ЧЛЕНИ духівництва, які кажуть, що знають відповідь на це запитання, часто навчають, що страждання — це Божа кара. Наприклад, після землетрусу на Гаїті один священик у столиці говорив своїй пастві, що це лихо було попередженням від Бога. Інші священнослужителі менш догматичні. Американський ад’юнкт-професор з питань релігії каже, що багато людей вважає таємницею те, чому Бог посилає такі лиха. Вони думають: «Не наша справа запитувати про це. Ми повинні просто мати віру».

Чи Бог дійсно «посилає» страждання? Біблія чітко відповідає, що ні. Страждання не входили у його намір щодо людства. Нещастя почались, коли перша пара збунтувалася проти Божої влади та вирішила встановити власні норми добра і зла. Адам з Євою відвернулися від Бога Єгови й пожали гіркі плоди. Сьогодні ми відчуваємо наслідки їхнього рішення. Тож Бога в жодному випадку не можна звинувачувати в людських нещастях. У Біблії написано: «Під час випробування нехай ніхто не говорить: “Мене випробовує Бог”, тому що Бога неможливо випробовувати злом і він сам нікого не випробовує» (Якова 1:13). Страждань зазнають усі, навіть ті, кого любить Бог. Розгляньмо кілька прикладів.

• Пророк Єлисей мав невиліковну хворобу (2 Царів 13:14).

• Апостол Павло писав про себе та своїх товаришів: «Ми аж до цього часу зносимо голод і спрагу, ходимо бідно вдягнені, зазнаємо́ знущань, не маємо даху над головою» (1 Коринфян 4:11).

• Християнин Епафродит був хворий і пригнічений (Филип’ян 2:25, 26).

Ніде в Біблії не говориться, що це Бог покарав вищезгаданих чоловіків за їхні гріхи. Святе Письмо виявляє, що Бог не спричиняє страждань, і подає три основні причини, чому вони існують.

«Що людина посіє, те й пожне» (Галатів 6:7). Якщо хтось курить, ризиковано водить автомобіль або марнує зароблені гроші, то він винен у гірких наслідках своїх вчинків.

Часто самі люди завдають одні одним страждань через свої егоїстичні прагнення. Пригадаймо злочини, вчинені нацистським режимом, та непоодинокі випадки наруги над дітьми. Неправильно послуговуючись свободою вибору, дехто спричиняє страждання невинним людям.

Коли у першому столітті н. е. в Єрусалимі впала велика вежа, загинуло 18 осіб. Говорячи про тих людей, Ісус промовив: «Думаєте, що ті... були більшими винуватцями, ніж інші мешканці Єрусалима? Кажу вам, анітрохи» (Луки 13:4, 5). Ісус знав, що це не була Божа кара. Він пам’ятав слова зі Святого Письма: «Час і випадок панують над усіма» (Екклезіяста 9:11, Москаленко). Багато трагедій стається через те, що хтось опиняється в невідповідному місці у невідповідний час або через людські помилки. Наприклад, за достовірними даними, люди зазнають значно більше страждань, коли ігнорують попередження і не дотримуються норм будівництва в районах, де трапляються стихійні лиха. Тоді через збіг обставин потерпає більша кількість людей.

У Біблії сказано: «Весь світ лежить у владі Злого» (Івана 12:31; 1 Івана 5:19). «Злий» — це Сатана Диявол, могутня духовна істота. Він є «правителем влади повітря, тобто духом, який тепер діє в синах непослуху» (Ефесян 2:2). Такі жахливі злочини, як геноцид та насилля над дітьми, беззаперечно свідчать про вплив Сатани на людей.

Однак чи це означає, що Бог байдужий до наших страждань? Чи може і чи хоче він покласти їм край?