Задум чи випадок?

Язик колібрі

● Вчені досліджують мікродози крові, ДНК та інших речовин на скельцях завбільшки з вашу долоню. Під час таких досліджень для переміщення крихітних краплинок використовуються мікровідсмоктувачі або насоси. Однак вони не дуже ефективні. Чи існує ліпший метод для переміщення крихітних краплинок? Д-р Джон Буш з Массачусетського технологічного інституту каже, що «природа вже вирішила цю проблему».

Поміркуйте. Колібрі не витрачає енергії, щоб висмоктувати нектар з квіток. Натомість пташка використовує силу зчеплення, завдяки якій вода на рівній поверхні, протидіючи силі тяжіння, збирається в краплини. Коли язик колібрі торкається поверхні нектару, то скручується в тоненьку трубочку, по якій солодка рідина піднімається вгору. По суті, пташка не затрачає жодних зусиль, оскільки нектар сам тече їй у горло. Колібрі п’є нектар з вражаючою швидкістю, наповнюючи язик-трубочку приблизно 20 разів за секунду!

Такий «природний сифон» вчені виявили і в деяких сивкових птахів, котрі подібним способом п’ють воду. Ось що сказав про пташиний «сифон» професор Марк Денні зі Станфордського університету (Каліфорнія, США): «Це справжнє диво інженерії, фізики і прикладної математики... Якби попросити якогось інженера чи математика розробити спосіб надходження води із дзьоба в рот птаха, вони навряд чи створили б щось подібне».

Як ви вважаєте: чи крихітний язик колібрі, який швидко й вправно збирає нектар, виник випадково, чи внаслідок чийогось задуму?

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 23]

© Richard Mittleman/​Gon2Foto/​Alamy