Ніколи не пізно стати другом Бога

Розповів Олаві Маттіла

«Чи ви знаєте, що у вас є можливість отримати точне знання про Творця?» Це запитання поставив мені один Свідок Єгови, і воно змусило мене задуматись. Тоді я мав більше 80 років, і за своє життя я познайомився з багатьма видатними людьми, в тому числі з політичними діячами. Однак чи в такому віці я дійсно зможу познайомитись з Богом і стати його другом?

Я НАРОДИВСЯ в жовтні 1918 року в місті Хювінкяа (Фінляндія). З дитинства я працював на фермі. Моя сім’я тримала корів, коней, курей і гусей. Я навчився виконувати важку роботу і пишатися плодами своєї праці.

Коли я підріс, батьки заохотили мене здобути освіту. Тож, закінчивши школу, я поїхав з дому і почав навчатись у коледжі. Також я став займатись легкою атлетикою і познайомився з головою Фінської атлетичної асоціації, Урхо Кекконеном. Тоді я не міг припустити, що близько 30 років пан Кекконен буде політичним лідером Фінляндії — спочатку прем’єр-міністром, а згодом президентом. Крім того, я не здогадувався, як знайомство з ним вплине на моє життя.

Слава і влада

У 1939 році між Фінляндією і Радянським Союзом виник збройний конфлікт. У листопаді того року мене призвали в армію. Спочатку я займався підготовкою військових у тилу, а потім став командиром артилерійського взводу. Бої відбувалися в Карелії — регіоні, через який проходив кордон між Фінляндією і Радянським Союзом. Улітку 1941 року в бою під містом Виборгом мене серйозно поранило шрапнеллю і я потрапив у госпіталь. Через поранення я не зміг повернутися на фронт.

У вересні 1944 року я звільнився з армії і знову пішов навчатися у коледжі. Також я відновив заняття легкою атлетикою. Тричі я ставав переможцем чемпіонату Фінляндії з легкої атлетики: двічі в естафетному бігу і один раз у бар’єрному бігу. До того ж я здобув дві вищі освіти — технічну і економічну.

Тим часом Урхо Кекконен став впливовим політиком. У 1952 році, будучи прем’єр-міністром, він запропонував мені дипломатичну роботу в Китаї. Там я познайомився з деякими державними діячами, в тому числі з Мао Цзедуном, тодішнім керівником країни. А ще я зустрів у Китаї найважливішу людину у своєму житті — гарну дівчину Анніккі, яка працювала на міністерство закордонних справ Фінляндії. В листопаді 1956 року ми одружилися.

Наступного року мене перевели у фінське посольство в Аргентині. У тій країні  в нас народилося двоє синів. Ми повернулись до Фінляндії у січні 1960 року, і незабаром у нас з’явилася третя дитина — дівчинка.

На найвищих щаблях влади

Хоча я ніколи не належав до жодної політичної партії, у листопаді 1963 року президент Кекконен запропонував мені посаду міністра зовнішньої торгівлі. Протягом наступних 12 років я працював на шести різних міністерських посадах, зокрема двічі був міністром закордонних справ. Тоді я вірив, що розумним людям під силу вирішити світові проблеми. Але невдовзі мені стало зрозуміло, що людьми керує жага до влади. Я на власні очі бачив негативні наслідки недовіри і заздрості (Екклезіяста 8:9).

Звичайно, я також бачив, що багато людей щиро прагне поліпшити ситуацію. Однак навіть ті політичні керівники, які мають найліпші наміри, не спроможні досягти своїх цілей.

Улітку 1975 року голови 35 держав приїхали до Гельсінкі, щоб взяти участь у Нараді з безпеки і співробітництва в Європі. У той час я був міністром закордонних справ і близьким радником президента Кекконена. Мені доручили займатися організацією Наради і зустрічати всіх державних діячів, які прибували на цю зустріч.

Ті кілька днів стали справжнім випробуванням моїх дипломатичних здібностей. З учасниками Наради було важко домовитися навіть про те, хто де буде сидіти! А втім, я вважав, що ця нарада і зустрічі, які після неї відбулися, посприяли захисту прав людини і поліпшили стосунки між наддержавами.

