Будьмо вдячні за те, що отримали

ЛЮДСЬКИЙ організм дійсно винятковий. Жодній тварині не під силу робити те, на що здатна людина. І одна з причин цього криється у нашій поставі. Оскільки ми ходимо на двох ногах, то збільшується наше поле зору і звільняються руки для різних справ. Уявіть собі, наскільки ми були б обмежені, якби ходили на чотирьох!

Другою причиною є складна сенсорна система людини. До цієї системи належать руки, вуха, очі і наш дивовижний мозок. Обговорімо кожну складову сенсорної системи зокрема.

Руки

Наші руки не лише дуже гарні, але й надзвичайно вправні. Ними ми одягаємо нитку в голку і рубаємо дрова, малюємо портрет і граємо на піаніно. Крім того, наші руки дуже чутливі. Достатньо миттєвого дотику, аби визначити, що саме перед нами: хутро, папір, шкіра, метал, вода чи дерево. Дійсно, руки допомагають нам не лише хапати предмети і виконувати якусь роботу, але й пізнавати довколишній світ. Також ними можна передати свою любов і ніжність.

Чому ж людські руки такі унікальні? Причин існує багато, однак ми розглянемо тільки чотири з них.

1. Загалом у двох наших руках є понад 50 кісток, а це близько чверті усіх кісток людського тіла. Завдяки вдалому поєднанню кісток, суглобів і зв’язок наші руки неймовірно гнучкі.

2. Великий палець людської руки протиставлений чотирьом іншим. Він прикріплений до сідлоподібного суглоба, в якого поверхні обох кісток мають вигляд сідла і сполучаються під прямим кутом. Цей суглоб, прилеглі до нього м’язи й інші тканини надають великому пальцю надзвичайної гнучкості і сили.

3. Роботу руки координує три групи м’язів. Дві з них — розгиначі та згиначі — значно сильніші. Вони розташовані у передпліччі і керують рухом пальців через сухожилля. Якби ці м’язи були в кисті, вона виглядала б дуже громіздкою і незграбною. Третя група, значно менша, міститься у самій кисті й відповідає за точність руху пальців.

4. Наші пальці — це свого роду живі сенсори. Лише на одному квадратному сантиметрі їхніх подушечок є біля 2500 рецепторів різних видів, і кожен вид виконує свою функцію. За допомогою рецепторів ми відчуваємо текстуру предмета, температуру, вологість, вібрацію, тиск та біль. Вважається, що наші пальці значно  чутливіші за будь-який створений людиною датчик дотику.

Вуха

Хоча деякі тварини чують звуки, яких не вловлює людина, наші вуха та мозок разом становлять потужну слухову систему. Ми можемо визначити гучність, висоту і тон звуку, а також його джерело і приблизну відстань до нього. Людина з нормальним слухом чує звуки частотою приблизно від 20 до 20 000 герців (один герц дорівнює одному коливанню за секунду). Найкраще ми сприймаємо звуки частотою 1000—5000 герців і відчуваємо зміну частоти лише на один герц, скажімо з 440 на 441.

Людське вухо, а точніше його барабанна перетинка, таке чутливе, що може вловити звукові хвилі, довжина яких менша за діаметр атома. Згідно з однією університетською лекцією, «слухова система людини настільки чутлива, що більша чутливість фізіологічно неможлива... Незначне підвищення нашої чутливості призвело б до того, що ми постійно чули б свист», спричинений рухом атомів і молекул повітря.

Звукові хвилі викликають коливання барабанної перетинки. Це коливання механічно посилюється і передається до внутрішнього вуха через маленькі слухові кісточки — молоточок, коваделко і стремінце, котрі діють як важіль. А що стається, коли раптом лунає оглушливий звук? У таких випадках спрацьовує захисний механізм. Інтенсивність вібрації від голосного звуку зменшується завдяки крихітним м’язам, які контролюють слухові кісточки. Але якщо оглушливий звук лунає надто довго, цей механізм не діє.  Тоді наш слух може зазнати невідворотної шкоди. Отож оберігаймо цей дивовижний дар, котрим наділив нас Творець (Псалом 139:14).

Наша слухова система також допомагає нам визначити джерело звуку. Цьому сприяє зокрема те, що ми маємо два вуха у формі мушлі, слухові ходи і мозок, здатний обробляти інформацію з надзвичайною точністю. Якщо сила звуку в одному вусі трошки більша, ніж у другому, або звук досягає одного вуха на 30-мільйонну частку секунди швидше, ніж другого, мозок відразу підказує нам джерело звуку.

Уявіть собі, що вам потрібно визначити джерело звуку, не послуговуючись даром слуху. Для цього ви маєте знати вищу математику та ще й виконувати всі розрахунки блискавично! Якби котрийсь інженер створив щось на кшталт слухової системи, якою нас наділив Творець, то він прославився б на весь світ. Тому дуже прикро, що наш геніальний Конструктор не отримує належної подяки за його дивовижні дари (Римлян 1:20).

Очі

За підрахунками деяких науковців, людина з добрим зором отримує через очі біля 80 відсотків інформації про довколишній світ. Внаслідок тісної співпраці очей і мозку ми бачимо в кольорах, сприймаємо переміщення предметів та зображень у безперервному русі, а не окремими кадрами, впізнаємо об’єкти за їхніми формами і бачимо тривимірне зображення. До того ж наші очі легко пристосовуються до світла різної інтенсивності.

