Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Біблія — книга точних пророцтв. Частина 1

Біблія — книга точних пророцтв. Частина 1

Біблія — книга точних пророцтв. Частина 1

«Народом великим тебе Я вчиню»

Ця серія з восьми статей присвячена особливості, яка вирізняє Біблію з-поміж усіх інших книг,— її пророцтвам, або передреченням. Чи біблійні пророцтва — лише витвір людського розуму? Чи є докази того, що вони були натхнені Богом? Заохочуємо вас розглянути нижчеподані факти, щоб отримати відповіді на ці запитання.

ХАРАКТЕРНОЮ ознакою нашого часу є скептицизм і сумніви. Такий умонастрій також впливає на ставлення людей до Біблії. На жаль, багато хто формує свою думку про цю книгу на основі почутого від інших та не приділяє достатньо часу на її ґрунтовне дослідження. Сподіваємось, ви маєте інакший підхід. Запрошуємо вас здійснити подорож у минуле і розглянути факти, котрі допоможуть переконатись у достовірності Біблії.

Спочатку ми більше дізнаємось про чоловіка, якого досі шанують і християни, і юдеї, і мусульмани. Він був євреєм та жив у період з 2018 до 1843 року до н. е. * Його звали Авраам *.

Авраам був головною постаттю деяких найдавніших біблійних пророцтв, котрі стосуються і нас. (Дивіться супровідну інформацію  «Благословення для “всіх народів”»). У біблійній книзі Буття записані такі передречення: 1) Нащадки Авраама стануть могутнім народом. 2) Вони перебуватимуть у рабстві в чужому краї. 3) Їх буде визволено, і вони заволодіють краєм Ханаан. Розгляньмо ці пророцтва докладніше.

Три визначні пророцтва

Пророцтво 1: «Народом великим тебе [Авраама] Я вчиню» (Буття 12:2).

Сповнення. Нащадки Авраама по лінії Ісака та Якова (названого також Ізраїлем) утворили стародавній народ Ізраїль. З часом було сформовано незалежну державу на чолі з царями, що походили з того ж народу.

Історичні факти.

● Біблія детально розповідає про нащадків Авраама, у тому числі тих, які походять від Ісака, Якова та його 12 синів. До цього родоводу належить багато царів Ізраїлю та Юди. Сімнадцять з них згадуються в небіблійних джерелах. Цей факт підтверджує біблійну оповідь про те, що нащадки Авраама по лінії Ісака та Якова стали народом *.

Пророцтво 2: «Потомство твоє [Авраама] буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони... А покоління четверте повернеться сюди» (Буття 15:13, 16).

Сповнення. Через голод у Ханаані чотири покоління нащадків Авраама жили в Єгипті. Спочатку вони були вільними, а потім їх зробили рабами і змусили виготовляти цеглу з глини та соломи. На прикладі одного з правнуків Авраама, Левія, який переселився до Єгипту разом зі своїм літнім батьком, можна побачити, що поколінь справді було чотири: 1) Левій, 2) його син Кегат, 3) внук Амрам і 4) правнук Мойсей (Вихід 6:16, 18, 20). У 1513 році до н. е. Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту. (Дивіться  схему внизу і супровідну інформацію  «Точна хронологія»).

Історичні факти.

● За словами Джеймса Гоффмайєра, професора старозавітної археології та археології Близького Сходу, єгипетські документи, а також археологічні знахідки свідчать, що під час голоду семітам (до яких належали і стародавні євреї) дозволили прийти до Єгипту разом з їхніми отарами. Але чи справді ізраїльтяни стали там рабами, які виготовляли цеглу?

● У єгипетських документах ізраїльтяни прямо не згадуються, але з рукописів і малюнків на гробницях видно, що в Єгипті чужоземці виготовляли цеглу з намулу та соломи. Єгипетські документи показують, що начальники мали письмові вказівки про те, скільки цегли треба зробити. Це узгоджується з Біблією (Вихід 5:14, 19). Професор Гоффмайєр каже: «Єгипетські джерела засвідчують, що в період, коли ізраїльтяни зазнавали гніту, примусова праця іноземців... була звичним явищем. Отже, перебування стародавніх євреїв у Єгипті... під час голоду і їхнє подальше поневолення можна вважати реальними фактами».

Пророцтво 3: «Дам Я тобі та потомству твоєму... увесь Край ханаанський» (Буття 17:8).

Сповнення. Мойсей вивів ізраїльтян з Єгипту, а Ісус Навин 1473 року до н. е. увів їх до ханаанського краю.

Історичні факти.

● Археологи мають різні думки щодо дат, а втім, як написав заслужений професор єгиптології К. Кітчен, «можна впевнено сказати, що ізраїльтяни увійшли до Ханаану й оселилися там».

● У Біблії говориться, що Ісус Навин «Хацора [ханаанське місто] спалив огнем» (Ісуса Навина 11:10, 11). Під час розкопок цього міста археологи натрапили на три ханаанські храми, які були повністю зруйновані. Вони також знайшли докази того, що місто спалили у 1400-ті роки до н. е. Усе це узгоджується з біблійною оповіддю.

● Інша цікава знахідка — ханаанське місто, розташоване приблизно за 10 кілометрів від Єрусалима. Коли археологи розкопали 30 глекових ручок з витисненою на них назвою міста, то з’ясувалося, що це Ґів’он. На відміну від мешканців Хацора, стародавні ґів’онітяни уклали мир з Ісусом Навином. Він призначив їх «носіями води» (Ісуса Навина 9:3—7, 23). Чому вони мали виконувати саме таку роботу? Згідно з описами в 2 Самуїла 2:13 та Єремії 41:12, у Ґів’оні було чимало водних джерел. На підтвердження цього в одній праці говориться: «Ґів’он вирізнявся найбільше тим, що був багатий на воду: мав одне велике джерело і сім менших» («Archaeological Study Bible, New International Version»).

