Як допомогти дитині пережити горе

Погодьтесь, що повідомляти когось про смерть близької людини нелегко. А сказати про це дитині ще важче.

КОЛИ діти стикаються з втратою родича чи друга, то часто почуваються розгубленими і навіть наляканими. Допомогти дитині пережити цей сумний період досить складно. Особливо складно впоратись з таким завданням батькам, які самі вбиті горем і потребують емоційної підтримки.

Деякі батьки, прагнучи вберегти дітей від важких переживань, пояснюють, що померлий покинув їх або відійшов у небуття. Однак такі пояснення не зовсім правильні і вводять дитину в оману. Тож як тоді говорити з дитиною про смерть?

У такій нелегкій ситуації опинились Ренато та Ізабель, які втратили донечку Ніколі, що мала лише три з половиною рочки. Вони мусили допомогти пережити горе своєму сину Феліпе, якому тоді було п’ять років.

«Пробудись!»: Як ви сказали Феліпе про смерть Ніколі?

Ізабель: Ми старались бути чесними і нічого не приховувати від сина. Також ми заохочували його ставити запитання і давали такі відповіді, які він у своєму віці міг би зрозуміти. Ніколі померла від бактеріальної інфекції, тому ми казали, що в її тіло потрапив маленький жучок і лікарі не змогли його вбити.

«Пробудись!»: Чи ви ділились з Феліпе своїми віруваннями про смерть?

Ренато: Оскільки ми — Свідки Єгови, то вирішили, що біблійне пояснення про смерть потішить його. У Біблії чітко говориться, що мертві нічого не усвідомлюють (Екклезіяста 9:5). Ми подумали, що наші пояснення захистять Феліпе від різних страхів, скажімо залишатись вночі самому.

Ізабель: Біблія також вчить, що померлі воскреснуть і житимуть у раю на землі. Ми сподівалися, що така біблійна обітниця допоможе Феліпе легше сприйняти смерть сестрички. Отож ми пояснили йому біблійний погляд на смерть і воскресіння. Обговоривши історію про те, як Ісус воскресив 12-літню дочку Яіра, ми запевнили  сина, що Ніколі теж воскресне. Адже про це вчить Біблія (Марка 5:22—24, 35—42; Івана 5:28, 29).

«Пробудись!»: Як ви гадаєте, чи Феліпе зрозумів усі ваші пояснення?

Ренато: Думаємо, що так. Дітям легше змиритися зі смертю, коли їм правильно, чітко, відверто і доступно все пояснити. Не потрібно чогось приховувати від них. Смерть — це сумна реальність, яка поки що є невід’ємною частиною нашого життя. Тож батьки повинні навчити своїх дітей, як пережити таку втрату. Саме цього ми згодом навчили і нашого молодшого сина Вінісюса *.

«Пробудись!»: Чи ви брали Феліпе на похорон?

Ренато: Зваживши всі за і проти, ми вирішили не брати його, оскільки діти в такому віці дуже вразливі. Звичайно, деякі батьки можуть прийняти інше рішення, адже всі діти різні і реагують на смерть по-різному. Якщо ж батьки вирішили піти на похорон з дитиною, варто наперед пояснити їй, що там відбуватиметься.

«Пробудись!»: Смерть Ніколі, безумовно, завдала вам сильного болю. Чи ви старались не плакати при синові?

Ізабель: Ми ніколи не приховували своїх почуттів від Феліпе. Якщо навіть в Ісуса «покотилися сльози», коли він дізнався про смерть друга, то чому ми мали стримувати себе? (Івана 11:35, 36). Для чого нам приховувати сльози від сина? Ми відверто виявляли своє горе, тож Феліпе міг побачити, що немає нічого поганого в тому, щоб плакати, адже це один зі способів виражати почуття. Ми хотіли, аби Феліпе зрозумів, що він теж може виражати свої емоції, а не тримати все в собі.

Ренато: Коли сім’я стикається з горем, діти почуваються незахищеними. Чесно і відверто виражаючи свої почуття, батьки спонукують до такої ж відвертості і дітей.  Уважно вислухавши їхні переживання, ми можемо підтримати їх і розвіяти усі побоювання.

«Пробудись!»: Чи інші допомагали вам у той час?

Ренато: Так, ми відчули неймовірну підтримку від братів і сестер зі збору. Завдяки тому що всі відвідували нас, телефонували і надсилали листівки, Феліпе міг відчути ніжну любов і турботу інших.

Ізабель: Також велику допомогу нам надавали рідні. Після смерті Ніколі мій тато вирішив щоранку приходити до нас на сніданок. Це свідчило про його любов і підтримку. Крім того, у товаристві дідуся Феліпе почувався дуже затишно.

Ренато: Безцінним було і духовне підбадьорення, яке ми отримували на християнських зібраннях. Ми з усіх сил старались не пропускати жодного. Іноді на зібраннях виринало чимало спогадів про Ніколі, тому нам було важко стримувати сльози. Але ми знали, що повинні бути сильними насамперед заради Феліпе.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 14]

Зображені внизу книжки, опубліковані Свідками Єгови, можуть потішити тих, у кого смерть забрала близьку людину.

ДЛЯ ДОРОСЛИХ

Чого насправді вчить Біблія?

Розділ 6 Де перебувають померлі?

Розділ 7 Реальна надія для близьких вам людей, які померли

ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ ДІТЕЙ

Моя книга біблійних оповідань

Оповідання 92 Ісус воскрешає мертвих

ДЛЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ВІКУ

Навчайся у Великого Вчителя

Розділ 34 Що стається після смерті?

Розділ 35 Ми можемо пробудитись від сну смерті!

Розділ 36 Хто воскресне? Де вони будуть жити?

ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

Запитання молодих людей. Практичні поради (том 1)

Розділ 16 Чи нормально так горювати?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 15]

ПОРАДИ БАТЬКАМ

● Заохочуйте дитину ставити запитання. Будьте доступними і готовими в будь-який час порозмовляти з нею про смерть.

● Уникайте розмитих чи абстрактних фраз, скажімо, померлий «покинув нас» або «відійшов у небуття».

● Старайтесь просто і зрозуміло пояснити дитині, що таке смерть. Дехто каже, що тіло померлого «перестало працювати» або що «його вже не можна вилікувати».

● Розкажіть дитині, що буде відбуватись на похороні. Поясніть, що померлий вже нічого не бачить і не чує.

● Не приховуйте від дитини своїх емоцій. Завдяки цьому вона побачить, що смуток — це природне почуття.

● Пам’ятайте, що немає якогось «правильного» способу горювати. У кожної дитини свої обставини. Крім того, кожна дитина виявляє сум по-своєму.

[Відомості про джерело]

Джерело: www.kidshealth.org

[Ілюстрація на сторінці 15]

Зліва за годинниковою стрілкою: Феліпе, Ренато, Ізабель та Вінісюс