжнародного сигналу лиха слово «Мейдей» *.

Засоби зв’язку і далі вдосконалюються. Наприклад, на зміну гарматним пострілам і сигнальним прапорцями прийшли радари і системи GPS. Також дуже поширене радіоустаткування, що дозволяє рятувальним службам слідкувати за радіоповідомленнями і завжди бути напоготові. Як і у випадку з судном «Нотікал Легесі», хоч би де і коли сталась біда, сигнал «Мейдей! Мейдей! Мейдей!», ймовірно, почують. Якщо сьогодні когось на морі спіткало лихо, він може не сумніватися, що допомога прийде.

[Примітки]

^ абз. 2 З книжки «Незнані герої Канади. Правдиві історії про порятунок».

^ абз. 11 Літери «SOS» обрали тому, що їх легко посилати і приймати. Ці літери не мали якогось особливого значення.

^ абз. 15 Щоб уникнути непорозумінь і чітко сповістити про біду, слово «Мейдей» вирішили повторювати тричі.

[Ілюстрація на сторінці 27]

На судні «Нотікал Легесі» спалахнула пожежа

[Відомості про джерело]

[Ілюстрація на сторінці 28]

Моряки почали послуговуватися азбукою Морзе, але замість телеграфу використовували світло прожектора

[Відомості про джерело]

ПРОБУДИСЬ!