Що допоможе згорьованим

«Близький Господь до тих, у кого розбите серце» (Псалом 34:19, Хом.).

СМЕРТЬ близької людини викликає різні почуття. Після шоку й заціпеніння вас може огорнути смуток або навіть почуття вини чи гніву. Як говорилося у попередній статті, кожен горює по-своєму. Тому ви не обов’язково матимете усі ці почуття. Проте коли хочете вилити свій жаль, не стримуйтесь.

«Не стримуйте своїх почуттів»

Елоїза, слова якої згадувались раніше, намагалася стримувати свої почуття, коли померла її мама. «Спочатку я плакала,— каже вона,— але невдовзі стала придушувати емоції, як робила, коли втрачала пацієнта. Через це моє здоров’я значно погіршилось. Тому я раджу: “Не стримуйте своїх почуттів. Вилийте свій жаль та смуток, і вам стане легше”».

Однак ви можете далі горювати, навіть коли пройде багато часу. Сесилія, у котрої від раку помер чоловік, розповідає: «Після його смерті минуло досить часу, і декому здається, що я вже мала б змиритися з втратою. Але я все ще сумую, і через це мені дуже прикро».

Якщо у вас були подібні думки, то пам’ятайте: немає «правильного» способу горювати. Одні порівняно легко відходять після смерті, інші ж ні. Не підганяйте себе і не встановлюйте жодних часових меж, коли треба повернутися до нормального життя *.

А що, коли вам ніяк не вдається подолати свого розпачу й смутку і ви вже знесилені від цієї боротьби? Праведний чоловік Яків, дізнавшись про смерть свого сина Йосипа, ніяк «не міг утішитися» (Буття 37:35). Якщо ви почуваєтесь подібно, то що вам робити, аби смуток не поглинув вас цілком?

Дбайте про себе. «Часом я почуваюсь жахливо втомленою і, здається, більше не витримаю»,— каже Сесилія. Смуток  дійсно виснажує фізично й емоційно. Тому дуже важливо дбати про своє здоров’я, достатньо відпочивати і добре харчуватися.

Можливо, вам не хочеться ні їсти, ні готувати, ні робити покупок. Проте через погане харчування ви ризикуєте захворіти і тоді ваш фізичний та емоційний стан значно погіршиться. Щоб підтримати здоров’я, намагайтеся їсти хоча б трохи *.

Якщо дозволяють обставини, робіть якісь вправи або більше гуляйте. Завдяки цьому ви частіше будете на свіжому повітрі і ліпше почуватиметесь, адже під час руху виділяються ендорфіни — речовини, які сприяють доброму настрою.

Не відмовляйтесь від допомоги. Приймати допомогу інших дуже важливо, коли помирає подружній партнер. Можливо, лише він займався деякими справами, наприклад господарством або фінансовими питаннями, і тепер ви не знаєте, як їх виконувати. У такому випадку вам стануть у пригоді тактовні поради друзів (Приповістей 25:11).

Про правдивого друга у Біблії сказано, що в біді «він робиться братом» (Приповістей 17:17). Тому не  усамітнюйтесь, думаючи, що будете тягарем для інших. Підтримка друзів є неоціненною у ці важкі часи. Саллі, молода жінка, в якої померла мама, з вдячністю пригадує: «Друзі запрошували мене проводити разом час, і тоді я хоч на трохи забувала про свою жахливу самотність. Мені було приємно, коли хтось запитував, як я почуваюся після смерті мами. Завдяки таким розмовам я змогла повернутися до душевної рівноваги».

Не бійтесь спогадів. Намагайтесь згадувати приємні хвилини, проведені з дорогою вам людиною. У цьому дуже допомагають фотографії. Щоправда, спочатку такі спогади можуть бути болючими, але згодом вони приноситимуть більше радості, ніж смутку.

Дехто також веде щоденник, в якому записує приємні спогади і те, що не встиг сказати близькій людині ще за її життя. Коли читаєш написане, починаєш розуміти самого себе. Виливши на сторінках щоденника свої почуття, можна отримати емоційне полегшення.

А чи слід зберігати особисті речі померлого? Щодо цього існують різні думки. Одні вважають, що це перешкоджає змиритися з втратою. Інші ж переконані в протилежному. «Я зберігаю багато маминих речей,— каже Саллі.— Це допомагає мені долати смуток» *.

Покладайся на «Бога усілякої потіхи». У Біблії говориться: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає» (Псалом 55:23). Молитва — це не лише можливість висловити свої почуття. Це справжнє спілкування з «Богом усілякої потіхи. Він потішає нас у всіх лихах» (2 Коринфян 1:3, 4).

