Чому люди дають волю гніву?

ЗБАГНУТИ природу гніву нелегко. Навіть науковці визнають цей факт. Однак майже всі фахівці в галузі психічного здоров’я погоджуються, що кожен з нас реагує на ті чи інші «збудники гніву».

Таким збудником може бути те, що розчаровує чи дратує. Нерідко причиною гніву стає несправедливість або нечесність. Ми можемо гніватись, коли нас ображають чи зневажають або коли нам здається, що хтось підриває нашу репутацію чи авторитет.

Звичайно, у кожної людини свої «збудники гніву». Вони можуть залежати від віку, статі і навіть культури. Більш того, реакція на ті самі збудники буває різною. Деякі люди рідко закипають гнівом і швидко забувають образи, інші ж легко втрачають рівновагу і можуть гніватися днями, тижнями, місяцями, а то й довше.

Ми постійно стикаємось з ситуаціями, котрі нас провокують. Протистояти їм стає чимраз важче. Чому? Тому що у світі панує дух егоїзму. У Біблії сказано: «В останні дні... люди будуть самолюбні, грошолюбні, чванливі, пихаті... свавільні, горді» (2 Тимофія 3:1—5). Хіба не такі риси виявляють люди сьогодні?

Коли егоїстичним людям не вдається досягти свого, вони часто вибухають гнівом. Але існує чимало інших причин, з яких гнів стає дедалі більшою проблемою. Розгляньмо кілька з них.

Приклад батьків

Батьки відіграють важливу роль у формуванні дитини, зокрема у дитячі та підліткові роки. Психолог Гаррі Міллз пояснює: «З малих літ діти вчаться виражати гнів так, як це роблять дорослі довкола них».

Якщо дитина росте в непривітному середовищі, де люди сваряться через дрібниці, вона вчиться реагувати на життєві проблеми так само. Таку дитину можна порівняти до рослини, яку поливають водою з отруйними домішками. Рослина буде рости, але дуже повільно, а з часом така вода може завдати їй непоправної шкоди. Гнів, подібно до забрудненої води, впливає на розвиток дитини. Якщо змалку діти бачать вибухи гніву, у дорослому віці вони, найімовірніше, не вмітимуть приборкувати свій гнів.

Перенаселені міста

У 1800 році в містах жило приблизно 3 відсотки населення землі. В 2008-му це число становило 50 відсотків, а до 2050 року прогнозують 70. Дедалі більше людей переїжджає в переповнені міста, а це лише підсилює напруження і сприяє тому, що мешканці міст стають більш дратівливими. У Мехіко, одному з найбільш перенаселених міст світу, люди відчувають сильний стрес через постійні затори на дорогах. Як написав місцевий журналіст, Мехіко з його 18-мільйонним населенням і 6-мільйонним транспортом «справедливо можна  назвати найстресовішою столицею». Журналіст зауважив: «Через інтенсивний дорожній рух люди легко втрачають контроль над емоціями».

У переповнених містах є чимало інших джерел стресу: сильний шум, забруднене повітря, брак житла, культурні конфлікти, високий рівень злочинності тощо. Усе це розчаровує людей, вони стають більш роздратованими і менш терплячими.

Економічні труднощі

Стрес і тривогу посилює світова економічна криза. У спільному звіті Міжнародного валютного фонду і Міжнародної організації праці (МОП) за 2010 рік говорилося: «За приблизною оцінкою, понад 210 мільйонів людей по цілому світі безробітні». На жаль, більшість тих, хто залишився без роботи, не отримує жодної матеріальної підтримки.

Люди, які мають роботу, також відчувають тривогу. Згідно з даними МОП, стрес, пов’язаний з працевлаштуванням, набув  масштабів «всесвітньої епідемії». Ось що каже Лорн Кертіс, консультант з менеджменту в Онтаріо (Канада): «Люди бояться втратити роботу і сподіваються найгіршого. Через це вони займають оборонну позицію і стають більш схильними до суперечок з начальством та співробітниками».

