Хвороба, що всюди сіяла страх

Йшов 1854 рік. У Лондоні знову спалахнула епідемія холери. Хвороба ширилася блискавично. Багато почувались зранку зовсім здоровими, а ввечері вже помирали. Від цієї пошесті не було жодних ліків.

У ХІХ столітті всі панічно боялися цієї хвороби, проте ніхто не знав, що її спричиняє. Дехто думав, що холерою — кишковим захворюванням, яке супроводжується сильним проносом і обезводненням,— можна заразитися, вдихаючи шкідливі випари зігнилих органічних решток. Такі припущення здавались логічними. З річки Темзи, яка протікала через Лондон, доносився жахливий сморід. Але чи дійсно ці випари були такі смертоносні?

П’ять років до того лікар Джон Сноу висунув припущення, що холеру спричиняє не забруднене повітря, а заражена вода. Інший лікар, Вільям Бадд, вважав, що хвороба переноситься грибками.

Під час епідемії 1854 року Сноу вирішив перевірити свою теорію і з’ясувати, як заразилися холерою мешканці лондонського району Сохо. «Що спільного між цими жертвами?» — думав він. Сноу зробив дивовижне відкриття: всі, хто заразився холерою в цьому районі, брали воду з одного джерела. А та вода була заражена каналізаційними стоками, які містили збудник холери *!

Того ж року італійський вчений Філіппо Пачіні теж зробив важливе відкриття. Він опублікував статтю про живі організми, які є збудниками холери. Однак на його дослідження не звернули великої уваги, як і на відкриття Сноу та Бадда. Холера лютувала в країні аж до 1858 року.

Великий сморід

Парламент не поспішав будувати нову каналізаційну систему, щоб припинити забруднення Темзи. Але спекотне літо 1858 року змусило урядовців до дій. Сморід, який доносився з річки до Палати громад, був настільки нестерпним, що політики завішували вікна полотнищами, змоченими в дезінфікаційному засобі. Отож великий  сморід посприяв вирішенню проблеми. За 18 днів Парламент прийняв рішення про будівництво нової каналізації.

Було споруджено величезну каналізаційну мережу, завдяки якій стічні води не потрапляли в річку, а відводилися на схід Лондона. Під час припливу нечистоти випускали в море, і вода, відходячи, забирала їх з собою. Результати були вражаючими. Щойно увесь Лондон під’єднали до нової каналізаційної системи, епідемія припинилася.

Тепер всі зрозуміли, що холеру спричиняло не заражене повітря, а інфікована вода та їжа. Також з’ясувалося: щоб попередити нові випадки хвороби, треба дбати про санітарію.

Закон, що випереджував час

За тисячі років до спалаху в Лондоні епідемії холери Мойсей вивів ізраїльський народ з Єгипту. Хоча ізраїльтяни мандрували Сінайською пустелею 40 років, вони ніколи не страждали від якихось епідемій, скажімо холери. Як їм вдалося оберегтись від інфекційних хвороб?

Ізраїльтяни отримали наказ справляти нужду й заривати екскременти тільки за табором, аби не забруднювались водні джерела і територія, на якій вони проживали. Цей наказ міститься в Біблії у Повторення Закону 23:13, 14. Там сказано:

«Місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість».

 Завдяки цій простій вказівці ізраїльтяни були захищені від хвороб, які спустошували довколишні народи. Подібні правила гігієни зберігають людям життя і в наш час *. Ось приклад.

«У таборах ніколи не спалахували епідемії»

У 1970-х роках через жорстокі переслідування чимало Свідків Єгови були змушені втікати з Малаві. Вони знайшли прихисток у Мозамбіку. Там понад 30 000 чоловіків, жінок і дітей розселилися в десяти таборах біженців. У таких таборах часто ширяться хвороби, що передаються через воду. Як Свідкам жилося в таборах?

Лемон Кабвазі разом з 17 000 Свідків мешкав у найбільшому таборі в місті Млангені. Він пригадує: «Ми постійно підтримували в таборі чистоту. За межами табору ми викопали ями для сміття та ями для туалету, і нікому не дозволялось справляти нужду в таборі. Добровольці дбали про санітарію, зокрема про чистоту води, яку приносили з різних криниць, викопаних поза табором. Хоча нас було багато, ми дотримувались біблійних норм щодо гігієни, тому в таборах ніколи не спалахували епідемії і ніхто не захворів на холеру».

На жаль, у деяких частинах світу чимало помешкань не має належної каналізації. Хвороби, які передаються через людські екскременти, щодня забирають життя майже 5000 дітей.

Сьогодні холері та іншим інфекційним захворюванням можна запобігти, скажімо дотримуючись правил гігієни. Все ж людство далі потерпає від багатьох хвороб. Але Біблія обіцяє, що незабаром всі хвороби зникнуть. В Об’явлення 21:4 сказано, що під правлінням Божого Царства «вже не буде ані смерті, ані жалоби, ані голосіння, ані болю». Тоді сповниться біблійна обітниця: «Не скаже мешканець “Я хворий”» (Ісаї 33:24).

Про Боже Царство і те, що воно зробить для людства, розповідається в 3-му і 8-му розділах книжки «Чого насправді вчить Біблія?», опублікованій Свідками Єгови

[Примітки]

[Вставка на сторінці 21]

Річка Темза, яка протікає через Лондон, була заражена каналізаційними стоками, які містили збудник холери. Це відображається на багатьох ілюстраціях того часу

[Ілюстрація на сторінці 22]

Понад 30 000 чоловіків, жінок і дітей розселилися у Мозамбіку в десяти таборах біженців, де вони постійно підтримували чистоту

[Відомості про ілюстрації, сторінка 20]

Death on Thames: © Mary Evans Picture Library; map: University of Texas Libraries