Щоб ми могли бачити при будь-якому освітленні, існує кілька механізмів. Наприклад, при потребі зіниця розширяється від 1,5 до 8 міліметрів у діаметрі, і тоді в око потрапляє у 30 разів більше світла. Далі світло проходить через кришталик і фокусується на сітківці, внаслідок чого світлова енергія зростає у 100 000 разів. Тому ніколи не дивіться на сонце незахищеними очима.

У сітківці є два типи фоторецепторів — колбочки (приблизно 6 мільйонів), які забезпечують кольорове зображення і його чіткість, а також палички (120—140 мільйонів), які в тисячу разів чутливіші за колбочки і допомагають бачити при тьмяному світлі. За відповідних умов паличка здатна вловити один фотон, тобто найменшу частинку світла.

Інший механізм пов’язаний з нейронами сітківки, які з’єднані з колбочками і паличками. За даними Американської оптометричної асоціації, ці нейрони пристосовуються до темряви за «лічені секунди і покращують нічний зір у десять або й більше разів. Завдяки такій властивості нейронів наше око подібне до незвичайного фотоапарата, який одночасно знімає на плівку з високою і низькою чутливістю».

Сучасні фотоапарати, сканери і комп’ютери, хоча й оснащені програмним забезпеченням, не йдуть у жодне порівняння з сенсорною системою людини. Тож чи мудро приписувати нашу неймовірно складну сенсорну систему сліпому випадку, як це роблять еволюціоністи? Божий слуга, на ім’я Йов, який жив багато століть тому, знав порівняно мало про складність нашого організму. Все ж він усвідомлював, що своїм життям завдячує Богу, оскільки сказав: «Твої руки створили мене» (Йова 10:8).

Мозок

Усі сигнали, що надходять від органів чуття, передаються по нервових волокнах до мозку. Він розшифровує ці сигнали з блискавичною швидкістю і пов’язує їх з інформацією, яка вже є в пам’яті. Власне тому певний запах може відразу пригадати давно забутий випадок. Також, коли ви бачите лише частину чогось знайомого — наприклад, кінчик хвоста вашого котика, мозок домальовує решту і підказує вам, що домашній улюбленець поряд.

Звичайно, ніхто не заклав наперед у ваш мозок інформації про те, як виглядає кіт, як пахне троянда, як дзюркоче  вода або яким на дотик є хутро. Всього цього мозок навчився сам. Це добре видно на прикладі сліпих від народження людей, котрим лікарі повернули зір. Їхній мозок мусить навчитися розшифровувати потік зорових сигналів, котрі він тепер отримує. Як такі люди реагують на те, що бачать?

Уже невдовзі після операції вони можуть сприймати кольори, рух і прості форми. Але пізніше процес одужання відбувається по-різному. Діти, особливо маленькі, і далі швидко вчаться пізнавати світ. А з дорослими ситуація виглядає гірше, бо їм зазвичай важко розпізнавати навіть обличчя знайомих. За даними лабораторії Коха, що при Каліфорнійському інституті технології, у більшості «зцілених» дорослих «після ейфорії наступає розчарування й дезорієнтація, які часто призводять до глибокої депресії».

Все це допомагає нам ще більше цінувати чуда, які робив Ісус Христос на землі. Сліпі не тільки прозрівали, але й розуміли бачене. Глухі починали не лише чути, а й розрізняти довколишні звуки. Подібно й німий чоловік міг відразу говорити нормально, що неможливе у випадку тих, хто народився німим (Матвія 15:30; Марка 8:22—25; Луки 7:21, 22). І, безумовно, жодна людина, якій Ісус повернув зір, не страждала згодом від депресії. Один зцілений чоловік сміливо заступився за Ісуса, сказавши релігійним противникам: «З давніх-давен нечувано, аби хтось відкрив очі сліпому від народження. І якби цей чоловік був не від Бога, то нічого не зміг би виконати» (Івана 9:1—38).

У наступній статті, ми розглянемо деякі внутрішні риси людини, як-от мужність та любов. Чи ви задумувалися, чому ці риси притаманні лише нам? Саме цей факт є серйозною перешкодою для прибічників еволюції, які твердять, що ми походимо від тварин.

[Рамка на сторінці 7]

НАШ МОЗОК — СПРАВЖНЄ ДИВО

Науковці досі не можуть розгадати, як наш мозок сприймає дотик, звук, зображення та запах. «Навіть досліджуючи мозок,— каже вчений Джеральд Шредер,— неможливо зрозуміти, як люди бачать слова, котрі в цю хвилину читають».

«Раніше,— продовжує він,— ми й не здогадувались, наскільки складною є робота мозку. Відкриття цього ставить під сумнів теорію, за якою життя виникло внаслідок сліпої еволюції». На думку вченого, «якби Дарвін знав, яка мудрість криється в живих організмах, то запропонував би зовсім іншу теорію».

[Схема/Ілюстрації на сторінці 5]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Кістки

Сідлоподібний суглоб

М’язи

Чутливі подушечки

[Ілюстрація]

Завдяки чому наші руки такі вправні?

[Ілюстрація на сторінці 7]

Наш мозок розшифровує сигнали, що надходять від органів чуття, і пов’язує їх з інформацією, яка вже є в пам’яті