Упередження і несправедливість

Уявіть, що ви берете участь у змаганні з бігу. Як би ви почувались, коли з усіх учасників лише від вас вимагалося б пробігти дистанцію з кайданами на ногах? Мільйони людей мають подібні почуття, стикаючись з упередженням, наприклад расовим. Люди гостро реагують, коли через таку дискримінацію не можуть отримати найнеобхіднішого: роботи, освіти, житла тощо.

Інші вияви несправедливості теж пригнічують людей і завдають їм емоційного болю. Більшість з нас хоча б раз у житті були жертвою несправедливості. Понад 3000 років тому мудрий цар Соломон зауважив: «Сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя» (Екклезіяста 4:1). Коли несправедливість процвітає і немає звідки чекати потіхи, серце людини наповнюється гнівом.

 Індустрія розваг

Щоб оцінити, як на дітей впливає насилля, з яким вони знайомляться через телебачення або інші засоби інформації, було проведено понад тисячу вивчень. Джеймс Стейєр, засновник організації Common Sense Media, котра займається моніторингом ЗМІ, говорить: «Покоління, на яке постійно впливає реалістично зображене насилля, більш схильне сприймати агресію та жорстокість як норму життя і менш здатне виявляти співчуття».

Звичайно, більшість дітей, котрі регулярно дивляться телепрограми чи фільми насильницького змісту, не стають жорстокими злочинцями. Однак розважальні засоби інформації формують у дітей погляд, що вибухати гнівом у напружених ситуаціях цілком прийнятно. Так з’являється покоління людей, нечутливих до насилля.

Вплив злих духів

Біблія чітко показує, що існує невидима сила, яка підштовхує людей по цілому світі виявляти руйнівний гнів. Що це за сила? Ще на початку історії одне духовне створіння збунтувалось проти Всемогутнього Бога. Цього злого ангела у Біблії названо Сатаною, що єврейською означає «противник» або «ворог» (Буття 3:1—13). Згодом Сатана спонукав інших ангелів приєднатись до бунту.

Ці неслухняні ангели, яких названо демонами, або злими духами, увесь свій вплив спрямовують на землю (Об’явлення 12:9, 10, 12). Оскільки їм залишилося мало часу, вони «надзвичайно люту[ють]». Ми їх не бачимо, але відчуваємо їхній вплив. Як саме?

Сатана й орди його демонів уміло використовують нашу гріховність і спонукують до «ворожнечі, чвар, ревнощів, вибухів гніву, суперечок, розбрату... гульбищ і подібного» (Галатів 5:19—21).

Протистійте спокусі

Беручи до уваги усі вищезгадані чинники, ми розуміємо, чому людям важко стримувати себе у напружених буденних ситуаціях.

Бажання дати волю гніву може стати непереборним. З наступної статті ми дізнаємось, як контролювати гнів.

[Рамка на сторінці 5]

У ВАС ПРОБЛЕМА...

▶ Якщо вас дратує довге чекання у черзі в магазині.

▶ Якщо ви часто сперечаєтесь зі співробітниками.

▶ Якщо ви не можете заснути, бо обдумуєте події, котрі засмутили вас протягом дня.

▶ Якщо вам важко вибачити кривднику.

▶ Якщо ви часто виходите з себе.

▶ Якщо після вибухів гніву ви відчуваєте сором чи жаль *.

[Примітка]

[Рамка на сторінці 6]

СТАТИСТИКА

Фонд охорони психічного здоров’я (Лондон, Англія) опублікував брошуру «Точка кипіння», в якій обговорюється проблема гніву. У брошурі подається така статистика:

84 % відчувають на роботі більше стресу, ніж п’ять років тому.

65 % офісних працівників були свідками приступів агресії на робочому місці або самі мали такі приступи.

45 % персоналу регулярно вибухають гнівом на роботі.

Стрес є причиною відсутності на роботі приблизно у 60 % випадків.

33 % британців не розмовляють зі своїми сусідами.

64 % погоджуються, що люди загалом стають більш агресивними.

32 % визнають, що хтось з їхніх друзів або членів сім’ї має проблему з контролюванням гніву.

[Ілюстрація на сторінці 5]

Як ваші вибухи гніву впливають на ваших дітей?

[Ілюстрація на сторінці 6]

Який погляд на гнів та агресію формує у вас індустрія розваг?