Виховання дітей дошкільного і шкільного віку

«До п’яти років, поки діти перебувають у затишному домашньому середовищі, дуже легко прищеплювати їм хороші риси. Але в школі ваша дитина стикається з тим, що довколишні поводяться і говорять інакше, ніж вона була навчена вдома» (Вальтер, Італія).

КОЛИ дитина росте, то постійно розширює межі свого світу. Вона спілкується з новими людьми: друзями, однокласниками і родичами. З вищенаведених слів Вальтера видно, що тепер на життя дитини впливаєте не тільки ви. Тому дуже важливо правильно використати цей час і навчити дитину слухняності та ввічливості. Крім того, їй необхідно пояснювати, що є правильним, а що неправильним.

Все це не з’явиться в дитини швидко і саме по собі. Мабуть, вам доведеться застосовувати таку біблійну пораду: «Напучуй, докоряй, настійно заохочуй і при цьому повною мірою виявляй довготерпіння та послуговуйся мистецтвом навчати» (2 Тимофія 4:2). Ось який обов’язок мали ізраїльські батьки стосовно Божого Закону: «Пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7). Як видно з цих слів, дуже важливо постійно наставляти своїх дітей.

Виховання дітей пов’язано з багатьма труднощами. Розгляньмо декілька з них.

Час слухати

Біблія каже, що є «час говорити», але є і час слухати (Екклезіяста 3:7). Як навчити дитину бути уважною, коли говорять інші, в тому числі ви? Один зі способів — подавати хороший приклад. Чи ви уважно слухаєте інших, а також своїх дітей?

Увага дітей дуже швидко розсіюється, тож, намагаючись спілкуватися з ними, запасіться терпінням. Всі діти різні, тому будьте спостережливими і старайтесь визначити, який спосіб спілкування найбільше підходить для вашої дитини. Наприклад, Дейвід, батько з Великобританії, говорить: «Я прошу доньку повторити своїми словами те, що я тільки-но сказав. Завдяки цьому з віком вона навчилась краще слухати».

Ісус, навчаючи своїх учнів, якось сказав їм: «Звертайте увагу на те, як ви слухаєте» (Луки 8:18). Якщо таке нагадування необхідне дорослим, наскільки ж більше воно потрібне дітям!

«Продовжуйте з готовністю прощати»

У Біблії сказано: «Терпеливо зносьте один одного і продовжуйте з готовністю  прощати, якщо маєте підстави на когось поскаржитись» (Колосян 3:13). Дітей можна вчити прощати. Як?

У цьому вам теж потрібно подавати приклад. Нехай діти бачать, що ви готові прощати інших. Марина, мати з Росії, намагається так робити. Вона каже: «Ми стараємось подавати нашим дітям добрий приклад, коли прощаємо інших, йдемо на поступки і не ображаємось. Якщо я помиляюсь, то прошу вибачення в дітей. Я хочу, щоб з іншими людьми вони поводились так само».

Здатність залагоджувати суперечки і прощати знадобиться дитині у дорослому житті. Вже тепер вчіть дитину бути уважною до інших і відповідати за свої помилки. Для дитини це буде цінним подарунком, який знадобиться їй, коли вона виросте.

«Виявляйте вдячність»

У ці «скрутні часи, коли жити... дуже важко» багато людей є самолюбними (2 Тимофія 3:1, 2). Тому тепер, поки ваші діти ще малі, потрібно допомогти їм розвинути дух вдячності. «Виявляйте вдячність»,— радив апостол Павло (Колосян 3:15).

Навіть малих дітей можна навчити хороших манер і уважності до інших. Як? «Найкраще, що ви можете зробити,— це постійно виявляти вдячність вдома,— каже д-р Кайл Пруетт в інтерв’ю журналу «Перентс» і додає: — Тобто вам варто раз у раз говорити, наскільки ви цінуєте чиюсь допомогу або інші вияви уваги... І над цим потрібно завжди працювати».