Усвідомлюю свою потребу в духовному

У 1983 році я вийшов на пенсію і переїхав до Франції, де жила моя донька. Згодом для мене настали важкі дні. В листопаді 1994 року в Анніккі виявили рак молочної залози. Того ж року з’ясувалося, що інвестиційна програма, яку я підтримував,— шахрайська. Усе життя я щосили намагався зберегти добру репутацію, але її заплямувало єдине помилкове рішення.

Протягом свого життя я час від часу зустрічав Свідків Єгови. Хоча мені подобалось, що вони приходили до нас, і я брав у них журнали, проте був завжди зайнятий і не мав часу для духовного. Але тепер я доглядав за Анніккі, яка хворіла на рак. Одного вересневого дня 2002 року мене відвідав Свідок Єгови. Він поставив запитання, згадане на початку цієї  розповіді. Я думав: «Чи дійсно можливо дізнатись правду про Бога? Чи можливо стати його другом?» Я знайшов свою Біблію, яка вже вкрилась грубим шаром пилу, і почав регулярно обговорювати Святе Письмо зі Свідками.

У червні 2004 року моя люба дружина померла і я залишився сам. Звичайно, діти підтримували мене емоційно, але питання про смерть не давали мені спокою. Я спитав двох лютеранських священиків про те, що стається з нами, коли ми помираємо. Однак вони просто сказали: «Це складне питання». Така відповідь не задовольнила мене, і я ще більше усвідомив свою потребу в духовному.

Продовжуючи вивчати Біблію зі Свідками, я набував точних знань, яких дуже прагнув. Наприклад, у Святому Письмі пояснюється, що смерть — це стан несвідомості, подібний до сну, а померлі повернуться до життя на землі (Івана 11:25). Це сповнило мене надією і дуже потішило.

Невдовзі я прочитав усю Біблію. На мене справив велике враження біблійний вірш Михея 6:8: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь,— нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно». Мене вразила глибина і водночас простота цих слів. Вони також показали мені, наскільки справедливим і сповненим любові є Бог Єгова.

Надія на майбутнє

Чим більше я довідувався про Бога, тим сильніше вірив у нього і довіряв йому. Я почав розвивати зі своїм Творцем справжню дружбу! Мене зворушило те, що Єгова каже в Ісаї 55:11: «Так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав». Справді, якщо Бог досі виконував усі свої обіцянки, він буде робити це і далі. Єгова здійснить те, чого не змогли досягти людські уряди за допомогою численних політичних нарад. Скажімо, у Псалмі 46:10 написано: «Аж до краю землі припиняє Він війни».

Я отримав багато користі від того, що почав відвідувати зібрання Свідків Єгови. Там я відчув на собі щиру християнську любов, яка є ознакою справжніх послідовників Ісуса (Івана 13:35). Ця любов долає націоналістичні бар’єри, і її не знайдеш у світі політики і комерції.

Найбільша честь

Мені вже понад 90 років, і я вважаю, що найбільша честь, яка випала мені в житті,— це бути Свідком Єгови. Я втамував свою духовну спрагу і тішуся, що знайшов зміст у житті та дізнався правду про Бога.

Також я радію, що в такому віці можу брати досить активну участь у християнській діяльності. У своєму житті я був знайомий з багатьма впливовими людьми і обіймав високі посади, однак ніщо не зрівняється з честю знати Бога і бути його другом. Я дуже вдячний Єгові і хочу славити його за можливість бути його співпрацівником (1 Коринфян 3:9). Ніколи не пізно стати другом Творця, Бога Єгови!

[Ілюстрація на сторінці 25]

З президентом Кекконеном і президентом США Фордом на Гельсінській нараді 1975 року

[Ілюстрація на сторінці 25]

З президентом Кекконеном і керівником Радянського Союзу Брежнєвим

[Ілюстрація на сторінці 26]

Я беру активну участь у християнській діяльності

[Відомості про ілюстрації, сторінка 25]

Lower left: Ensio Ilmonen/Lehtikuva; lower right: Esa Pyysalo/Lehtikuva