Там гроші ходять на чотирьох ногах

«У НАШІМ краї свиня є найбільшим багатством сім’ї, тож вигодовувати цю тварину — дуже відповідальна справа»,— каже Енмарі Кані, 17-річна дівчина, яка живе в гористій місцевості Папуа — Нової Гвінеї. «Коли тато попросив мене доглядати за поросям, я і раділа, і хвилювалась. Порося було таке маленьке, і я боялася, що воно помре».

Як Енмарі дбала про своє поросятко? І чому свині для сільських мешканців Папуа — Нової Гвінеї такі ж важливі, як гроші? Ось що Енмарі розповіла «Пробудись!».

Будь ласка, розкажи, де ти живеш.

Я живу у віддаленому гірському селі провінції Вестерн-Хайлендс разом з батьками, двома молодшими братами і двома молодшими сестрами у невеликій хаті з очеретяною покрівлею. В нашому селі мешкає коло 50 людей, усі вони мої родичі. Село лежить біля річки, що тече між пагорбами, вкритими густим лісом.

Більшість мешканців нашого села займається сільським господарством, щоб заробити на прожиття. Наша сім’я має великий  город, де ми вирощуємо солодку картоплю (батат), гарбузи, огірки, кавові дерева та інші рослини. Мені подобається працювати на городі, і взагалі я люблю фізичну працю. Також я виконую інші домашні обов’язки, наприклад прибираю вдома, перу і, звісно ж, піклуюся про нашу свиню.

Як ти доглядаєш за своєю свинею?

Коли рік тому тато приніс поросятко, воно було таке маленьке, що поміщалося в моїх долонях. Щодня я годувала його сумішшю подрібненої риби, товченої солодкої картоплі, води, солі та соку цукрової тростини. Вночі, коли в горах досить холодно, порося спало в хаті у порожньому мішку з-під рису, який висів поблизу пічки. А я спала поряд на підлозі. Тож нашому поросятку жилося дуже навіть непогано!

Я не придумувала якогось особливого імені для своєї вихованки, а просто називала її Свинею. Це й було її ім’ям. Я приділяла Свині багато часу та дбала про неї як про своє немовля: годувала її, мила і гралася з нею. Свиня дуже прив’язалась до мене і всюди за мною ходила.

Коли Свиня підросла, я привчила її до нового порядку, і ми досі його тримаємось. Я беру її на поводок та веду на наш город, до якого 15 хвилин ходу. Там я прив’язую поводок до дерева, і Свиня цілий день риється в городі. Вона має міцну шию та рило з грубою шкірою, тож легко дістає в землі  корені та черв’яків і разом з тим оре та вдобрює ґрунт. Надвечір я веду її додому, годую сирою та вареною солодкою картоплею, а потім вона йде спати у дерев’яний хлів.

Чому свині такі важливі для жителів гір?

Ми, горяни, маємо таке прислів’я: «Свині — це гроші, а гроші — це свині». Свиньми розраховувалися задовго до того, як у нашій місцевості з’явилися гроші. Так буває і нині. Наприклад, одна місцева фірма з продажу автомобілів якось пропонувала на додачу до кожної нової купленої машини живу свиню.Часто племена вирішують між собою суперечки, обмінюючись грошима і свиньми. А багато наречених дають батькам своєї обраниці свиней як частину викупу.

Виходить, що їсти свиню — це наче їсти свій банківський вклад!

Саме так! Оскільки свині такі цінні, ми їмо свинину лише тоді, коли збираємося з особливих причин, наприклад на похорон. Деякі гірські племена під час великих свят забивають сотні свиней і влаштовують бенкети, аби продемонструвати своє багатство чи віддячитись за якісь послуги.

Що ваша сім’я робитиме зі свиньми?

Ви правильно сказали «свиньми», бо у нашої Свині народилося кілька поросят. Одне з них ми нещодавно продали за 100 кіна (приблизно 40 доларів) і на ці кошти поїхали автобусом на щорічний обласний конгрес Свідків Єгови у поблизьке місто Банц. Мабуть, тато продасть і інших поросят, щоб дбати про потреби нашої сім’ї.

Чому б вам не вирощувати більше свиней, аби мати більше грошей?

Ми не прагнемо розбагатіти. Для нас головне — мати все необхідне: їжу, одяг і дах над головою. Наша сім’я зосереджена передусім на духовному. Ми служимо нашому Богу, Єгові, відвідуємо християнські зібрання і, наскільки можливо, допомагаємо іншим людям матеріально чи духовно. Ми багато чого робимо всією сім’єю. У нас просте життя, зате ми дружні та щасливі.

Хоча я працюю,— на городі і біля свиней,— робота не забирає всього мого часу. Моє головне заняття — ділитися з людьми біблійними істинами. Праці проповідування, яку Ісус доручив своїм учням, я приділяю декілька днів на тиждень (Матвія 28:19, 20). Моя мрія — працювати у філіалі Свідків Єгови в Порт-Морсбі, де біблійна література перекладається місцевими мовами. Але навіть якщо я не досягну цієї мети, я знаю, що найбільше щастя отримаю тоді, коли служитиму Єгові і ставитиму духовне на перше місце в житті. І я тішуся, що можу забезпечувати свої потреби завдяки грошам, які ходять на чотирьох ногах.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 12]

ФАКТИ ПРО СВИНЕЙ

● На острові Нова Гвінея живе принаймні два мільйони свійських свиней — 1 свиня на кожних 3 мешканці.

● Більше ніж половина сільських жителів мають свиней.

[Карти на сторінці 10]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ІНДОНЕЗІЯ

ПАПУА — НОВА ГВІНЕЯ

АВСТРАЛІЯ

ІНДОНЕЗІЯ

ПАПУА — НОВА ГВІНЕЯ

ПОРТ-МОРСБІ

ВЕСТЕРН-ХАЙЛЕНДС

АВСТРАЛІЯ

[Ілюстрація на сторінках 10, 11]

На город!

[Ілюстрація на сторінці 11]

Час купатися

[Ілюстрація на сторінці 11]

Побавимось?