Річард, батько з Великобританії, намагається так робити. Він розповідає: «Ми з дружиною показуємо, як потрібно дякувати тим, хто виявив до нас доброту, наприклад вчителям у школі чи дідусям і бабусям. Кожного разу, коли ми йдемо до когось в гості, то готуємо листівку з подякою. Всі діти підписують її або щось на ній малюють». Якщо ваша дитина буде люб’язною і вдячною, вона зможе пізніше зав’язувати близькі та довготривалі стосунки з іншими.

«Не стримуй напучування»

Підростаючи, діти повинні засвоїти важливу істину: за свої вчинки потрібно відповідати. Навіть малі діти несуть відповідальність не лише перед батьками, а й перед тими, хто має над ними владу в школі чи в суспільстві. Допоможіть дітям зрозуміти важливий принцип: що посієш, те й пожнеш (Галатів 6:7). Як це можна зробити?

Біблія радить: «Не стримуй напучування» (Приповістей 23:13). Якщо ви чітко пояснили, яке саме покарання чекає на дитину за поганий вчинок, то не бійтесь дотримати свого слова. «Послідовність — це запорука успіху,— говорить Норма, мати з Аргентини.— Помітивши непослідовність, дитина починає використовувати ситуацію».

Коли батьки наперед чітко пояснять дитині наслідки непослуху, то зможуть уникнути безконечних суперечок після її проступку. Діти схильні менше сперечатися, якщо знають і правила, і наслідки порушення правил, а також якщо впевнені, що цих наслідків не уникнути.

 Звичайно, щоб покарання принесло бажані результати, його не слід здійснювати в гніві. У Біблії говориться: «Відкиньте всіляку озлобленість, гнів, лютість, крик та образливу мову» (Ефесян 4:31). Дітей у жодному разі не можна жорстоко карати або знущатися з них фізично чи емоційно.

Але як навчитися стримувати себе, коли дитина випробовує ваше терпіння? «Це не завжди легко,— визнає Пітер, батько з Нової Зеландії.— Однак дітям треба показати, що покарання — це розплата за їхні вчинки, а не наслідок батьківської нестриманості».

Пітер з дружиною намагаються звертати увагу своїх дітей на добрі результати, які в майбутньому може принести виправлення. «Навіть після того як діти зробили щось дуже недобре,— каже Пітер,— ми говоримо з ними про те, якими вони повинні бути, а не про те, якими поганими вони були».

«Нехай про вашу поміркованість знають усі»

Стосовно виправлення, яке Бог збирався дати своєму народові, він сказав: «Тебе покараю за правом [«до належної міри», НС]» (Єремії 46:28). Ви досягнете найкращих результатів, коли будете карати дитину справедливо і відповідно до її проступку. Апостол Павло радив християнам: «Нехай про вашу поміркованість знають усі» (Филип’ян 4:5).

Бути поміркованим також означає карати дитину, не принижуючи її гідності. Санті, батько з Італії, розповідає: «Я ніколи не принижую сина і дочку. Натомість я визначаю причину проблеми і намагаюсь боротися з нею. Я стараюсь не картати дітей в присутності інших і навіть, якщо можливо, в присутності одне одного. Я не насміхаюся з їхніх проступків ні прилюдно, ні наодинці».

Річард, слова якого наводились раніше, теж вважає, що дуже мудро бути поміркованим. Він каже: «Не можна карати дитину чимраз жорстокіше. Якщо ви вже її покарали, не потрібно постійно про це говорити чи нагадувати про її помилки».

Виховання дітей — важка праця, яка вимагає саможертовності, але разом з тим приносить рясні нагороди. У цьому пересвідчилась Олена, мати з Росії. Вона розповідає: «Я вирішила працювати неповний тиждень, щоб більше часу проводити зі своїм сином. Звичайно, це потребує додаткових зусиль і тягне за собою деякі фінансові втрати. Але коли я бачу його безмежну радість від спілкування зі мною і відчуваю, наскільки ми зблизились, то розумію — це варте будь-яких жертв».

[Ілюстрація на сторінці 11]

Діти можуть навчитися бути уважними до інших

[Ілюстрація на сторінці 12]

Виправляйте дітей, не принижуючи їхньої гідності