СІМНАДЦЯТОГО грудня 2010 року чаша терпіння Мохамеда Буазізі переповнилася. Цього 26-річного вуличного торговця з Тунісу гнітило те, що він не міг знайти кращої роботи. Крім того, йому доводилось постійно стикатися з корумпованими чиновниками, які вимагали хабарів. Того ранку інспектори конфіскували в Мохамеда увесь його товар — груші, банани та яблука. Коли вони хотіли забрати в нього вагу, чоловік почав опиратися, і дехто бачив, як працівниця поліції дала йому ляпаса.

Зазнавши такого приниження, обурений Мохамед пішов до будинку місцевої влади, щоб поскаржитися. Але його ніхто не хотів слухати. Очевидці кажуть, що, стоячи перед будинком, він вигукнув: «Як я маю заробляти на хліб?!» Тоді він облив себе горючою рідиною і запалив сірника. Менш ніж через три тижні Мохамед помер від опіків.

Відчайдушний вчинок Мохамеда Буазізі сколихнув людей по цілому Тунісі і за його межами. Багато хто вважає, що його дії стали поштовхом до повстання, в результаті якого було скинуто уряд Тунісу. Незабаром хвиля протестів прокотилася й іншими арабськими країнами. У 2011 році Європарламент присудив Буазізі і ще чотирьом активістам премію імені Сахарова «За свободу думки». А лондонська газета «Таймс» того ж 2011-го назвала Буазізі людиною року.

Цей приклад показує, що протести можуть мати великий вплив. Але що спричинило нещодавню хвилю протестів? Чи є інші способи вирішення проблем?

Багато протестів виникають з таких причин:

• Незадоволення суспільним ладом. Коли люди впевнені, що уряд і економіка країни сприяють їхньому добробуту, у них не виникає думки про бунт і вони вирішують свої проблеми у межах існуючого ладу. Та коли люди бачать, що політична та економічна системи просякнуті корупцією й несправедливістю і беруть до уваги лише інтереси групки вибраних, це породжує суспільне невдоволення.

• Подія-поштовх. Нерідко люди виходять зі стану пасивності і вдаються до рішучих дій під впливом якоїсь події. Наприклад, вчинок Мохамеда Буазізі призвів до масових протестів у Тунісі. В Індії голодування громадського активіста Анни Хазаре на знак протесту проти корупції спричинило заворушення у 450 містах.

Біблія пояснює, що ми живемо у світі, де «запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Ці слова були записані вже дуже давно. Сьогодні корупція та несправедливість поширилися ще більше. Як ніколи раніше, люди чудово розуміють, що політична та економічна системи не на їхньому боці. Завдяки смартфонам, Інтернету і цілодобовій трансляції новин інформація про події навіть у найвіддаленіших куточках планети може збурити величезну кількість людей.

Прихильники активних громадських дій заявляють, що завдяки протестам вдалося досягти таких цілей:

• Поліпшення становища бідних. У 1930-ті роки США переживали Велику депресію. У місті Чикаго (штат Іллінойс) відбулася низка протестів проти виселення орендарів з їхніх помешкань. Міська влада пішла на поступки і припинила виселення. Вона також частково задовольнила вимогу забезпечити людей робочими місцями. Завдяки подібним протестам у Нью-Йорку 77 000 виселених сімей змогли повернутися до своїх домівок.

• Встановлення справедливості. У 1955 і 1956 роках бойкотування автобусних ліній у місті Монтгомері (штат Алабама, США) зрештою призвело до скасування законів про розподіл місць у громадському транспорті за расовою ознакою пасажирів.

• Припинення роботи над будівельними проектами. У грудні 2011 року десятки тисяч людей виступили з протестами проти будівництва вугільної теплоелектростанції недалеко від Гонконгу. Вони були стурбовані тим, що нова електростанція забруднюватиме довкілля. Будівництво припинили.

Звичайно, протестами людям не завжди вдається домогтися  свого. Нерідко влада не хоче йти на поступки і придушує акції протесту. Ось як президент однієї з країн Близького Сходу нещодавно висловився про громадські заворушення в цій країні: «Їх треба придушувати залізною рукою». В результаті там загинули тисячі людей.

Навіть якщо учасникам акцій протесту вдається досягти своєї мети, вони стикаються з новими проблемами. «Наша мрія була утопією, і все швидко перетворилося на хаос»,— так в інтерв’ю журналу «Тайм» висловився про новий режим чоловік, котрий допомагав скинути правителя одної африканської країни.

Багато відомих осіб вважає, що опір деспотичним режимам є моральним обов’язком кожної людини. Наприклад, Вацлав Гавел, колишній президент Чехії, який відсидів кілька років у в’язниці за правозахисну діяльність, у 1985 році написав: «Якщо [дисидент] і може щось запропонувати, так це тільки самого себе. Він віддає себе, тому що не має іншої можливості довести істину, яку обстоює».

Слова Гавела перегукуються з відчайдушними вчинками Мохамеда Буазізі та інших. В одній азіатській країні десятки людей підпалили себе на  знак протесту проти релігійного та політичного переслідування. У журналі «Ньюсуїк» наводяться слова одного чоловіка, який пояснив, що змушує людей вдаватись до таких крайніх заходів: «Ми не маємо зброї і нікому не хочемо завдавати шкоди. Що нам залишається робити?»

Біблія показує, що проблему несправедливості, корупції та пригноблення буде вирішено. У цій книзі говориться про уряд, який Бог встановив у небі. Цей уряд усуне політичні й економічні системи, які неспроможні задовольнити потреби людей і лише викликають протести. Ось що говориться в біблійному пророцтві про Правителя, котрий стоїть на чолі Божого уряду: «Визволить він бідаря, що голосить, та вбогого, що немає собі допомоги... Від кривди й насилля врятує їхню душу» (Псалом 72:12, 14).

Свідки Єгови переконані, що лише завдяки Божому Царству на землі запанує мир (Матвія 6:9, 10). Тому вони не беруть участі в протестах. Та чи зможе Божий уряд задовольнити всі потреби людей? Комусь важко в це повірити. А втім, багато людей впевнені, що Боже правління вирішить наші проблеми. Чому б і вам не з’ясувати, які є підстави для такої впевненості?