«Я лише забирав свою пошту»

«НІКОЛИ не забуду того дня. У понеділок зранку я зайшов на пошту,— згадує Андре, білошкірий уродженець Південно-Африканської Республіки, який живе в Намібії.— Там було повно людей. Неподалік від мене стояла якась сумка. Я забрав свою пошту і поїхав. Не пройшло й трьох хвилин, як почувся потужний вибух. Виявилось, що в кількох метрах від місця, де я стояв, розірвалась бомба.

Я лише забирав свою пошту. Але цей звичайний епізод з життя тепер пов’язаний для мене з величезним потрясінням, адже тоді від вибуху бомби загинули ні в чому не винні люди, серед них і мої знайомі. Я здригаюсь при згадці про це, хоча пройшло вже понад 25 років. Іноді в пам’яті виринає побачене на місці трагедії, і кожного разу мене охоплює жах від думки, що я був усього за крок від смерті».

Всесвітня проблема

Можливо, нічого подібного у вашому житті не відбувалося. Але, як ви знаєте, такі трагедії стаються по всьому світі дуже часто. Дедалі більше людей заради досягнення своїх цілей вдається до насильницьких дій, які називають терористичними актами. (Дивіться супровідну інформацію «Хто такі терористи?» на наступній сторінці).

У ході дослідження журналіст Ассаф Могадам виявив, що 1997 року «терористи-смертники регулярно здійснювали теракти лише в чотирьох країнах». Але вже у 2008 році той самий журналіст написав,  що «теракти, скоєні смертниками, відбувалися у понад тридцяти країнах на всіх континентах, крім Австралії й Антарктики». Могадам дійшов висновку, що теракти «здійснює все більше організацій, і від них щороку гине чимраз більше людей» (Ассаф Могадам «Глобалізація мучеництва», англ.).

Повернімося до теракту, згаданого напочатку. Відповідальність за нього взяло на себе угруповання, члени якого вважали себе борцями за свободу свого народу і намагались здобути незалежність країни. Але чому для досягнення своїх цілей люди влаштовують теракти? Ось історія Хафені.

Він народився в Замбії, його дитинство пройшло в таборах для біженців у сусідніх країнах. «Жорстоке і несправедливе ставлення до моїх рідних та інших людей викликало в мене гнів»,— розповідає Хафені. Він приєднався до збройного угруповання, до якого належали його батьки.

Згадуючи ті часи, Хафені ділиться: «Мої найгіркіші спогади пов’язані з життям у таборах для біженців. Діти залишалися самі, без матерів, батьків та братів і сестер. Усі дорослі йшли воювати. Багато хто з них так і не повернувся. Я ніколи не бачив свого тата, навіть на фотографії. Я лише знаю, що він загинув у бою. Це залишило глибоку рану в моєму серці».

Проблеми, які підштовхують людей до терактів, дуже складні. Але збагнувши їхню суть, ви зрозумієте, що́ потрібно для припинення насилля.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

ХТО ТАКІ ТЕРОРИСТИ?

Соціолог Марк Юргенсмайєр пояснює: «Людина називає чи не називає акт насилля “терористичним” у залежності від того, чи розцінює його як справедливий. Великою мірою вживання цього терміну залежить від погляду на світ: якщо вважати, що у світі панує мир, тоді насильницький акт сприймається як терористичний. Якщо ж вважати, що світ охоплений війною, то акт насилля стає цілком виправданим».

Часто слову «терорист» надають політичного змісту. Багато угруповань називають себе борцями за свободу, а не терористами. На думку американської дослідниці Джессіки Стерн, тероризму притаманні такі ознаки: по-перше, акти насилля спрямовані проти мирного населення, по-друге, вони мають посіяти страх. З цього можна зробити висновок, що збройні угруповання,— незалежно від того, чи за ними стоять повстанці, чи уряд,— часто використовують тактику терору і насильницькі методи.