● По цілому світі приблизно 900 мільйонів людей не мають доступу до питної води. У багатьох місцевостях жінки й діти долають великі відстані, щоб роздобути воду для своєї сім’ї. «Я думаю, це жахливо, що бідним доводиться йти годинами, аби отримати необхідне для життя»,— каже Шріранг Чатрі, інженер Массачусетського технологічного інституту. Прагнучи допомогти людям, Чатрі та його колеги досліджують, як збирати вологу з туману. На таку ідею їх надихнув жук Stenocara gracilipes, який живе в африканській пустелі Наміб.

Поміркуйте. Щоранку туман ненадовго вкриває простори пустелі Наміб. Тоді жук стає проти вітру під певним кутом *. Поверхня надкрил жука має опуклості з гідрофільної речовини, на яких збираються крапельки води. Вони поступово формують великі краплі, що під власною вагою стікають у жолобки на надкрилах жука. Поверхня жолобків у свою чергу відштовхує воду, тому краплі стікають по тілу жука до його рота.

Чатрі та його колеги хочуть використати подібний принцип, аби збирати питну воду для людей. Звичайно, нам для виживання потрібно більше води, ніж пустельному жуку. Крім того, подібні розробки вимагають величезних коштів. На даний час, за словами пана Чатрі, отримання води з туману залишається проектом, над яким «ведуться роботи».

Як ви вважаєте: гідрофільна поверхня надкрил пустельного жука з’явилася завдяки еволюції чи внаслідок задуму?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 22]

Крапельки води збираються на надкрилах і стікають у рот жука

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 22]

Photo: Chris Mattison Photography/photographersdirect.com