На зв’язку!

● Уявіть собі картину: в одному американському селі живе чоловік, на ім’я Сем. Люди говорять, що він відстав від життя, бо роками відмовляється використовувати новинки техніки, аби спілкуватися з рідними та друзями. Мати зв’язок одне з одним хочуть усі, навіть діти Сема. А він і далі стоїть на своєму, кажучи своїй 16-річній дочці: «Я так хотів би повернути час, коли люди спілкувалися віч-на-віч».

Згодом Сем змінив свій погляд. Він пригадував людей, з якими не спілкувався вже протягом років, роздумував про рідних, котрі настільки зайняті, що він втрачає з ними зв’язок. «Щоб спілкуватися з рідними,— міркував Сем,— треба щось міняти». Врешті-решт він вирішив придбати телефон. Усе це відбувалося в середині XX століття.

А тепер перенесімося у 2012 рік. Натан, онук Сема, щойно закінчив говорити по телефону з Роберто й Анжелою, близькими друзями, котрі переїхали в іншу частину світу. «Вони живуть там вже десять років,— подумав Натан,— як швидко летить час!»

Протягом років Натан був цілком задоволений, коли рідні та друзі, що мешкають далеко, іноді телефонували йому. А сьогодні, щоб бути на зв’язку, мало не кожен — навіть його діти-підлітки — користується соціальними мережами.

Люди кажуть, що Натан відстав від життя, бо не хоче йти в ногу з технікою. Він з сумом говорить: «Я так хотів би повернути час, коли спілкувався з людиною по телефону і чув її голос». Але тепер Натан вирішив: «Щоб спілкуватися з рідними, треба щось міняти».

Чи ви колись почувалися так, як Натан? Люди завжди прагнули спілкуватись одне з одним (Буття 2:18; Приповістей 17:17). І сьогодні багато хто робить це, користуючись соціальними мережами. Що варто знати про цей винахід?