Милозвучний спів альпійського ріжка

ЩОБ передавати інформацію на далекі відстані, деякі жителі швейцарських Альп упродовж сторіч використовували унікальний музичний інструмент — альпійський ріжок. І, хоча формат інструмента не кишеньковий (деякі взірці більші за людину у два рази), його можна носити в руці. Деякі види ріжків навіть розкладаються і мають зручні футляри. Звук ріжка розходиться подекуди на  10 кілометрів, відбиваючись луною у високих альпійських долинах.

Народження ріжка

Швейцарські Альпи — рідна домівка цього унікального інструмента. Альпійський ріжок зазвичай виготовляють з гірських ялин. Основа цих дерев має природний вигин, адже вони ростуть на стрімких схилах.

Майстер підшукує ялинку, акуратно розколює її навпіл і вибирає серцевину спеціальним різцем. На це може піти аж 80 годин! Потім майстер шліфує і полірує внутрішню частину обидвох половинок, склеює їх та щільно обмотує берестяною смужкою. Він також прикріпляє дерев’яну ніжку, яка підтримує ріжок, коли на ньому грають. І нарешті, припасувавши підхожий мундштук і прикрасивши розтруб різьбою чи малюнком, майстер покриває ріжок захисним лаком.

Традиційне використання

З покоління в покоління чабани й пастухи звуком ріжка сповіщали своїх рідних у долинах, що в них усе гаразд. Однак насамперед сигналом ріжка вони збирали худобу, щоб подоїти. Ті, хто розводить корів заради молока, здавна вважають, що під час доїння протяжний звук альпійського ріжка заспокоює тварин.

Узимку, коли худоба вже була в хлівах у долині, чимало пастухів брали ріжки і ходили у місто грати. За це вони отримували гроші — додатковий заробіток. У минулому ріжок використовували навіть для того, аби скликати чоловіків на війну.

Як на ньому грати?

Може видаватися, що грати на альпійському ріжку досить легко, адже він не має клапанів. Однак якраз у цьому полягає трудність. Щоб видобути потрібний тон, необхідно регулювати потік повітря у трубці. А це складно.

На альпійському ріжку можна зіграти лише тони натурального звукоряду, тому для нього підходять не всі мелодії. Проте є музика, скомпонована спеціально для ріжка, і вмілі музиканти можуть продемонструвати свій дивовижний хист.

Відомі композитори включали в оркестрові твори альпійський ріжок. Наприклад, Леопольд Моцарт — батько Вольфганга Амадея Моцарта — написав пастораль для пастушого ріжка з оркестром. Брамс відтворював звук альпійського ріжка за допомогою флейт і труб. Також Бетховен у своїй «Пасторальній симфонії» імітував звук цього інструмент, щоб передати атмосферу пастушого життя.

Перша згадка про альпійський ріжок у швейцарських писемних пам’ятках з’являється 1572 року в розрахунковій книзі монастиря Святого Урбана. Минуло майже 500 років, а сьогодні й досі можна почути, як милозвучний голос альпійського ріжка лунає над прекрасними луками швейцарських Альп.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Альпійський ріжок можна розібрати і нести в руці