● Десятки імен, згаданих у Біблії, підтверджені іншими джерелами. До цього числа входять імена 17 царів — нащадків Авраама, які правили в Ізраїлі або Юді, про що йшлося вище. Серед них Ахав, Ахаз, Давид, Єзекія, Манасія та Уззійя. Існування царської династії є переконливим доказом того, що народ Ізраїль увійшов до ханаанського краю й оселився там.

● У 1896 році дослідники знайшли стелу Мернептаха у Фівах (Єгипет). На ній описано військовий похід фараона Мернептаха до Ханаану близько 1210 року до н. е. Ця пам’ятка є першою серед знайдених небіблійних документів, в яких згадується про Ізраїль. Вона служить ще одним доказом існування цього народу.

Подробиці і достовірність Біблії

Як ми побачили, Біблія містить чимало подробиць стосовно людей, місць і подій. Це дає можливість зіставити біблійні оповіді з небіблійними джерелами й переконатись у сповненні біблійних пророцтв. Факти показують, що Божі обіцянки щодо Авраама та його нащадків виконалися: потомки Авраама утворили народ, стали рабами в Єгипті і пізніше заволоділи ханаанським краєм. Усе це нагадує слова апостола Петра, який написав в одній з біблійних книг: «Пророцтво ніколи не з’являлося з волі людини, але люди говорили від Бога, керовані святим духом» (2 Петра 1:21).

Після завоювання Ханаану в історії ізраїльського народу відбулись події, які мали трагічні наслідки. Ці наслідки також були передречені в Біблії, про що піде мова в наступному номері.

[Примітки]

^ абз. 5 Скорочення «до н. е.» означає «до нашої ери».

^ абз. 5 Спочатку Авраам мав ім’я Аврам.

^ абз. 11 Дивіться 1 Хронік 1:27—34; 2:1—15; 3:1—24. За часу правління Рехав’ама, сина царя Соломона, ізраїльський народ поділився на два царства: північне і південне. Відтоді в Ізраїлі одночасно правило двоє царів (1 Царів 12:1—24).

[Рамка на сторінці 17]

 БЛАГОСЛОВЕННЯ ДЛЯ «ВСІХ НАРОДІВ»

Бог пообіцяв, що через потомка Авраама люди з «усіх народів» зможуть отримати благословення (Буття 22:18). Згідно з Божим наміром, нащадки Авраама мали стати народом, з якого повинен був вийти Месія, майбутній спаситель усього людства *. Отже, Божа обіцянка Аврааму стосується і вас! В Івана 3:16 написано: «Бог так полюбив світ, що віддав свого єдинородного Сина, аби кожен, хто виявляє, що вірить у нього, не був знищений, а отримав життя вічне».

[Примітка]

^ абз. 34 Пророцтва стосовно Месії обговорюватимуться в 3-й і 4-й частинах цієї серії статей.

[Рамка на сторінці 17]

 ТОЧНА ХРОНОЛОГІЯ

Цінність точної біблійної хронології можна побачити на одному з прикладів. У 1 Царів 6:1 говориться про час, коли Соломон розпочав будівництво храму в Єрусалимі: «Року чотирисотого й вісімдесятого [повних 479 років] по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа».

За біблійною хронологією, четвертий рік правління Соломона припадає на 1034 рік до н. е. Якщо до цього року додати повних 479 років, отримуємо 1513 рік до н. е.— рік, у якому ізраїльтяни вийшли з Єгипту.

[Рамка на сторінці 18]

АВРААМ — ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

● У текстах на глиняних табличках початку другого тисячоліття до н. е. згадуються міста, названі іменами Авраамових родичів: Пелеґа, Серуґа, Нахора, Тераха і Гарана (Буття 11:17—32).

● У Буття 11:31 написано, що Авраам з сім’єю покинув «Ур халдейський». Руїни цього міста знайшли на південному сході Іраку. У Біблії також сказано, що Авраамів батько Терах помер у місті Харан (очевидно, на території сучасної Туреччини), а дружина Авраама Сарра померла у Хевроні, одному з найдавніших міст Близького Сходу, в якому досі живуть люди (Буття 11:32; 23:2).

[Таблиця/Ілюстрація на сторінках 16, 17]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

 НАЩАДКИ АВРААМА І ВИХІД ІЗРАЇЛЬТЯН З ЄГИПТУ

Чотири покоління нащадків Авраама

Левій

Кегат

Амрам

Мойсей

(РОКИ ДО Н. Е.)

1843 — Смерть Авраама

1728 — Яків разом із сім’єю переселяється в Єгипет

1711 — Смерть Якова

1657 — Смерть Йосипа

1593 — Народження Мойсея

1513 — Мойсей виводить ізраїльтян з Єгипту

1473 — Смерть Мойсея. Ісус Навин вводить ізраїльтян у ханаанський край

Часи суддів

1117 — Самуїл помазує Саула на першого царя Ізраїля

1107 — Народження Давида

1070 — Давид стає царем Ізраїля

1034 — Соломон починає будівництво храму

[Ілюстрація на сторінці 17]

Фрагмент знайденої в Тель-Дані стели з написом «Дім Давида». Ця пам’ятка є одним з джерел, де згадуються царі, котрі були нащадками Авраама і правили в Ізраїлі або Юді

[Відомості про джерело]

© Israel Museum, Jerusalem/The Bridgeman Art Library International