Фортеця Терезін не захистила від страждань

МІСТЕЧКО Терезін (або Терезієнштадт) розташоване в Центральній Європі на півдорозі з Дрездена до Праги. У ньому є величезна фортеця з масивними валами. Вона мала служити для захисту країни від нападу ворожих військ і в небезпечні часи бути сховком для мешканців довколишніх поселень.

Цю фортецю наказав спорудити Йосиф II, король Німеччини та імператор Священної Римської імперії. Він був присутній, коли вибирали місце для її побудови і коли під кінець 1780 року закладали перший камінь. Фортецю звели на честь матері Йосифа II, імператриці Марії Терезії, і тому назвали Терезієнштадт, що німецькою означає «місто Терезії» *. Кажуть, іноді тут працювало аж 14 000 робітників. За чотири роки основну частину будови було завершено.

У 1784 році, коли закінчували споруджувати Терезін, це була найбільша фортеця на габсбурзьких землях, побудована за найпрогресивнішими на той час методами. Але ще до завершення проекту військова тактика і стратегія значно змінилися, що вплинуло на роль фортеці.

Ворожі війська, нападаючи на країну, більше не брали в облогу замків, а просто плюндрували довколишні села. Тому до 1888 року фортеця Терезін втратила своє оборонне значення. На широких фортечних валах розбили мальовничі парки, проклали доріжки і поставили лавки.

І фортеця, і місто

Фортеця Терезін була споруджена як укріплене місто. За її масивними валами жили військові зі своїми сім’ями та інші громадяни.

Поруч з головною фортецею збудували меншу, яка служила військовою в’язницею. На початку XIX століття тут тримали політичних противників Габсбурзької імперії. Приблизно через сто років у цю в’язницю потрапили молоді змовники, причетні до вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда, яке було вчинене 1914 року в Сараєві. Змовники уникнули смертної кари, оскільки ще не мали 20 років. Однак невдовзі більшість з них померла у в’язниці. Через страшні тортури дехто навіть збожеволів. Гаврило Принцип, який власне  й убив ерцгерцога, помер у цій тюрмі під кінець Першої світової війни.

Мала фортеця була однією з найгорезвісніших австро-угорських тюрем. Часто в’язнів заковували у важкі кайдани і тримали в холодному вогкому підземеллі. Однак під час Другої світової війни фортеця зажила ще гіршої слави.

«Курортне містечко»?

Коли нацисти окупували територію сучасної Чехії, то 1941 року стали звозити в головну фортецю євреїв. Гітлерівці перетворили Терезієнштадт у закрите єврейське гетто. За їхніми словами, це мало відвернути конфлікти між євреями і неєвреями. Німці намагалися переконати громадськість, що Терезієнштадт — закрите курортне містечко, де євреї можуть отримувати лікування. Насправді ж вони планували таємно знищити усіх євреїв.

У Східній Європі нацисти уже створили табори смерті, куди звозили євреїв з Терезієнштадта й подібних місць *. Хоча про існування таких таборів було добре відомо ще з середини 1930-х років, нацистська пропаганда переконувала, що це звичайні виправні заклади. Все ж доходило дедалі більше повідомлень про жахливі умови в цих таборах. Тому в німецьких урядовців стали вимагати пояснень. Нацисти розробили хитрий план, як обманути міжнародну громадськість. Що ж вони придумали?

Під час Другої світової війни у 1944 і 1945 роках представників Міжнародного Червоного Хреста запросили приїхати до головної фортеці і на власні очі побачити, що тут відбувається. Аби надати фортеці вигляду курортного містечка, нацистам довелося добре попрацювати.

Номери блоків замінили милозвучними назвами вулиць. Створили дитячий садок, магазини та імітацію банку. У центрі гетто навіть відкрили кафе. Відремонтували фасади будинків, а в центральному парку посадили більше зелені і спорудили павільйон, в якому грала приємна музика.

Представникам Червоного Хреста організували екскурсію і дозволили порозмовляти з членами єврейського «самоврядування». Але це були підставні особи, яких нацисти ретельно відібрали і навчили  «правильно» відповідати на запитання. Представники Червоного Хреста двічі приїжджали з перевіркою, і нацистам двічі вдавалось їх обдурити. Пізніше у своїх звітах ці представники писали, що Терезієнштадт — звичайне єврейське місто, влада якого піклується про своїх громадян. Після того як делегації від Міжнародного Червоного Хреста покидали Терезієнштадт, євреї за мурами гетто продовжували страждати і вмирати від знущань та голоду. Небагато з них дожили до кінця війни.

Мала фортеця

Малу фортецю нацисти використовували як в’язницю. Тут були такі ж умови, як і в концентраційних таборах. У Малій фортеці побували десятки тисяч чоловіків і жінок. Але для багатьох з них це був лише проміжний пункт, бо далі їх переправляли в більші табори на території Німецького рейху.

У фортеці нацисти тримали принаймні 20 Свідків Єгови з Праги, Пльзеня та інших частин країни. В чому їх звинувачували? Вони відмовлялися підтримувати нацистів, залишаючись політично нейтральними. Попри заборону проповідувати Свідки і далі розповідали іншим добру новину з Біблії. Страждали вони лише за те, що вірили в Бога. Декого з них стратили, а декого закатували до смерті.

Уроки історії

У Біблії говориться: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть» (Псалом 146:3, 4). Фортеця Терезін переконливо доводить правдивість цих слів.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 20]

СВІДКИ ЄГОВИ В МАЛІЙ ФОРТЕЦІ

Більшість Свідків Єгови, що потрапляли в Терезієнштадт, спочатку проходили допит у празькій штаб-квартирі гестапо. Після Терезієнштадта Свідків зазвичай відправляли в концтабори до Німеччини. Що допомагало їм вижити в умовах ізоляції і сильних знущань?

Одна жінка-Свідок, ув’язнена нацистами в Терезієнштадті, пригадує: «Я не хотіла забути біблійні вчення, тому повторювала їх собі знову і знову. У кожній тюрмі, в яку мене переводили, я шукала Свідків, а знайшовши, старалася підтримувати з ними зв’язок. Водночас я намагалась проповідувати іншим, наскільки дозволяли обставини».

Завдяки цьому жінка залишалась вірною Богові і в тюрмі, і впродовж усіх років після звільнення.

[Ілюстрація на сторінці 18]

На марці зображено ідилію в Терезіні під час ІІ Світової війни

[Ілюстрація на сторінці 19]

Новоприбулих в’язнів ведуть до бараків. Над входом напис німецькою: «Arbeit Macht Frei» («Праця робить вільним»)

[Ілюстрація на сторінці 19]

Нари в жіночій частині фортеці

[Ілюстрація на сторінці 20]

Головний вхід у Малу фортецю

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 19]

Both photos: With courtesy of the Memorial Terezín