Святе Письмо містить слова особливої потіхи. Апостол Павло написав: «Я... покладаю надію на Бога, що буде воскресіння праведних і неправедних» (Дії 24:15). Роздуми про воскресіння приносять велике полегшення тим, хто в жалобі *. В цьому переконалась Лорен, у котрої загинув в автокатастрофі брат підліткового віку. Вона каже: «Навіть коли мені було дуже важко, я брала в руки Біблію і читала хоча б один вірш. Я вибирала підбадьорливі для мене вірші і перечитувала їх знову і знову. Один з них містив слова Ісуса,  які він промовив до Марти після смерті Лазаря: “Твій брат воскресне”» (Івана 11:23).

«Не дозволяйте горю поглинути вас»

Смерть завдає жахливого болю. Але якщо ви не будете придушувати своїх емоцій, це допоможе вам здобути душевну рівновагу. Не думайте, що повертаючись до нормального життя, ви зраджуєте або забуваєте дорогу вам людину. Насправді ви ніколи не зможете її забути. Спогади час від часу будуть накочуватися на вас, наче хвилі, та помалу біль почне вщухати.

Згодом ви зможете згадувати навіть найважчі хвилини. Ешлі, слова якої цитувалися у попередній статті, каже: «Пригадую день, коли померла мама. Здавалося, що їй стало ліпше, адже вперше за багато днів вона піднялася з ліжка. Сестра розчісувала мамине волосся, і ми втрьох з чогось сміялися. Я була щаслива, бо вже так давно не бачила усмішки на її обличчі. Мама дуже тішилася, що ми всі разом».

Крім того, ви також зможете роздумувати над тим, чого навчилися від близької людини. За словами Саллі, її «мама була чудовим вчителем і вміла давати поради, не зачіпаючи нічиїх почуттів. Вона навчила мене приймати власні мудрі рішення, а не просто робити те, що кажуть батьки».

Можливо, саме спогади про дорогу людину допоможуть вам повернутися до нормального життя. Це підтверджують слова молодого чоловіка, на ім’я Алекс: «Після смерті тата я постановив жити так, як він мене вчив,— ніколи не забувати тішитися життям. І я кажу тим, хто втратив батька або матір: ви ніколи не зможете цілком погодитися з їхньою смертю, але не дозволяйте горю поглинути вас. Плачте й сумуйте, однак пам’ятайте, що перед вами життя і його треба прожити якнайкраще».

[Примітки]

[Вставка на сторінці 8]

«Навіть коли мені було дуже важко, я брала в руки Біблію і читала хоча б один вірш» (Лорен)

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 7]

ЯК СПРАВЛЯТИСЯ З ПОЧУТТЯМ ВИНИ

Можливо, вам здається, ніби смерті близької вам особи посприяла ваша недбалість та неувага у ставленні до неї. Допомогти може вже саме усвідомлення того, що почуття вини — реальної чи вигаданої — є нормальною реакцією людини, котра переживає таке горе. І знову ж таки не думайте, що вам слід тримати такі почуття при собі. Ви знайдете полегкість, якщо поділитеся з кимось, наскільки винними почуваєтесь.

Однак завважте, що, хоч би як сильно ми любили іншу людину, ми не в стані управляти її життям, а також не можемо відвернути від тих, кого любимо, «час і випадок» (Екклезіяста 9:11, Моск.). Крім того, ваші мотиви, безсумнівно, не були поганими. Наприклад, хіба можна казати, нібито ви хотіли, щоб дорога вам людина захворіла і померла, бо не організували раніше візиту до лікаря? Звичайно, що ні! У такому разі чи й справді ви винні у смерті тієї людини? Ні.

Одна мати навчилася давати собі раду з почуттям вини після того, як її дочка загинула в автокатастрофі. Вона каже: «Я почувалася винною, адже це я вислала її з дому. Але пізніше я зрозуміла, що звинувачувати себе у трагедії безглуздо. Нічого не було неправильного в тому, що я послала її з батьком виконати певне доручення. Виною цьому є жахлива дорожня пригода».

«Але мені шкода, що стільки всього не вдалося сказати або зробити»,— скажете, можливо, ви. То правда, та хто з нас може претендувати на звання досконалого батька, матері чи дитини? Біблія нагадує нам: «Багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий» (Якова 3:2; Римлян 5:12). Тож примиріться з фактом, що ви недосконалі. Зосереджуючись на безконечному «якби я...», ви нічого не зміните, але тільки можете сповільнити своє емоційне видужування *.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 6]

Іноді старенькі згорьовані батьки мусять потішати своїх дітей, які зазнали болісної втрати

[Ілюстрації на сторінці 9]

Завдяки веденню щоденника, перегляду фотографій та допомозі інших ви зможете відновити душевну рівновагу